Не Зів'янути - Iryna Shashkova-Zhuravel

— А нічого, що вона не моя дочка і вони ледь знають одне одного?! Усе з тобою зрозуміло. Ану повертай гроші, які я на картку переказувала, негіднику! — замахнулася милицею Анжела.

Знімати стрес від усвідомлення згаяного часу компанія поїхала до Марининої знайомої босорки.

Минуло одинадцять місяців. Діана, зручно вмостившись у шезлонгу, читала нову мотиваційну книгу авторства матері та ніжно погладжувала свій круглий животик. Артем вигулював на повідцю по зеленій газонній травичці попелястого кота Маркіза, що колись мешкав у крамниці зоотоварів, яку пів року тому довелося продати. Святослав жваво радив Сашку, де можна вигідно придбати другу вантажівку з невеликим пробігом для розширення його бізнесу.

— Хлопці, ви мангал думаєте розпалювати, чи як?! — уся вулиця почула владний голос Анжели, яка спостерігала за всіма з вікна, тоді як Марина енергійно втирала їй у шкіру голови трав’яну маску для швидкого відростання волосся після успішно пройденого курсу лікування.

— Маєш неперевершений вигляд, Анжелочко. А які крутезні імпланти тобі встановили після мастектомії! Захоплююся твоєю життєвою силою, — зайшовши на кухню до Анжели з Мариною, щиро раділа одужанню подруги Ніна.

— А пам’ятаєш, Нінко, як ти побажала мені ще довго не зів’янути? Так от, я і справді намагаюся квітнути, — поправивши сукню, щоб та вдало увиразнювала декольте, життєрадісно посміхнулась Анжела.

Кінець