Кровна обіцянка - Кайла Рей

Весь цей час Адам був поруч із Мартою, переймаючись її станом і оберігаючи її від зайвих переживань. Вона довіряла лише своєму брату, бо тільки він міг забезпечити їй почуття безпеки.

Одного дня, коли Адам пішов у магазин, Марта залишилася вдома сама. Раптом пролунав дзвінок у двері. Вона подумала, що це Адам, який, можливо, забув ключі, і без вагань відчинила. Але на порозі стояв не брат, а Максим, який різко відштовхнув її назад і зачинив двері. Марта впала на підлогу, але Максим негайно схопив її за комір кофти й притягнув до себе.

- Думаєш, я такий дурний, що не здогадуюся, що ви з братом задумали? — зловісно прошипів він, в його очах палав гнів.

- Пусти мене! Що тобі взагалі потрібно?! — Марта відчайдушно намагалася вирватися, але Максим з силою штовхнув її на підлогу.

- Ти прекрасно знаєш, що в мене є зв’язки в поліції, так? — він глянув на неї з презирством. -Можу зробити все, що захочу, і тобі ніхто не допоможе.

Він дістав ніж, який блиснув у тьмяному світлі. Його рухи були нетвердими — він був п’яний, а його поведінка ставала дедалі загрозливішою.

- Як думаєш, що я зроблю з тобою? — його голос був жорстокий, а посмішка — холодною.

Не гаючи часу, Марта рвонулася до своєї кімнати і зачинилася на замок. Максим кинувся слідом і почав гатити по дверях кулаками.

- Ти ж знаєш, що я все одно дістану тебе, коза! — крикнув він, з кожним ударом ламаючи двері все сильніше.

Марта судомно схопила телефон і набрала номер Адама. Серце калатало, довгі гудки здавалися вічністю, поки нарешті він не взяв слухавку.

- Алло? Марто, щось сталося? — його голос прозвучав стривожено.

- Адаме, тут Максим... Він ламається в двері... Будь ласка, повернися швидше, мені страшно, — сказала Марта, ледве стримуючи сльози.

Адам стиснув телефон так, що пальці побіліли. Гнів вселився в його голос.

- Марто, я вже їду. Є щось у кімнаті, чим можна захиститися?

Марта швидко оглянула кімнату і побачила бейсбольну биту.

- Є... бита.

- Тримай її напоготові і стань в кутку. Я скоро буду, чуєш?

- Так...

Адам кинув слухавку і, не гаючи часу, помчав до квартири. Марта тим часом стояла в кутку з битою в руках, її серце шалено билося.

Максим все ще лютував, ламаючи двері і кричачи щось невиразне. Зрештою, він вибив двері і кинувся на Марту. Вона не встигла зрозуміти, що сталося, як він уже прижав її до стіни, тримаючи ніж біля горла, щоб заглушити її крик.

Ти думала, що я тебе не спіймаю, мала сучка? — запитав Максим холодним тоном. — Ти помилилася , твій братик тобі не допоможе! — він притиснув ніж до шиї Марти, залишаючи легкий поріз.

У цей момент Адам тихо зайшов у квартиру і, почувши слова Максима, миттєво кинувся на нього, відштовхнувшись від сестри. Почалася запекла боротьба. Максим намагався вирватися, але, вдаривши Адама, втратив рівновагу і випав у відчинене вікно з п’ятого поверху.

Марта закричала від жаху, її серце було швидко, а очі наповнилися слізьми. Адам, оговтавшись, підбіг до неї й міцно обійняв, намагаючись її заспокоїти.

- Все скінчилося, Марто, він тебе більше не троне, — прошепотів він, тримаючи її в обіймах, хоча й сам ледве міг повірити в те, що щойно сталося.