Ніщо з цього не правда - Ліса Джуелл
Вона б'є кулаками по студійному столу і кричить від люті та розчарування через власну дурість. "Дурна! Така дурна!
А потім вона бере себе в руки, коли чує рингтон свого телефону і бачить на екрані номер Олбрайт. Вона дивиться на годинник. Майже перша ночі.
Її живіт перевертається, і вона вдихає, поки легені не наповняться повітрям. Потім натискає "відповідь" і чекає, поки Сабріна заговорить.
Дорога нескінченна. Діти у Максін, і вже майже друга година ночі. Алікс згадує слова Сабріни по телефону, які, здається, пролунали ціле життя тому, але були лише півтори години тому. "Він точно був тут, Алікс. Схоже, що його силоміць утримували в будиночку. Є сліди зв'язування. Боротьби. І є сліди, що ведуть до озера. Отже, Алікс, ми збираємося розпочати рятувальну операцію на воді, прямо зараз. Ми також відправимо човни по всьому озеру, на випадок, якщо вони попливуть по воді. Гадаю, Алікс, тобі варто приїхати сюди якомога швидше. Хтось може тебе підвезти?
Вони з матір'ю вже майже годину в дорозі, але ще не виїхали з Лондона. Алікс почувається знервованою та спустошеною. Вона не їла цілий день. Все, що залишилося в її шлунку - це келих вина, який вона випила з матір'ю в саду о дев'ятій годині. Їй би поїсти, але вона не може їсти, і вона не хоче зупинятися, щоб поїсти і зробити цю подорож довшою, ніж вона вже є. Вона переглядає свій телефон. Вона прокручує свій телефон, бездумно, безцільно, болісно. Вона дивиться на всі повідомлення, які їй надіслали за останні кілька днів люди, яких вона не бачила і про яких не думала багато років, але які всі люблять її і піклуються про неї, і вона хоче відповісти їм усім, але не може, вона не знає, які там є слова, як їх упорядкувати, і яка з цього користь, тому вона закриває повідомлення і вдивляється в темряву ночі, на випадкові промені світла від зустрічних машин, що прямують до Лондона, коли вона від'їжджає від нього, і милі йдуть так повільно, і Озерний край так далеко, і її чоловік десь там, і вона ось-ось дізнається, де, і вона так сильно його любить і так сильно ненавидить себе за те, що привела цю жінку в їхній світ, їхній брудний, брудний, зламаний і абсолютно недосконалий світ, світ, який, як вона думала, їй не потрібен, але який, як вона тепер знає, є єдиним, єдиним, чого вона по-справжньому бажає: її сім'ю, її дім, її поганого чоловіка, його витівки, відчайдушну, безславну, смішну нормальність усього цього. Вона хоче цього, вона хоче його, вона хоче того, вона не хоче цього, цієї нескінченної подорожі, побілілих кісточок пальців її матері на кермі машини, сліпучого світла, скреготливого голоду в її нутрі, нудотного небуття всього цього. Вона хоче, щоб Натан повернувся. Вона хоче, щоб він повернувся. А потім вона відчуває, як під її рукою дзвенить телефон, вона вмикає екран, і на ньому з'являється повідомлення з номера, якого вона не впізнає. У неї перехоплює подих, і вона натискає на повідомлення, щоб відкрити його. І коли вона бачить, що це за повідомлення, вона знає, ще до дзвінка, який пролунав невдовзі після цього від конгресмена Олбрайта. Вона вже знає.
Привіт! Я твій близнюк!
ОРИГІНАЛЬНИЙ СЕРІАЛ NETFLIX
На екрані з'являється зерниста зйомка жінки-репортерки на світанку. Позаду неї - море поліцейських мигалок, поліцейські та репортери з мікрофонами.
За ним - озеро Віндермір, на поверхні води відбивається сонце, що сходить. Текст під ним говорить:
Озеро Віндермір, 5.27 ранку, 29 липня 2019 року
Репортер говорить шанобливим тоном.
"Сьогодні вранці я перебуваю тут, недалеко від прекрасного камбрійського села Амблсайд, на березі озера Віндермір, де вночі було зроблено жахливу знахідку. Тіло жителя Північного Лондона Натана Саммера, який зник з готелю в центрі Лондона рано вранці в неділю, двадцять першого липня, було знайдено на мілководді, саме тут, кілька годин тому. Поліція увійшла в будиночок, розташований відразу за озером, і виявила речі, що належали пану Саммеру. Це спровокувало повномасштабну операцію з пошуку вночі, а сумну знахідку було зроблено близько 2:30 ночі. Сім'я містера Саммера була повідомлена і вже їде сюди, поки я говорю. Полювання на Джозі Фейр все ще триває. З вами була Кейт Малліган, BBC News, Амблсайд".
Екран тьмяніє, і на ньому з'являється жінка на пасажирському сидінні автомобіля вночі, яка дістає телефон із сумочки на звук текстового сповіщення.
Вона вмикає екран і відкриває текст.
На екрані з'являється голосове повідомлення.
Вона натискає "play".
У тексті нижче сказано:
Це голосове повідомлення, яке Джозі Фейр надіслала Алікс Саммер. Воно надійшло за п'ять хвилин до того, як Алікс Саммер повідомили про виявлення тіла її чоловіка.
Алікс. Привіт. Це я. Я не знаю, що сказати. Я не знаю, що сталося. Про що я думала. Це не було моїм наміром. Нічого з цього. Все це. Я намагалася бути корисною, намагалася показати тобі, наскільки кращим може бути твоє життя без нього. Я просто збирався залишити його на кілька днів, а потім залишити його десь, щоб він сам знайшов дорогу назад до тебе, але все пішло не так, це все катастрофа. Це робить мене схожою на злу. Але це не так. Ти знаєш, що ні, Алікс. Ось чому я хотіла поділитися своєю історією з тобою, тому що ми схожі, ти і я. Ми обидві ідеалізовані дружини з розчарованими чоловіками. Ми обидві жили в тіні жахливих чоловіків, які обрали нас через те, що ми представляли, а не через те, ким ми є насправді. Ми обидві могли більше дати, більше запропонувати. А тепер Ерін прокинеться і скаже про мене те саме, і це буде неправдою, Алікс, ти мусиш у це повірити.
