Тріумвірат. Дитя вогню - Яна Паувел

Сем був таким гарячим, що її почало хилити в сон. Хлопець не відповів, і тоді вона сама пригадала, як стригла його майже півроку тому. Він ніколи не носив довге волосся і завжди просив її збривати усе під нуль. Вони навіть посварилися тоді. З бритою головою він мав ще більш грізний вигляд і це не подобалося їй. Так він навіть здавався старшим за неї.

Сара знову позіхнула і труснула головою. Сем на її колінах здригнувся і розплющив очі.

— Ти сонна…

Вона тяжко зітхнула і знову погладила його по голові. Їй починало подобатись перебирати його волосся.

— Усі інші зайняті, а залишати тебе одного явно погана ідея. Що як ти знову вирішиш втекти через вікно і нікого не буде поряд.

Сем, здавалося, збентежився і знову заховав обличчя у неї на животі.

— Тоді поспи тут, — пробурмотів він собі під носа.

— Що як я засну, а тобі знову захочеться прогулятися.

— Ліжко велике, — він глибоко вдихнув і сильніше обійняв її на мить, — і твій запах мене заспокоює.

Це він серйозно, чи так марить? Востаннє, коли вони випивали разом, він буквально вигнав її зі своєї квартири. А все тому що їй було жарко і вона вирішила зняти футболку. Схоже вона затрималася з відповіддю, бо Сем перестав дрімати і знову подивився на неї.

Вона дуже чутливо спала, хоча і не була зараз в собі настільки впевнена. Надто вже сильно вона стомилася. Та й ніч перед цим вона не спала бо мусіла наглядати за Кіт. Але вона однозначно прокинеться, якщо Сем знову підніме галас.

— Ти повинен мене розбудити, якщо щось…

Сем відсунувся і відкинув ковдру. Його погляд був напрочуд ясним, хоч він і продовжував тремтіти усім тілом. Сара стомлено усміхнулася і повернула ковдру на місце, щільніше укутавши в неї хлопця, після чого забралася на ліжко. Це вперше за дві доби її голова торкнулася подушки. Сем одразу ж підповз ближче і невдовзі вона відчула його гаряче дихання на плечі. Якось так непомітно для себе Сара і провалилася в сон, щоб прокинутися через декілька годин від задухи.

Сем таки укрив її ковдрою. Більше того, Сара не знала як цього не відчула, але зараз практично половина його тіла знаходилась на ній. Він закинув на неї ногу, голову розмістив на її животі, а рукою притримував її на місці, наче боявся, що вона може від нього втекти.

Ось чому їй було так жарко і важко дихати. Може воно і добре, що вона ніколи не залишалася у нього на ніч після випивки.

Сара спробувала його обережно перекотити, але він тільки тісніше до неї притиснувся. Відкинувши волосся з обличчя, вона знову накрила чоло друга долонею і полегшено видихнула. Схоже, найгірше позаду. Він уже не такий гарячий, та й дихає спокійно і глибоко. Не встигла вона забрати долоню, як її руку перехопили. Сем глибоко вдихнув і несподівано потягнув її вниз. Сара тільки і встигнула що пискнути, а вампір уже навис над нею.

Мабуть, вона поквапилась із висновками, його погляд був затуманеним. І вона не була впевнена в тому, що її впізнали.

— Хочеш я…

Сем не дав їй договорити. Його губи були все ще гарячими і сухими, коли він її поцілував. Сара одразу ж вперлася долонями в його груди, але зрушити його з місця виявилося складніше ніж здавалося на перший погляд. Якоїсь миті вона зачепила пальцями пов’язку на його шиї і злякалася, що може випадково зірвати її, а тому припинила спроби його відштовхнути. Рано чи пізно йому набридне цілувати її щільно зімкнуті губи.

Так вона думала, доки Сем не обхопив пальцями її підборіддя і не повернув її голову на бік. Вона здригнулася, коли він торкнувся губами її шиї. І здригнулася повторно, коли відчула його зуби на своїй шкірі. Єдиний кому вона дозволяла пити звідси давно помер, і коли Сем прокусив її шкіру, Сара мимоволі згадала його.

Болючі спогади на якусь мить затьмарили біль від укусу. Вона наче заново усе пережила і повернулася в реальність тільки після того, як Сем знову її укусив.

Зойкнувши, вона мимоволі вчепилася нігтями в його плечі, залишаючи на шкірі хлопця глибокі подряпини. Запах крові вкупі зі знайомою слабкістю остаточно одурманив її, і Сара розслабилась в руках Сема.

Місце укусу звично заніміло і рана невдовзі затягнулася. Сем злизнув язиком залишки крові і продовжив цілувати її шию. Сара хрипло вилаялася і, зібравши усю силу, яка в ній залишилась, ривком перевернула його на спину. Їй довелося ще декілька хвилин боротися з ним, щоб утримати на місці, аж доки він, нарешті, не прокинувся і не отямився.

Тяжко дихаючи, він завмер під нею і з острахом заглянув їй в очі. Це добре, що він усвідомлює, що зробив щось не так. Сара відпустила його руки і різко видихнула.

— Звідки в тобі стільки сил? — стомлено запитала вона, все ще сидячи у нього на животі. Сем нахмурився і особливу увагу приділив слідам на її шиї. — Не дивись так, це твоя робота.

Він затамував на якусь мить подих, а тоді облизнув губи. І це стало останньою каплею. Сара схопила подушку і хлопець тільки чудом встиг перехопити її.

— Стій! Зачекай! — прикриваючись руками викрикнув він.

— «Ти сонна», — передражнила тим часом вона його. — «Поспи тут»! Що це взагалі було?

Сему таки вдалося вихопити подушку з її рук, і Сара не встигла оговтатись, як його обличчя опинилося всього в міліметрі від неї.