Думай як мільйонер - Харв Т. Екер
Сенс у тому, що у грошовій сфері ми загалом схильні повторювати одного з батьків або ж комбінувати їх обох у собі.
Наприклад, мій батько був підприємець і працював у галузі будівництва. Він зводив від десятка до сотні будинків згідно із проектом, і кожен проект потребував величезних капіталовкладень. Тато мусив вкладати все, що мав, і брати чималі позики в банку, аж поки не продавав ті будинки, отримуючи за них гроші. Тобто на початку кожного проекту ми грошей не мали й були по вуха в боргах.
Як ви можете собі уявити, протягом цього періоду тато мав не найкращий настрій і щедрістю не відзначався. Якщо я просив чогось, що коштувало хоча б пенні, після звичного: «Я тобі що, із грошей зроблений?» – чув: «Ти що, здурів?» Замість копійчини я отримував лютий погляд, що так і промовляв: «Навіть не думай попросити знову». Певен, ви знаєте такий погляд.
Усе йшло за цим сценарієм рік або два, поки будинки, нарешті, не продавали. Тоді ми мало не купалися у грошах. Тато раптом ставав геть іншою людиною – щасливою, доброю й надзвичайно щедрою. Він приходив і питав, чи не потрібно мені кілька баксів. Я хотів відповісти йому тим самим лютим поглядом, але був не такий дурний, тому просто закочував очі й казав: «Авжеж, тату, дякую».
Життя було чудове… аж до того страшного дня, коли він приходив додому й казав: «Я знайшов добрий кусень землі. Будемо будуватися». Добре пам’ятаю, як я відповідав: «Круто, тату, удачі тобі», – а в самого серце падало, бо я знав, що тепер знову буде тяжко.
Ми жили за такою схемою, відколи себе пам’ятаю, років із шести, поки мені не виповнився двадцять один і я не виїхав із батьківського будинку. Тоді це припинилося, чи принаймні я так думав.
У двадцять один рік я завершив навчання і став, як можна здогадатися, будівельником. Відтоді кілька разів брався за інший, однак так само проектний бізнес. З якихось дивних причин я заробляв непогані гроші, але минало трохи часу і я банкрутував. Брався за інший бізнес, знову вірив, що підкорив світ, і знову падав на саме дно десь за рік.
Ці злети й падіння тривали майже десять років, перш ніж я збагнув, що проблема не в бізнесі, до якого брався, не в партнерах, яких вибирав, не в працівниках, яких наймав, не в стані економіки чи моєму рішенні взяти відпустку й перепочити, коли все йшло добре. Я нарешті усвідомив, що, можливо, просто можливо, я несвідомо повторюю татову схему заробітку – зі злетами й падіннями.
Можу сказати: добре, що я дізнався те, про що ви дізнаєтеся з цієї книжки, і зміг перелаштувати себе з цієї «моделі йо-йо» на постійне зростання прибутків. Я й досі іноді відчуваю бажання щось змінити, коли все йде добре (а отже, влаштувати собі самому саботаж). Однак тепер у моєму мозку інший файл, який помічає це відчуття й каже: «Дякую, що поділився. Тепер зосередься – і до роботи».
Наведу ще один приклад із мого семінару в Орландо, штат Флорида. Як завжди, люди по одному виходили на сцену – щоб узяти автограф, привітатися, подякувати чи ще для чогось. Ніколи не забуду одного старого пана, бо він прийшов до мене в сльозах, ледве переводячи подих і витираючи сльози рукавом. Я спитав, що сталося. Він відповів: «Мені шістдесят три роки, я читав книжки й відвідував такі семінари, відколи вони тільки з’явилися. Я ходив до всіх спікерів, пробував усе, чого вони вчили. Торгував акціями й нерухомістю, брався за десяток різних бізнесів. Знову вступив до університету, здобув ступінь МВА[1]. Я знаю більше, ніж десятеро середньостатистичних людей, однак фінансового успіху ніколи не мав. Завжди добре починав, але закінчував із порожніми руками й за всі ці роки так і не зрозумів чому. Уже думав, що я просто старий дурень… аж до сьогодні.
Коли я послухав вас і зробив вправи, нарешті все зійшлося. Зі мною все гаразд, просто в моїй голові застрягла грошова програма батька, ставши моїм ворогом. Мій батько пережив Велику депресію. Щодня він шукав роботу чи намагався щось продати й повертався з порожніми руками. Хотів би я сорок років тому дізнатися про грошові моделі. Я стільки часу змарнував на все це навчання». І він заплакав іще дужче.
Я відповів йому: «Ви не марнували часу, отримуючи знання! Воно просто не виявило себе, чекає в банку вашого розуму, чекає на слушну нагоду. Тепер, коли ви сформували програму свого успіху, усе, що ви вивчили, стане корисним – і ви злетите до успіху».
Більшість із нас здатні впізнати правду, коли ми її чуємо. Обличчя чоловіка просвітліло, він знову почав глибоко дихати. А тоді широко всміхнувся й міцно обійняв мене зі словами: «Дякую, дякую, дякую!» Коли він востаннє виходив на зв’язок, його бізнес стрімко розвивався: за останні 18 місяців той чоловік накопичив більше, ніж за минулі 18 років. Це чудово!
Знову-таки, можна мати скільки завгодно знань чи умінь, але, якщо ваша «програма» не налаштована на успіх, ви фінансово приречені.
На наші семінари часто приходять люди, чиї батьки брали участь у Другій світовій війні чи пережили Велику депресію. Такі люди часто шоковані, коли усвідомлюють, як сильно батьківський досвід вплинув на їхні переконання і звички щодо грошей. Хтось починає тринькати їх, як божевільний, бо «гроші легко втратити, тож варто насолоджуватися ними, поки можеш». Інші вибирають протилежний шлях – складають гроші, мов скарб, «бережуть на чорний день».
Трохи мудрості: заощадження на чорний день – непогана ідея, але це може створити великі проблеми. Один із принципів, яких ми вчимо на іншому курсі, – сила наміру. Якщо ви відкладаєте гроші на чорний день, що ви матимете? Чорні дні! Припиніть це робити. Замість заощаджувати на чорний день заощаджуйте на радісний день або на той день, коли отримаєте фінансову свободу. Тоді, завдяки силі наміру, саме це ви й отримаєте.
Раніше
