Континент бойових ткачів - Козел Валерія

***

- Ваша Високосте, - двері королівських покоїв відчинилися.

За вікном була глибока ніч. Небо затягнуло ще з вечора, тож не було видно ні місяця, ні зірок. Діва в сріблястих обладунках увійшла до покоїв і завмерла біля дверей. Принцеса Емілія стояла біля вікна, її погляд був спрямований у сад.

- Вони вже навіть не ховаються, - тихо промовила вона, - всім відомо, що вікна моїх покоїв виходять на цей бік. Але вони перемовляються прямо у мене на очах. Нехай зараз ніч, безглуздо думати, що я нічого не помічу.

- Ваша Високосте, - діва в обладунках схилила голову, - у нас все готове для вашого відступу.

- Вони ж справді думають, що як віддадуть мене за іноземного завойовника, то це допоможе уникнути повномасштабних бойових дій на континенті… - немовби не чуючи її, сказала принцеса, - ідіоти…

- Ми цього не допустимо! - рішуче сказала войовниця, - ми захистимо вас, принцесо!

- Ох, Вівіан, - Емілія обернулася до неї, - у ситуації, що склалася, захищати потрібно не мене. Я не маю жодної цінності для цього завойовника. Він зовсім не зацікавлений у мені. Видай вони йому мене чи ні – він вимагатиме щось інше. І це так чи інакше призведе до війни.

- Але... чому ви так вирішили?

- Подумай, Вівіан, - Емілія сумно посміхнулася, - в Імперію Сін вторгся чужинець. Він прибув одним кораблем. І за мізерний проміжок часу підкорив собі всю державу, скинувши правлячого монарха. Імперські війська присягнули йому на вірність, а повстання були криваво придушені. Йому не треба розпочинати переговори. Він має незрозумілу силу, з якою досі нікому не доводилося стикатися. А це означає, що він може прийти та взяти майже все, що завгодно. Але... він попередив про те, що прибуде до Фарлеза для переговорів. Отже, бажане не можна отримати за допомогою сили. А значить, це точно не я.

- Невже, ви думаєте?..

- Так, швидше за все, - кивнула принцеса, - він хоче отримати принцесу Каю, що переродилася.

- Але це дасть йому контроль над усіма генералами!

- Якщо вірити легендам, генерали дуже сильні, - похитала головою Емілія, - один вартий цілої сотні солдатів. А в нинішньому своєму переродженні двоє з них –  напівкровки. Тому потрібні переговори. Аби зрозуміти, що ми можемо запропонувати один одному і як не дати полум'ю війни пожерти наші землі.

- І все ж, дозвольте зауважити, що вам небезпечно залишатися в замку, - Вівіан зробила до неї крок, - дозвольте супроводити вас!

- Вівіан. Що ж я за принцеса така, якщо покину палац і кину свій народ на милість зрадників та завойовника?

Войовниця стиснула кулаки.

- Тоді... скажіть, що нам робити! Віддайте наказ! - яро випалила вона, - скажіть, що ми можемо зробити для вас! Для всього Континенту!

Принцеса окинула її владним поглядом.

- Збери Вовчий загін. І об'єднайтеся зі своїм командиром! - скомандувала вона, - і надалі підкорятися тільки її наказам. Ні кроку вправо, ні кроку вліво. Я довіряю свою долю та долю держави Білій вовчиці. Тепер наша з нею відповідальність рівноцінна! Донеси це до неї.

Войовниця вклонилася і, різко повернувшись на підборах, попрямувала до дверей.

- І, Вівіан…

- Так, Ваша Високосте?

- Передай їй, що я чекаю.