Чорна акула в червоній воді - Станіслав Стеценко
Загибель підводного човна до цього часу покрита таємницею. У всіх повідомленнях, що мали місце в радянській пресі, загиблим вважається дизельний ракетний підводний човен. «Акули» ж ніби не існувало зовсім.
«Морський збірник» (США) * * *Виняткова секретність, яка огортає долю суперсучасного підводного човна, що загинув у районі Акулячого архіпелагу в Тіморському морі, свідчить про належність останнього службам зовнішньої розвідки. Доля командира човна капітана першого рангу Штерна і його близьких також до цього часу має більше запитань, ніж відповідей. Користуючись правилом: «Лише факти і більше нічого, крім фактів», ми наводимо відомості з джерел, що заслуговують на довіру, котрі якоюсь мірою торкаються цієї загадкової історії:
1. Ім’я командира човна було відсутнє на меморіальній плиті, встановленій на базі підводних човнів у Севастополі.
2. Дружина командира підводного човна Людмила Штерн загинула при загадкових обставинах.
3. Через два тижні після загибелі підводного човна на узбережжі одного з островів Акулячого архіпелагу знайдено труп людини в формі радянських BMC. Його фотознімки були опубліковані в західній пресі.
4. Після публікації знімків радянськими спецслужбами проведено обшуки в квартирах Штерна і його дружини. Останнє викликане тим, що моряк, знайдений на узбережжі, не був ідентифікований з жодним членом екіпажу.
«Військово-морський огляд» (Франція) Частина першаСам на сам з океаном
Історія того, як Кощій опинився на плоту в океані
Сірі очі — світанок,
Пароплава сирена,
Дощ, розлука, сірий слід,
За гвинтами біла піна.
«Сірі очі» Редьярд КіплінгРозділ 1
Блакитна макрель була приречена: смерть в океані — звичайна справа. Вона завмерла в зеленій воді серед сонячних блискіток, як завмирає все живе, побачивши над головою молотоподібну тінь морського диявола. П’ятиметрова риба-молот — коричневе страховисько з сірим черевом і виблискуючими жовтим світлом очима, блискавкою налетіла на неї і клацнула величезною пащею з частоколом трикутних зубів. Зграя смугастих сигароподібних рибок-лоцманів, що всюди супроводжують рибу-молота, кинулася на рештки макрелі, які повільно опускалися в глибину. Це була перша здобич, відколи вони потрапили в холодну течію Хіль-Бугус. Вся риба, шукаючи теплої води, пішла звідси. Та рибки-лоцмани не встигли закінчити трапезу і сипонули врізнобіч — щось налякало їх. Риба-молот здригнулася від дивного тремтіння в зябрах. Вона звикла, що кидаються врізнобіч лише при її наближенні. Та цього разу з глибини спливло величезне чорне чудовисько, і вона неохоче відпливла вбік і втупилася в нього жовтими блискаючими очима. З ледь чутним рокотінням спливав ракетоносець радянських BMC. Ракетоносець був надновим, типу «Акула» — двісті метрів завдовжки, висотою з дев’ятиповерховий будинок.
Вода відринула від плескатої високої рубки з червоною зіркою. На містку з’явився командир і відіслав вахтового офіцера в каюту. Вахтовий не здивувався. Так бувало, коли в поході на ракетоносці відчувалася присутність сторонніх: подвійна витрата сухого вина, якого зазвичай видають по п’ятдесят грамів на кожного члена екіпажу. Зачинені каюти на кормі, де екіпажу забороняється з’являтися, запах сигарет у коридорі, хоча палити всюди, окрім гальюну, суворо заборонено.
Ракетоносець спливав у найнесподіваніших місцях. Екіпаж відсилали по каютах. Потім чувся удар шлюпки об борт або гудіння катера. Всі знали — це пов’язано з магічним словом «КДБ». Цього разу вони спливали двічі. Біля узбережжя Мозамбіку, потім на траверзі острова Вай у Сіамській затоці.
І обидва рази до борту підходили швидкохідні катери. Та тепер, третього разу, особливо дивувало те, що вони спливли далеко від морських трас.
Командир знав, що запитань не буде. Тому наважився на відчайдушний вчинок. Він провів на базу і вивіз на борту ракетоносця сторонню людину, про яку знав тільки одне: його прізвисько — Кощій. І вивіз лише для того, щоб позбавити життя.
Двоє стояли на містку. За півгодини до
