Не дуже владний бос для залізної леді - Анна Шторм

І, як тільки все між ним стало налагоджуватись, мов кара небесна, на голову звалився братик. Мало того, що довів Жанну до зриву, то ще й збирається намагатись повернути її? Після всього, що вона пережила? І це ж він ще не знає про сина… При згадці про те, що у Жанни і Юрка спільний син, закололо серце і звело щелепу. 

“Ніі, це якесь божевілля!” – гірко подумав Тихін і здригнувся від стуку у двері. 

“Ну, якщо це Юрко, я його!...” – люто подумав і пішов відкривати. 

За дверима був Воровських. Але й до нього в Тихона були питання. 

– А ну йди сюди! – рявкнув Маєвський і затягнув друга в квартиру. – Ти чого мені нічого не сказав? Підставити вирішив? 

– Ей, та заспокойся ти! – Сашко випручався з чіпких ручищ друга і відійшов на безпечну відстань. – В тебе що, ПМС? 

– Зараз в тебе буде! Ти здурів, шашні за спиною Анечки крутити?! Розумієш, у що це може вилитись? Для нас обох? 

– Охолонь, друже. Ніяких прямо там шашнів. Ми просто повечеряли разом. 

– З Мариною? На біса ти з нею вечеряв? 

– Ну я ж не знав, що там поряд опинеться Анечкина подруга… 

– Я не про це! Навіщо взагалі ти до неї щось маєш? Ти одружений чоловік! Та ще й на доньці шефа поліції! Ти при своєму розумі взагалі? 

– Маєвський, та яка тебе муха вкусила?! Я мабуть пізніше зайду! – спробував зробити крок до дверей, та Тихонове “Стояти”, мабуть почуло пів-кварталу. 

– Стій! Не йди. Мені паскудно дуже. Треба твоя терапія. 

– Тю! То так би й сказав, а не кидаєшся на мене, як голодний пес! – повеселів Воровських. – Розказуй, що там в тебе!