Повернення до кафе на краю світу - Джон П. Стрелекі

Розділ 57

На кухню прийшли Туту з Майком. Вони несли на руках дівчаток, які досі спали.

Кейсі простягнула руки, і Туту передала їй Софію. Софія притулилася до плеча Кейсі.

— Ми хотіли сказати «алоха»[5], — промовила Туту й усміхнулася. — Гадаю, мені доведеться сказати це за Софію.

Джессіка обняла Туту.

— Алоха. І махало[6]. Дякую за все, чого ти мене сьогодні навчила.

— Може, покатаємося на серфі наступного тижня? — запропонувала Туту. — Трохи побудемо вдвох: ти і я.

Лице Джессіки проясніло ще більше.

— Справді? Я була б дуже рада.

— Я теж.

Tуту повернулася до мене й обняла.

— Алоха, Джоне. Дуже приємно було познайомитися. Нетерпляче чекатиму на твою книжку осяянь. А тоді допоможу поширити її на острові.

— Мені теж було дуже приємно познайомитися, — відповів я. — І дякую за пропозицію допомогти. Неодмінно нею скористаюся.

Туту обняла Кейсі з Майком і попрощалася з ними. Кейсі повернула їй Софію.

— Може, провести вас додому? — спитала Кейсі.

Туту заперечно хитнула головою.

— Дуже люб’язно з твого боку, Кейсі, але потреби в цьому немає. — Туту всміхнулась. — Я змалечку ходжу до цього чарівного місця. З нами все буде гаразд.

А тоді Туту вийшла за двері й подалася геть. Джессіка поглянула в бік входу до кафе.

— Піду освіжуся й заберу речі, — сказала вона.

Я провів Джессіку поглядом до столика, де лежали її телефон та інші пожитки.

— Джоне, ти сьогодні дуже їй допоміг, — мовила Кейсі. — Джессіка здається іншою людиною порівняно із собою вранішньою.

— Пам’ятаю, як це, відповів я й перевів погляд із Кейсі на Майка. Як сильно можна змінитися, якщо побути трохи в цьому закладі, з вами двома.

Майк усміхнувся й посунув руки, на яких тримав Емму.

— Приємно було побачитися знову, Джоне.

Він простягнув руку. Я потис її й усміхнувся сам.

— Навзаєм. Дякую за всі розмови.

Майк кивнув.

— Кейсі, не проти забрати дещо звідси? Я віднесу цю малечу до ліжка.

Кейсі кивнула.

— Залюбки.

— Алоха, Джоне, — сказав Майк, розвернувся й вийшов через чорний хід.

— Алоха, Майку, — відповів я.

Стало тихо.

— Ходімо до входу, — сказала Кейсі.

Ми вийшли з кухні в залу. Ідучи, я провів рукою по хромових боках стільниці й сидіннях стільців біля стійки із содовою. Мене накрив смуток.

— Ти повернешся, — сказала Кейсі. — Набагато швидше, ніж думаєш.

Я поглянув на неї.

— Якщо я приїду сюди на вéлику завтра, кафе буде тут?

Кейсі всміхнулася.

— Джоне, це залежить від мільйона різних чинників.

Я знову засумував.

Вона поклала руку мені на плече.

— Коли твоя книжка осяянь буде готова, тримай очі розплющеними. Нам треба буде забрати в тебе замовлення.

Я кивнув.

Тієї миті із вбиральні вийшла Джессіка й попрямувала до нас. Вона перевдягнулася з купальника в діловий костюм. Її волосся було заколоте так само, як тоді, коли Джессіка тільки прийшла в кафе, а на ногах красувалися туфлі на високих підборах.

Коли Джессіка підійшла ближче, у неї задзвонив телефон. Вона зупинилась і сягнула рукою в сумочку.

Я поглянув на Кейсі. Та знизала плечима.

Джессіка дістала телефон із сумочки. Виклик уже був пропущений.

— Хіба не дивовижно? — промовила вона, дивлячись на телефон. — Тепер сигнал нормальний. І купа повідомлень.

Джессіка почала порпатися в телефоні, гортаючи повідомлення. Її обличчя стало напруженим і серйозним.

Я знову подивився на Кейсі.

— Джоне, уже пізно, — зауважила Кейсі. — У тебе ж є велосипед, так? Ти зможеш нормально доїхати звідси додому?

Я кивнув.

— На цих дорогах досить темно, але я їхатиму повільно. У мене все буде гаразд.

Правду кажучи, я не знав достоту, як повернутися додому. Однак вирішив, що зможу з цим розібратися.

— Я тебе підвезу.

Це сказала Джессіка. Вона тримала в руці телефон, але дивилася на мене.

— Я можу підвезти тебе додому.

Я поглянув на неї, жінку в діловому костюмі й на високих підборах.

— Та нічого, Джессіко. Мій велик не надто чистий після тривалої вранішньої поїздки сюди. Та й не скажеш, що твоєю машиною можна перевозити велосипеди. Я не хочу її забрьохати…

Джессіка поглянула на мене та Кейсі й усміхнулася. Де й поділися напруженість та серйозність, які її лице виражало ще кілька секунд тому! Джессіка знову мала ту саму широку усмішку, що випромінювала прекрасну енергетику, — таку, яка була на її обличчі, відколи Джессіка повернулася з гойдалок. Вона вимкнула телефон і закинула його в сумочку.

— Що таке? — спитав я.

— Це просто машина, — сказала Джессіка і її усмішка стала ще яснішою. — Це просто машина.

Про автора

Переживши в тридцять три роки подію, що змінила його життя, Джон надихнувся на те, щоб сісти й розповісти історію, викладену в «Кафе на краю світу».

Менш ніж за рік після виходу ця книжка завдяки рекомендаціям читачів розлетілася планетою й тепер надихає людей на всіх континентах, включно з Антарктидою. Згодом вона стала бестселером №1 на трьох континентах і п’ятиразовим бестселером року. Її перекладено сорока двома мовами.

Відтоді Джон написав інші книжки, серед яких «Життєве сафарі», «Велика п’ятірка для життя», «Велика п’ятірка для життя: продовження», «Прозріння: моменти натхненної думки» та «Новий контакт: третій візит до кафе на краю світу».

Завдяки згаданим книжкам та виступам на телебаченні й радіо Джон зумів у простих, але багатозначних меседжах надихнути мільйони людей жити, як їм хочеться. За цю роботу його вшанували поряд з Опрою Вінфрі. Тоні Роббінсом і Діпаком Чопрою серед ста визначних постатей у галузі лідерства та особистісного розвитку, які надихають найбільше. Це досі бентежить і вражає Джона.

У вільний від писання час Джон часто подорожує світом разом із сім’єю.

Щоб дізнатися більше про Джона чи запитати його про інтерв’ю, відвідайте сайт: www.johnstrelecky.com.

Бібліографічна картка

Літературно-художнє видання

Серія «Художня література»

СТРЕЛЕКІ Джон П.

Повернення до кафе на краю світу

Головний редактор О. С. Кандиба

Провідний редактор Н. О. Міщенко

Редактор Є. О. Редько

Технічний редактор Д. В. Заболотських

Дизайнери й верстальники І. О. Гнідая, В. О. Верхолаз

Підписано до друку 04.11 2020.

Формат 84x108/32. Ум. друк. арк. 15.96.

Наклад 2000 прим. Зам. № 8320.

Термін придатності необмежений

ТОВ «Видавництво "Віват"».

61037, Україна, м. Харків, вул. Гомоненка, 10.

Свідоцтво ДК 4601 від 20.08.2013.

Видавництво «Віват» входить до складу ГК «Фактор».

Придбати книжки за видавничими цінами та подивитися детальну інформацію

про інші видання можна на сайті vivat-book.com.ua

тел.: +38(057)717-52-71, +38(073)344-55-11.

+38(067)344-55-11. +38(050)344-55-11,

e-mail: [email protected]

Щодо гуртових постачань і співробітництва звертатися:

тел.: +38(057)750-75-50, e-mail: [email protected]

Адреси фірмових магазинів «Книгарня Vivat»:

м. Харків, вул. Квітки-Основ’яненка. 2,

тел.: +38(057)341-61-90. e-mail: [email protected]

вул. Ярослава Мудрого, 38,

+38(057)75О-75-51. e-mail: