Чужа гра - Сергій Ухачевський

Економічна база угруповання — практично ціле місто з небагатим промисловим та виробничим потенціалом, ринком і цехами. Інтереси в Києві, Польщі, Македонії та Чехії…

Максимів відклав убік папери. Покінчити з цим угрупованням буде нелегко — за ним стоять гроші, Швець, Гуцул, Гаркавий, Краснов та Мойша. Найпростіше було б заарештувати за якусь провину лідерів угруповання, засадити на рік у СІЗО і кинути кістку конкурентам. Потім виділити із загальної маси бойовиків одного слухняного, зробити його авторитетом і змусити грати за своїми правилами. Можна реанімувати угруповання Качана.

Максимів хитро посміхнувся і з шухлядки столу дістав папку з повідомленням інформатора про подію, що сталася після весілля. У неділю Андрій з колегами виїхали на ділову зустріч. Повернулися пізно, без машини, Вербний поранений у руку. З'ясовується, що в Анджея стався конфлікт зі Сліпим. Той, замість передати документи на дизельне пальне, за яке Андрій зробив передоплату, надіслав трьох з автоматами. Але не пощастило бойовикам — Князь встиг жбурнути гранату. Слідча група мудрує над цією подією.

Анджея втягнули в кримінальні розборки. Схоже, Коваль порушив правила гри або ж почав гнути свою лінію. Тож дедалі усе частіше їздить у Москву до Краснова. Як розвиватимуться події далі, Максимів не уявляв, але відчував, що на якийсь час треба стати стороннім спостерігачем.

Викликав до себе Земляка. Той сьогодні був як спросоння, говорив повільно, підпухлі очі ліниво дивилися на світ Божий.

— Говорив із Завадою? — поцікавився.

— Так, каже, що за розпорядженням Швеця, пальне, призначене для збору цукрового буряку, передано на зберігання фірмі «Ірина». Підприємству «Нива» видано дозвіл на вивезення восьми тисяч тонн спирту. А ще Іван Семенович потішив, що найближчим часом у нього вийде тритомник. Пообіцяв нам підписати по книжечці!

Максиміва пересмикнуло:

— Наша бібліотека в туалеті поповниться! Хлопці до цього часу не можуть «дочитати» третю книгу улюбленого автора… Хто буде її видавати і за які кошти?

— Не обійдеться без Анджея. Минулого разу Завада отримав за книжку гонорар дві з половиною тисячі доларів.

— Добре влаштувався… Може нам піти у літератори? Дві з половиною тисячі доларів — це моїх двадцять зарплат! Купив би новий телевізор…

— Ти ж нещодавно купував!

— Жінка забрала, — відмахнувся Петро Йосипович. — Живе зараз, з якимось бізнесменом.

— Так давай ми цього бізнесмена! — Земляк зробив виразний жест.

— Та ні… Вже півроку минуло — переболіло. Тепер я приходжу додому, коли схочу, їм, що хочу, і ніхто не бухтить, коли повертаюся п'яний.

— Ото й цінуй своє щастя!

Вранці до Андрія приїхав Сашко Калач. Вони виросли на одній вулиці, товаришували близько двадцяти п’яти років.

— Чому на весілля не приїхав? — обнімаючи гостя, запитав.

— Податкова. Маю м’ясопереробний цех у Броварах… Як почали довбати, думав, усіх до дідька перестріляю. Сяду, та буду знати за що! Ледь відкупився… Але подарунок для тебе маю…

Вийшли з офісу. У кузові пікапа лежав двометровий сом.

— Ця звірюка мало не перекинула машину, — сказав Сашко. — Сьогодні вранці витягнули сіткою; добрих дві години доходив.

Андрій, поглянувши на рибину, сказав:

— Буде правильно, якщо ми виїдемо на пікнік на наше місце.

— А молодичка де?

— На навчанні в Києві.

— А медовий місяць?!

— Ми їздили на Флориду, авансом. Коли повернувся, тут без мене такого наковбасили!

—… У неділю нас мало не вбили, — продовжив у кабінеті, — порятувало диво і граната Князя.

— Що сталося?

— Не знаєш Ангела з його жидівським прагненням заробити багато і одразу? Жора в обхід Мойші провернув операцію з мадярським спиртом, потім мали закрити кінці соляркою від Сліпого! Але Ізя знає про кожний долар, що обминає його кишеню. Замість Сліпого з документами приїхали три бичари з автоматами. Якби не Князь, був би нам гаплик!

— За останні роки мало що змінилося у вашому житті.

— Навпаки — забагато…

— Отже, тепер ви у стані війни?

— Я заручився підтримкою Паші Московського, вони з Мойшею у добрих стосунках.

— Сліпий у Києві має погану славу. Дивуюся, що ти з ним ведеш бізнес.

— Сліпий — людина Грабовецького, а Ізя на боці Паші, — Андрій посміхнувся. — Викрутимося. Та й Мойша зацікавлений у співпраці з моїм тестем…

— Чого ж він на тебе натравив бригаду?

— Полякати. Коли б хотіли завалити, я не сидів би перед тобою.

Над’їхали Князь з Ангелом. Товариші обнялися, поплескали одне одного по плечах. Андрій запропонував вирушати на пікнік.

… Охоронці розставили на березі озера столики, розпалили вогнище і повернулися до машин. Товариші готували шашлики та юшку. Князь налив горілку, і запропонував випити за зустріч. Калач лише пригубив.

— Зав'язав, — пояснив, — хотів навіть закодуватися, але сили волі поки вистачає.

— Серйозно запивав? — запитав Князь.

— Після тюряги роки два пив без просипу, думав — мені гаплик. Якось виходжу на площу Перемоги у Києві — довкола тачанки, кіннота, Дункан Маклауд з мечем, Чапаєв та Петька, схожі на Чіпа з Дейлом… Біляк вхопив… Після цього зав’язав.

— Чому не повертався в Чорнопіль? — не зрозумів Ангел.

— Робота була… Згодом, коли почалася чергова колотнеча за території, вирішив, що з мене досить… Вже два роки офіційно я фермер. На життя вистачає.

Князь зітхнув:

— Я сам би так не відмовився.

— Хотів би тебе такого побачити, — зареготав Ангел.

— Хто знає, може скоро скажу Андрію: пробач, я відходжу