Казино «Руаяль» - Ян Ланкастер Флемінг
Якщо Ле Шифр дізнається, що СМЕРШ упав йому на хвіст, або що його взагалі підозрюють, у нього не залишається жодної іншої альтернативи, опріч як вкоротити собі віку або спробувати утекти, однак, судячи з його поточних планів, він не усвідомлює, що на кін поставлене його життя. Саме ці його грандіозні плани наштовхнули нас на ідею ризикової та неординарної операції, суть якої викладена наприкінці даного меморандуму.
Ми вважаємо, що Ле Шифр спробує наслідувати приклад більшості зневірених розкрадачів і намагатиметься покрити дефіцит фінансів за допомогою азартних ігор. Гра на Bourse[50] — занадто повільний шлях. Як і нелегальна торгівля наркотиками або рідкими ліками, такими як ауреоміцин, стрептоміцин та кортизон[51]. Жоден тоталізатор не прийме ставок, які задовольнять Ле Шифра, до того ж у випадку виграшу його радше вб'ють, аніж йому заплатять.
Як там не є, нам відомо, що він вилучив із профспілкової коси останні двадцять п'ять мільйонів, а також півмісяця тому орендував но тиждень невелику віллу поблизу Руаяль-лез-О, на північ від Д'єппу[52].
Очікується, що казино «Руаяль» цього літа стане ареною найкрупнішої гри в Європі.
У спробі поборотися зо великі гроші з Довілем[53] та Ле Туке[54]«Курортна Асоціація Руаялю» передала стіл для бакара і два столи для гри в «залізку» синдикату Магомета Алі — групі єгипетських емігрантів (банкірам та бізнесменам), яка, згідно з чутками, має доступ до деяких фондів королівської родини[55] і яка протягом років намагалася зменшити прибутки Зографосо та його грецьких спільників, котрі встановили монополію на найбільші гральні заклади Франції.
За допомогою стриманої рекламної кампанії певну частину потужних американських та європейських туроператорів заохотили бронювати цього літа місця в готелях Руаяля, завдяки чому цілковито можливо повернути цьому вікторіанському курортові минулу славу.
Так це чи ні, ми впевнені, що 15 червня чи пізніше Ле Шифр прибуде сюди і спробує за допомогою оперативного капіталу в двадцять п’ять мільйонів виграти у бакара п'ятдесят (і заразом врятувати своє життя).
Запропоновано контропероція.
В інтересах Франції, а також в інтересах інших країн Північноатлантичного альянсу[56], цього впливового радянського агента потрібно дискредитувати й нейтралізувати; його комуністичну профспілку слід збанкрутувати і зганьбити, тим самим підірвати міць та згуртованість потенційної «п'ятої» колони чисельністю п'ятдесят тисяч осіб, спроможної в разі війни взяти під контроль широкий сектор північного кордону Франції. Мета буде досягнута, якщо Ле Шифр зазнає поразки за картярським столом. (NB: Вбивство недоречне. Ленінград швидко покриє розтрату і видасть його за мученика.)
У зв'язку з викладеним, рекомендуємо віднайти серед співробітників служби найкращого гравця і забезпечити його достатніми коштами для спроби виведення з гри супротивника.
Ризики операції очевидні, а можливість заподіяння збитків висока, однак ми вже проводили аналогічні операції, ризикуючи великими сумами, коли шанси на успіх були примарними, а кінцева мета — менш жадана.
У разі відхилення пропозиції єдиною альтернативою буде передача інформації, що ми зібрали, нами разом із рекомендаціями, Другому бюро або американським колегам з Об’єднаної розвідувальної агенції у Вашингтоні. Обидва ці відомства, без сумніву, радо скористаються нашими розробками.
Підпис: Начальник відділу «С».
Додаток А.
Ім'я: Ле Шифр
Відомий як: варіанти слів «цифра» або «число» різними мовами; наприклад «герр Циффер».
Походження: не встановлене.
Уперше в полі зору з’явився у червні 1945 року як ув'язнений табору для переміщених осіб Дахау, в американській зоні окупації Німеччини. Страждав на амнезію і параліч голосової зв’язки (можлива симуляція). Німота була вилікувана терапевтичним способом, однак суб’єкт продовжував наполягати, що втратив пам'ять, окрім туманних спогадів стосовно Ельзасу-Лотарингії і Страсбурга, куди був переведений у вересні 1945 року з паспортом апатрида[57]№ 304-596. Вибрав прізвище Ле Шифр (мотивуючи тим, що «я — тільки набір цифр у паспорті»). Імені не має.
Вік: близько 45 років.
Зовнішність: Зріст п’ять футів вісім дюймів, вага — 18 стоунів[58]. Колір обличчя — дуже блідий. Чисто поголений. Волосся рудо-каштанове, коротко підстрижене. Очі темно-карі, вирлаті. Маленький, майже жіночий рот. Вставні зуби високої якості. Вуха маленькі, з великими мочками, що свідчить про наявність єврейської крові. Кисті руки маленькі, доглянуті, волохаті. Ступні маленькі. З погляду расової належності суб’єкт має змішані риси середземноморського типу з прусським чи польським корінням. Одягається вишукано та добротно, віддаючи перевагу двобортним темним піджакам. Постійно палить «капораль»[59], користується антинікотиновим мундштуком. Раз від разу впорскує в ніс бензедрин[60]. Голос тихий та рівний. Білінгв: французька й англійська. Добре володіє німецькою. Легкий марсельський акцент. Посміхається рідко. Ніколи не сміється.
Звички: полюбляє розкіш, але не виставляє її напоказ. Завищений сексуальний апетит. Садомазохіст. Вправний водій спортивних автомобілів. Добре знається на стрілецькій та холодній зброї, володіє прийомами рукопашного бою. Завжди носить при собі три леза: за стрічкою капелюха, в лівому підборі та портсигарі. Знає бухгалтерський облік і математику. Відмінний гравець. Прибуває в супроводі двох гарно вдягнених охоронців — француза та німця (описи надано).
Примітки: значущий і небезпечний агент СРСР під керуванням ленінградського Третього відділу через Париж.
Підпис: Архіваріус
Додаток Б.
Тема: СМЕРШ
Джерела: власні архіви, а також уривкові матеріали, що надали Друге бюро та ЦРУ з Вашингтона.
Назва СМЕРШ — акронім двох російських слів «СМЕРть Шпіонам». Стоїть на службовій драбині вище МВС (раніше — НКВС); вважають, що підпорядковане особисто Берії.
Штаб-квартира: Ленінград (філія у Москві).
Завдання СМЕРШу полягає у викорінюванні усіх форм зрадництва та інакодумства в підрозділах радянських таємних служб усередині країни й за її межами. Це — найпотужніша і найзагроз-ливіша організація в СРСР. Є думка, що вона не провалила жодної каральної операції. Вважають, що СМЕРШ відповідає за вбивство Троцького у Мехіко (22 серпня 1940 р.)[61], і, можливо, репутація цієї організації насправді ґрунтується на успіхах, яких раніше не вдавалося досягти ні одинакам, ні групам.
Наступного разу про СМЕРШ заговорили після нападу Гітлера на Росію. Чисельність організації була швидко збільшена з метою боротьби зі зрадниками та подвійними агентами під час відступу радянських військ у 1941
