Ніщо з цього не правда - Ліса Джуелл

Джозі змінює позицію. "Гадки не маю.

"Хтось, з ким вона ходила до школи?

"О, я сумніваюся в цьому. Ні, мабуть, просто хтось, кого вона знає по іграх. Онлайн-друг".

"Ти, мабуть, дуже хвилюєшся за неї.

"Так. Я хвилююся. Я страшенно хвилююся за неї. Я хвилююся за неї, і я хвилююся за Роксі.

"А як щодо Волтера? Ти хвилюєшся за Волтера?

"Боже. Ні. З чого б мені про нього хвилюватися? Він збоченець і б'є своїх жінок. Він монстр. Я зневажаю його. Абсолютно зневажаю його. Я рада...

Вона зупиняється на півслові.

"Рада чому?

"Я рада, що він мене вдарив. Я рада, що він зробив мені боляче. Це витягнуло мене звідти. Витягнуло мене з тієї хворої в'язниці. Я б знову прийняла побої, щоб бути вільною".

Її обличчя застигає, і Алікс шкодує, що це не подкаст, а документальний фільм. Вона хотіла б, щоб слухачі побачили, як обличчя Джозі застигло в масці, і єдину гліцеринову сльозу, що з'являється в її чорних очах і розтікається по щоці по прямій лінії.

"Що з ним станеться? З Волтером? Ти розкажеш поліції про те, що він зробив з Ерін?

Вона витирає сльозу тильною стороною долоні і нюхає. "Ні", - каже вона. "Це не мій хід. Це вирішувати Ерін".

"Ти говорила з нею про це?

"Ні. Я взагалі з нею не розмовляла. Вона не відповідає на мої дзвінки. І не відповідає на мої повідомлення".

Алікс робить коло навколо рота і видихає. Ніщо з цього не має жодного сенсу. Жодного. "Ти не думала про те, щоб піти в квартиру і поритися в комп'ютері Ерін? Подивитись, що ти зможеш знайти?

"Я нічого не знаю про комп'ютери.

"Ну, так, але я знаю. Я можу піти з тобою?

"Ні. Ні, дякую. Ерін прийде до мене, коли буде готова.

"Але, Джозі, подумай про це. Ерін роками зазнавала насильства під твоїм дахом. Ти нічого не зробила, щоб захистити її. Вона чекає, поки ти вийдеш з дому, перш ніж піти в туалет. Чому ти думаєш, що вона збирається зв'язуватися з тобою?

Джозі зітхає і знизує плечима. "Ти, мабуть, маєш рацію", - каже вона. Я впевнена, що ти маєш рацію. Але що б не сталося, для неї це краще, ніж бути в тій квартирі з тим чоловіком. Що б не сталося, принаймні вона вільна".

15:30.

Алікс стоїть біля воріт школи. Вона привела з собою собаку, якого сьогодні ще не вигулювали. Їй потрібен був привід, щоб піти трохи раніше, щоб повернутися трохи пізніше. Її голова розривається. Їй погано. Мами розмовляють з нею, і вона відповідає, радіючи можливості повністю вирватися з того місця, де вона провела останні кілька годин. Собака бачить іншу собаку і гавкає на неї, і Алікс вибачається перед її власником. Діти метушаться навколо маленького песика, і Алікс каже: "Будьте обережні, він може бути трохи дратівливим". Хтось запитує, чи це її собака, і вона відповідає: "Ні, він належить подрузі", а потім виправляється і каже: "Знайомій".

Вона веде дітей до парку і дивиться, як вони катаються на гойдалках, тримаючи собаку під пахвою. Їй хотілося б, щоб пес міг говорити. Вона думає, що собака знав би, собака знав би все. Вона хоче поговорити з мамою Джозі, але та пообіцяла Джозі, що не буде цього робити.

Вона не може перестати думати про Волтера, про те, яким він був у п'ятницю ввечері, коли прийшов на вечерю. Новісінький одяг, який ще не зім'явся. Помірковане вживання алкоголю (він випив лише два пива за весь вечір). Спокійно розмовляв з нею в студії звукозапису про свою "Джоджо", про те, що вона бреше і вигадує історії, які відповідають її власному наративу. Вона пояснювала це поведінкою палія; вона припускала, що все це було частиною його гри. І, можливо, так воно і було. Але вона не може позбутися неприємного відчуття, що є щось ще. Щось, що стоїть за цією темною, але в чомусь типовою історією сім'ї, яка постраждала від дисфункції чоловіка, що контролює і домінує.

Вона не та, за кого себе видає. Зовсім не така.

Так він сказав. І хоча інтуїція підказує їй повірити жінці, яка каже, що зазнала насильства, вона також підказує їй, що Джозі не можна довіряти.

Четвер, 18 липня

Алікс і діти пішли до школи, але Натан запізнюється на роботу. Джозі чула, як він говорив з Алікс про зустріч у Бішопсгейт о 10 ранку, і що йому не варто йти до офісу раніше.

Як і передбачала Алікс, погода з приємної для середини липня перетворилася на нестерпно спекотну. Натан сидить у саду з ноутбуком і чашкою кави, і навіть звідси Джозі бачить блиск поту на його чолі. Їй спадає на думку, що він навмисне сидить вранці в саду, щоб не ділити з нею простір у приміщенні. Вона змушує себе посміхнутися і прослизає в щілину між розсувними скляними дверима. Вона все ще вдягнута в одяг, який Алікс дала їй у суботу. У кімнаті висить її власний одяг, але вона більше не хоче його носити, хоча він чистий. Вона сподівалася, що Алікс зглянеться над нею, побачивши, як вона щоранку спускається сходами в одному і тому ж топіку і брюках, що вона запропонує позичити їй щось нове. Але вона цього не зробила.

Боже, - каже вона, стоячи за кілька футів від Натана. "Спека неймовірна, а ще й дев'ятої немає!

"Вони кажуть, що до обіду буде тридцять два.

"Чорт забирай.

Вона дає помовчати, перш ніж повертається до нього і каже: "О, до речі. Алікс сказала, що ти можеш скористатися кабінетом у суботу ввечері? Коли її сестра буде тут?

"О", - каже він, виглядаючи трохи схвильованим, і Джозі одразу розуміє, що вони з Алікс говорили про це, таємно, приватно, за її спиною. "Ну, так. Такий був план. Але ні. Мабуть, вони всі зараз ночують у нас. Думаю, Алікс збиралася тобі сказати. Обидві