💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
23 березня 2025 18:41
Книга дуже цікаво велике враження читати її то я дуже задоволена
Пес на ім'я Мані - Бодо Шефер
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Бойовики » День відбуття - Олексій Михайлович Волков

День відбуття - Олексій Михайлович Волков

Читаємо онлайн День відбуття - Олексій Михайлович Волков
для початку вирішив навчити її правильно падати. Мимоволі згадувалося її вчорашнє падіння і удар потилицею — добре, що об килим, при згадці про який чомусь знову й знову хололо усе всередині. Хвилин тридцять вони займалися виключно цим. Сергій розповів їй про основні принципи правильного безболісного падіння, і тепер обережно кидав її на килим. Власне, «кидав» — це надто сильно сказано. Скоріше — незграбно опускав, не в змозі звикнути до делікатної ваги та тендітної статури свого нового партнера. Кілька разів Юлія намагалася протестувати проти такого підходу, але він переконав її, пояснивши, що в самбо, як і в будь-якому іншому виді спорту, все потрібно засвоювати поступово.

Як не намагалася Юлія тримати себе бадьоро, а вчорашнє тренування таки далося взнаки. Сергій помічав неточність її рухів, в усьому, що вона робила, відчувалася якась незакінченість. Тому, добре розуміючи її стан, він мимоволі відчував до неї звичайну жалість. А втім, вона має те, що хотіла. Вони відпрацювали по повній програмі, і наприкінці тренування Сергію почало здаватися, що його партнерка посвіжішала. Все-таки бажання їй не бракувало, і вже хоча б цим вона заслуговувала на повагу.

— Загалом непогано як для другого тренування, — мовив Сергій, витираючи піт, — але не дуже зазнавайтесь. То як, завтра приходити?

— Завтра? — Вона ніби не зрозуміла. — Звичайно, якщо можете. А в нас буде факультатив? Борис Олександрович розповідав, як проходять ваші тренування. Ви ж після основної програми відпрацьовуєте кому що до вподоби…

Сергієві мало очі не вилізли на лоба.

— Вам що, мало? Я гадав, що достатньо вас вимучив. Тим більше при такому щільному розкладі… Втім, як хочете. Що, просто зараз?

— Якщо ви не поспішаєте…

— Гаразд, — промовив Сергій, — я не поспішаю. Хай буде факультатив. І що ж вас цікавить?

Вона ніяково глянула на нього спідлоба, наче стидаючись, і сказала:

— Я читала, що в самбо існує комплекс прийомів проти нападу з ножем… Ви їх знаєте?

Сергій почухав потилицю.

— Деякими володію, але… Ви знаєте, в мене ще вдома виникла така думка: я міг би розробити для вас спеціальний комплекс прийомів, необхідних жінці для самозахисту. Ну, розумієте? Звичайно, дужий чоловік для чого може нападати на жінку? Щоб образити, зґвалтувати. Я міг би поміркувати і розробити ряд якихось стандартних поз, які можуть при цьому виникати, хоча, звичайно, ніколи не ґвалтував жінок. Таким чином, ви могли б працювати цілеспрямовано в цьому напрямку і навчитися застосовувати стандартні для таких ситуацій прийоми. Зрозумійте, я не зможу підготувати з вас висококласну спортсменку, яка вміє віртуозно проводити прийом з будь-якого положення. Отже, така методика повинна полегшити вам завдання.

Та Юлія, на мить замислившись, відповіла:

— Все-таки покажіть мені кілька прийомів.

— Гаразд, — сказав Сергій, — несіть ніж. Тільки, прошу вас, такий, яким не можна зарізати.

Юлія вийшла і за кілька хвилин повернулася зі столовим ножем, яким ще явно не користувалися, з якогось набору. Його вістря було заокруглене, лезо зовсім тупе. Таким ножем дійсно важко було травмувати. Сергій мовчки помацав пальцем лезо і повернув їй. Очі дівчини на мить зустрілися з його очима. І Сергій чомусь зніяковів. Раптово. Що за чортівня… Цього тільки бракувало. Але й при цьому він встиг прочитати у її погляді — вона дійсно хоче набути цих навичок.

— Ну що ж, — сказав він, — нападайте.

— А як? — розгублено запитала Юлія.

— Ось так…

Сергій зробив кілька випадів.

— Як правило, суперник намагається нанести вам удари по життєво важливих точках — грудна клітка, живіт, шия. Ну, вперед!

Юлія покрутила незвичний предмет в руці, зробила несміливий випад. Він легко ухилявся, пересуваючись на напівзігнутих ногах, а потім, коли вона втратила на мить рівновагу, цілячи йому в живіт, перехопив руку з ножем і заламав за спину, намагаючись бути якомога обережнішим. Вдруге Сергій потягнув захоплену руку на себе, вдаривши її ненасправжки коліном у живіт, а потім рубонувши ребром вільної долоні по викрученій руці, що тримала ніж, відчуваючи, що йому неприємно навіть імітувати такий удар, стискаючи в кулаці її тендітне зап’ястя. Але це була його робота. Втретє перехоплена рука описала півколо, і ніж «нападника» вразив його ж у груди. Вони працювали ще півгодини, поки Юлія сама не сіла на підлогу і, перевівши подих, сказала:

— Це мені сподобалося. Ефектно і гарно… Я хочу навчитися. Але на сьогодні вистачить. Більше не можу…

І цього дня Сергій залишив будинок на зеленій галявині з відчуттям, що чесно відробив свої п’ять доларів.

IV

Кілька наступних місяців повністю прояснили ситуацію. Юлія виявилася здібною ученицею. Все, що показував Сергій, вона твердо засвоювала, рано чи пізно. Іноді — ціною просто-таки неймовірної праці. Та скоро йому набридло дивуватись. І тоді з’явилося свого роду захоплення. Так буває, коли раптом починаєш бачити плоди своєї праці, яка ще зовсім недавно здавалася безперспективною. Тим паче що ця праця приносила непоганий заробіток. І він робив це від душі, не замислюючись над тим, чи не має в собі його натхнення ще якихось коренів.

Але працювати на два, навіть на три, враховуючи навчання, фронти виявилося дійсно неможливо. Сергій почав пропускати власні тренування, іноді навіть двічі на тиждень. І наслідки не забарилися — він програв першість вузів, програв чисто. Це була втрата форми, закономірне явище при тому, що він собі дозволив. Пропала праця кількох років. Врешті-решт, він ніколи не ставив за мету досягти спортивних вершин. Ніде не було написано, що він обов’язково повинен стати майстром. Зате він вибрався з фінансової скрути. Залишилися в минулому ті часи, коли доводилося ламати голову, де взяти кілька гривень на нові шкарпетки, не говорячи вже про те, щоб запросити до себе дівчину. Робота в автомайстерні оплачувалася скромно. Тепер фінансових проблем у нього не було. Сергій вже навіть міг дозволити собі позичити кілька зелених комусь зі своїх товаришів.

Гайдукевич справно платив, іноді ще й роблячи подарунки на кшталт футболок і спортивного взуття — цим крамом торгувала

Відгуки про книгу День відбуття - Олексій Михайлович Волков (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: