Темна вода - Андрій Анатолійович Кокотюха

Заруба, я дещо вам скажу. Віталій правий, і я не така вже впливова та сильна персона в місцевій міліцейській системі, аби намагатися її поламати. Ваших Чабана з Моругою справді випустять. Бо я не викину їх з машини просто зараз, а таки завезу в управу і знайду привід затримати цю парочку на термін, передбачений законом. Якщо в почнете виконувати свої обіцянки вже зараз, на волі обидва будуть уже під кінець дня. Максимум — завтра вранці, бо навіть із вашими зв’язками не здатні запустити нашу бюрократичну машину швидше, ніж вона крутиться. Мені, коли чесно, вистачить часу навіть до вечора. Я не скажу, під чиєю вони опікою. Я просто зроблю так, аби на той короткий час, що вони посидять у камері, вони потрапили в такі умови, коли година видається добою. Ось на це, Заруба, в мене повноважень, можливостей і досвіду вистачить. Сидять у нас такі люди, які за можливість передати на волю записку чи отримати щось звідти так стараються... Коротше, мало вашим спортсменам не буде. Вони назавжди зрозуміють — вбивати людей не можна. Ну і тепер дещо хочу сказати особисто вам. Тільки при свідках — гукайте ваших довбодзвонів.

Банкір не зрушив з місця. Скрипник сам обійшов стіл, надавив на потрібну кнопку. За мить у кабінет ввалилися двоє кремезних охоронців із абсолютно тупими, хоча й відданими виразами облич. Олексій мовчки показав їм своє посвідчення, заховав документ у кишеню.

— Це щоб ви, хлопчики, дурниць не наробили, завівшись із офіцером міліції, який знаходиться при виконанні, — пояснив він, тоді підійшов до Заруби на відстань удару, коротко замахнувся.

Кулак врізався в щелепу. Банкір не чекав удару, та навіть якби чекав, навряд чи втримався б на ногах. Мельник знав — його кум у молодості намагався професійно займатися боксом і навіть робив успіхи.

Сидячи на підлозі біля столу, Заруба сплюнув кров, уламок зуба. Жестом зупинив охоронців, які несміливо посунули на Скрипника, намагаючись бодай створити вигляд бажання виконати роботу, за яку отримують гроші.

— Тепер ці двоє, ваша коханка і Віталік при бажанні підтвердять: майор міліції Скрипник при свідках дав по морді банкіру Зарубі. Це якщо ви спробуєте зробити так, аби мене вигнали, всі зрозуміють, за що: йому дали в рило, а він не зміг дати здачі, як нормальний мужик. Замість цього почав присікуватися до нормального мента і зживати його зі світу. Мене випруть, коли ви цього захочете. Тільки я роботу знайду, а ви лишитеся з битою мордою. Думайте, чи варто щось робити.

— Більше ми вас не потурбуємо, Павле Павловичу, — Мельник уже стояв біля дверей. — Заяву про звільнення писати не буду, бо не писав заяву про прийом на роботу. До побачення. Бажаю колись знайти золото у темній воді.

Вони повернулися на Тихий Затон. Вийшли з машини, сіли на біля берега. Пили горілку просто з горла, передаючи її один одному. Курили і мочали, дивлячись на спокійну гладеньку поверхню води.

— Ти завжди п’єш за кермом? — поцікавився Мельник, коли пляшка спорожніла.

— Хто мені що скаже? — байдуже відповів Скрипник.

— Удар у тебе нічого поставлений.

— Сам від себе не чекав. Давно в спортзалі не був.

— Я туди взагалі не ходив.

— Воно й видно. Вулична шпана он як відходила...

— Взагалі це круто — від безвиході затопити банкірові в п’ятак. Крутіше тільки вистежити, де він живе, і помочитися в його під’їзді.

Знову замовкли. За сьогоднішній ранок почуто і сказано стільки, що, здавалося, слова просто закінчилися. Наче цигарки в пачці чи горілка в пляшці.

У воді щось хлюпнуло. Судячи по звуку, десь плавала справді велика рибина. А може, ще щось, про що можна тільки здогадуватися.

Не хотілося навіть думати. Мельник спробував прогнати від себе такі думки, і відразу згадав діда Шалигу.

Знову хлюпнуло.

— Жарко, — сказав Віталій, витираючи змокрілого лоба.

— Коли їхали, ластівок над водою бачив?

— Ну?

— Буде дощ.

— Швидше б...

Мельник сплюнув у воду просто перед собою, потім роздратовано ляснув себе по щоці.

Коли забрав руку и глянув на неї, задоволено посміхнувся — просто в центрі долоні розпливлася крива пляма.

Комарі зовсім не боялися смерті.

вересень — грудень 2005 р.

м. Київ

Примітки
1

Джейсон Вургіс — персонаж фільмів жахів із циклу „П’ятниця, 13”, маніяк-убивця, воскреслий з мертвих. За сюжетом, колись приятелі не догледіли, і він утопився в озері. Відтоді спочатку його збожеволіла від горя мама, а потім і сам потопленик Джейсон, заховавши спотворене обличчя за хокейну маску, періодично нападає на молодих людей, що відпочивають в околицях його володінь, і один за одним убиває їх, бажаючи помститися світові за байдужість до себе.

(обратно) 2

Вал — місце в Чернігові, відтворює історичний кріпосний вал із дванадцятьма гарматами

(обратно) 3

Рокосовського — вулиця в Чернігові, „серце” великого „спального” району

(обратно) 4

Іхтіандр — персонаж популярного радянського фантастичного роману Олександра Бєляєва, людина із акулячими зябрами, яка могла жити на суші та під водою.

(обратно)
Оглавление 1. Тихий липневий ранок 2. Особливості національного відпочинку 3. Хто не боїться нечистої сили 4.