Місце під зорями - Анні Кос

На превеликий подив Хальвард не відчував поблизу жодного готового стихійного плетіння. Відгомін далеких джерел — так, стандартні зміцнювальні й протизсувні закляття, закладені в поверхню тракту разом із бруківкою, — так. Але жодної магічної пастки чи хоча б сигнального вогника не спалахнуло на всій дорозі аж до долини. 

Це насторожувало і викликало безліч запитань. В минулому бою стихійні сили використовували відкрито, а маги навіть не намагались приховати свою присутність. То що змінилося тепер? Навряд імператор відкликав своїх псів.   

Тим часом сонце неквапливо підіймалося по небосхилу. Заспаний світ радісно вітав перші теплі промені. Туман почав потроху танути й рватися то в одному місці, то в іншому. Ось його мінливий полог ковзнув до самого підніжжя гір, оголив пагорби біля перехрестя і нарешті остаточно зник. Поле майбутньої битви повністю відкрилося для огляду, передові загони в чорно-синій формі виразно виділялися на тлі зеленої трави.

До військ Недоре долетіли відгомони сурм — на пагорбах грали на сполох, а передній край кінного строю наїжачився списами. Пролунали басовиті розмірені удари барабана, вершники, плавно набираючи хід, рушили уперед.

За наказом герцога над полем прокотився дзвінкий голос сигнального ріжка. Передові загони Недоре одразу змінили похідний порядок на бойовий. Воїни на першій лінії зімкнули щити та вишикувавши їх стіною. У спеціальні бічні прорізи вставили довгі списи з широкими наконечниками. Друга лінія закрила голови — свої й товаришів — від можливих стріл, третя — наблизилася й встала так, щоб у разі потреби миттєво замінити полеглих. За кілька десятків кроків позаду чекали наказу лучники. 

— До бою!

Сотні оперених стріл разом покинули сагайдаки.

— Цілься!

Ковані наконечники піднялися до сонного ще неба.

— Спускай!

У ранковому повітрі свиснули стріли. З глухим дзенькотом оперена смерть полетіла до людей, що мчали з величезною швидкістю. 

— До бою! Цілься! Спускай!

Від тупоту копит земля під ногами щитоносців відчутно затремтіла.

— До бою! Цілься! Спускай! Відходь!

Після третього залпу лучники відразу ж відхлинули назад під прикриття третьої лінії. Щитоносці пропустили їх спеціально залишеними вузькими проходами й одразу ж зімкнули ряд. 

Вершники врізалися в людський стрій. Комусь не пощастило напоротися на списи та стріли, хтось вдало перерубав або відкинув держак убік. Однак і тим, хто стояв під ударом, довелося нелегко. Стримати міць коней, що розігналися, змогли не повністю, у  двох місцях стіну прорвали. Воїни імперії ринули мов вода у лотоки, прагнучи викосити щитоносців ззаду. 

Знову свиснули списи, пролунав дзвін мечів. З-за спин другої шеренги пронісся смертоносний залп — лучники знову взялися за справу, цілячись поверх голів своїх товаришів. Закипіла сутичка, ті, хто увірвався всередину строю, опинилися затиснуті з двох боків. 

— Зімкнути щити!

Воїни з третьої лінії відтіснили ворогів й відновили прорваний стрій. Минуло кілька хвилин, і імперців, що залишилися всередині між лініями, було знищено. Запах крові та смерті застиг у нерухомому повітрі важким пологом, утім думати про нього часу не було: почалася друга атака. Бійцям  в авангарді залишилося тільки зчепити зуби й упертися в цю кляту чужу землю з усією можливою силою, щоб дати людям за спиною дорогоцінний час.

Однак і Бадр Зойра не збирався втрачати людей даремно. Ритм барабанів змінився й зачастив, вершники розвернулися та відступили, а потім вишикувалися гострим клином й знову рушили вперед.

Хальвард спостерігав за боєм у напруженому мовчанні. Попри неминучі втрати у військ Недоре був тільки один вихід: стояти на місці й стримувати імперців, аби вони не прорвалися далі центра долини. Темно-синій людський потік тягнувся схилом вниз, намагаючись оминути вузький поворот так швидко, як це було можливо. Біля підніжжя стрій одразу ж вирівнювався. Люди вишикувались у похідні колони та відходили в сторони від тракту, аби сформувати основну лінію прийдешньої сутички. Наразі спуск закінчив авангард і половина всіх центральних загонів — уже достатньо, щоб прикрити лівий фланг і середину, але замало для наступу. Оборону треба було протримати ще близько години.

Звісно, використання кількох шарів захисних контурів могло б стримати натиск кінноти й захистити авангард. На жаль, лише тимчасово. Слідом за першою активацією магії — чи то захисної, чи то атакувальної — неминуче стануться інші. Сама природа бойових стихійних плетінь не передбачала вибірковості й точності. Зазвичай маги контролювали хіба що напрямок та силу впливу. А це означало не тільки масову руйнацію й винищення людей, але й непередбачені ускладнення. Такі от, як нещодавня буря у горах, чи самопідживлення плетінь від найближчих джерел сили.

В часи останньої магічної війни Хальварду було б плювати на це. Тоді його не бентежили десятки випадково спалених селищ, затоплених долин чи зіпсованих вітром полів. Зараз, так близько до Дармсуду й демонів… Зараз він не міг дозволити собі ані зайвих витрат власної магії, ані провокування стихійників. Та й згуртувати проти себе мирне населення, яке поки що обирало мовчки відійти вбік, а не перетворитися на повстанців, було б недалекоглядною дурістю. Не виключено, що через пару днів людські сварки перетворяться на суцільні дрібниці у порівнянні зі значно більшими проблемами. І от тоді кожна крапля магії буде на вагу золота.