Квентін Дорвард - Скотт Вальтер

В XV столітті це було вільне місто, де відбувалися сейми (з'їзди) феодальних володарів, підпорядкованих імператорові так званої Священної Римської імперії германського народу.

131

Джек Кейд — ватажок повстання (1450) селян і ремісників проти феодальної знаті. Повстання було придушено. Наведену Скоттом версію про те, що Кейд удавав з себе Мортімера, герцога Йоркського, деякі історики заперечують.

132

Святий Юліане, почуй наші молитви. Моли бога за нас (лат.).

133

Галеотті Марціо (1440–1494) — італійський письменник і вчений.

134

Царі Сходу, або Волхви, — за євангельським оповіданням, Гаспар, Мельхіор і Валтасар перші прийшли вшанувати народженого у Віфліємі Христа. Їх нібито було поховано в місті Кельні на Рейні. До Кельна виряджалися прочани з різних країн Європи.

135

"Про речі, незрозумілі для звичайного люду" (лат.).

136

Павло Йовій, або Паоло Джовьйо, — сучасний Людовікові XI італійський історик.

137

Матвій Корвін — король Угорщини (1458–1490), видатний державний діяч, який намагався створити міцну централізовану державу. Він успішно воював проти турків, які під час його королювання загрожували Центральній та Східній Європі.

138

Янус Панноніус — "угорський поет", за приміткою Вальтера Скотта.

139

Яйце — місто в Югославії, колишня столиця Боснії. При ньому угорський король Матвій Корвін у 1464 році завдав поразки туркам.

140

Астролябія — інструмент для вимірювання кутів. До XVIII ст. астролябією користувались для астрономічних спостережень.

141

Крейцштаб, або грундшток, або якобсштаб— інший прилад для вимірювання кутів, широко вживаний у XV–XVIII ст. для визначення широти й довготи.

142

Клинки, виготувані в Толедо і в Дамаску, вважалися найкращими.

143

Пенати — в стародавніх римлян божества — покровителі родини, їх образи зберігалися в особливому приміщенні в кожному римському будинку. Крім того, існували пенати — покровителі окремих міських і сільських громад.

144

Герметична иаука, або алхімія, — далека попередниця сучасної хімії, за допомогою якої в середні віки мріяли перетворити некоштовні речі на золото. Її засновником вважався бог Гермес, або мудрець Гермес Трісмегіст; звідси походить прикметник "герметичний".

145

Східні письмена — тут ідеться про книги, написані арабською мовою. Арабська наукова література була для середньовічної Європи важливим джерелом наукової інформації поряд із античною латинською літературою. До епохи Відродження знання грецької мови було рідкістю на Заході.

146

Кабалістичні знаки (від єврейського слова "кабала" — переказ, традиція) — пов'язані з таємним ученням "кабалою" знаки, власне кажучи, літери єврейської абетки, що вживалися також як цифри.

147

Мурабіт, або марабут, — мусульманський відлюдник, або пустельник (араб.).

148

Знаки зодіаку — умовні знаки 12 сузір'їв (Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Водолій, Риби), через які проходить видимий шлях сонця (екліптика) протягом року. В той час, коли положення сонця на небі збігається з якимсь із зодіакальних сузір'їв, це сузір'я не можна бачити вночі, бо воно сходить і заходить разом із сонцем.

149

Друкувати книги почали спершу в німецькому місті Майнці на Рейні (1457), а в Франкфурті-на-Майні — значно пізніше (1507).

150

Таємнича наука — тобто хіромантія, пов'язана з вірою в те, що за лініями на долоні людини можна довідатися про її долю.

151

Лінія життя (лат.).

152

Святий Губерте, святий Юліане, святий Мартіне, свята Розаліє, усі святі, моліться за мене, грішного! (Лат.).

153

Сангвінічний темперамент (лат.). — рухома, жвава, неспокійна вдача.

154

Ефемериди — таблиці, в яких зазначено розташування планет і зірок на небі для кожного дня року.

155

Нострадам, або Нострадамус, або Мішель де Нотр-Дам (1503–1566), — відомий французький лікар і астролог, який прославився своїми віршованими пророкуваннями. Тут автор допускає хронологічну неточність: Людовік XI не міг знати про Нострадама.

156

Після всіх обітниць (лат.).

157

Я знайду вихід або щось зроблю (лат.).

158

Тут, очевидно, йдеться про римського імператора Валентініана III (425–455 н. е.). У четвертому столітті н. е. було ще двоє імператорів із цим ім'ям (І. 364–375 і II, 375–392).

159

Венцеслав IV Німецький, або Венцель (1361–1419 н. е.), — імператор Священної Римської імперії, котрий так само, як і Людовік XI, вів боротьбу проти своїх васалів, великих феодалів Німеччини і Чехії (Богемії), але в цій боротьбі не мав успіху.

160

Едуард IV Йорк — король англійський (1461–1483), сучасник Людовіка XI (роки їх королювання збігаються), який у боротьбі з великим дворянством спирався на середнє та дрібномаєтне дворянство і підтримував розвиток торгівлі.

161

Рейнграф — титул графів Рейнгау в Німеччина

162

Король Артур — міфічна особа, герой численних оповідань (або романів) про рицарів Круглого Стола, дуже поширених за середніх віків (від XII ст. н. е.) у Західній Європі.

163

Наслідник французького престолу, дофін.

164

Кардинал де ля Балю сам просидів потім у такій клітці більш як одинадцять років. (Прим. автора).

165

Сарацин — так звали за середніх віків (починаючи від хрестових походів) арабів, а також підкорені ними племена Близького Сходу і Північної Африки, які прийняли мусульманську віру (іслам.).

166

Гремпієнські гори — найвище гірське пасмо шотландського узгір'я, Гора Бен-Невіс — найвища в усій Британії.

167

Мажордом — придвірний титул, "завідувач господарства".

168

Францісканці —ченці, належні до ордену (чернецької корпорації) святого Франціска Ассізського. Цей орден був могутньою організацією католицької церкви в Західній Європі. Його завданням було всіляко підтримувати, спираючись на авторитет релігії, феодальний устрій.

169

Пріор — титул настоятеля певних монастирів, голова монастирської громади.

170

Тір і Вавілон — великі, славні своїми багатствами міста стародавнього світу. Tip був розташований на східному узбережжі Середземного моря, у Фінікії (територія сучасної республіки Ліван); Вавілон, — столиця давньої вавілонської держави, — на ріці Євфрат у Месопотамії. Про загибель обох цих міст згадується в біблії.

171

Навіть у спочивальні (лат.).

172

Ваал, або Баал (у стародавніх ханаанейпів, зокрема фінікіян, — пан, володар) — назва верховного божества. У християн — синонім диявола або сатани.

173

Камінь гріха й скеля спокуси (лат.).

174

Він підніс руки на помазаників божих (лат.).

175

Не роби зла другові твоєму, коли він має довір'я до тебе (лат.).

176

Латинізована форма імені Гійом Бородатий.

177

Якщо ви не дасте грошей, я спалю ваш монастир.

178

Нехай загине нечестивий — амінь, амінь, анафема! (Лат.).

179

Прелат (лат.) — вищий сановник у католицькій церкві; тут те саме, що і єпіскоп.

180

Грім і блискавка! (Нім.).

181

Пане (нім.).

182

Нехай тебе кат візьме! (Нім.).

183

Буря і град! (Нім.).

184

Тисяча чортів! (Нім.).

185

Начальника, хай йому чорт! (Нім.).

186

Боже (нім.).

187

Альдебаран — яскрава зоря в сузір'ї Тельця.

188

— От так чудасія! (Нім.).

189

Великі звіздарі (нім.).

190

Магунд і Тремагунд — перекручені в старофранцузькій мові назви якихось язичеських божеств (згідно з уявленням про них у середньовічній Європі).

191

Сенешаль — буквально начальник над слугами, у Франції — сановник з вищою судовою владою на службі в якогось феодала. Тут ужито в розумінні управитель.

192

Десять колін Ізраїлю (у біблії дванадцять колін) — тобто ізраїльські або давньоєврейські племена (які на початку першого тисячоліття до н. е. були об'єднані в союз племен).

193

Фарисей (з давньоєврейської мови) — представник релігійно-політичного угруповання (що виникло в II ст. н. е. серед євреїв). Фарисеї точно додержувалися зовнішньої сторони священного писання (біблії); переносно — той, хто удає з себе побожного, святенник, формаліст.

194

… vox quoque Moerim iam fugit ipsa; lupi Moerim videre priores, (… навіть голоса позбувся Мерід; вовки побачили Меріда першими).

П. Вергілій Марон, Буколіки, еклога IX, вв. 54–55.

Коментатори, тлумачачи це місце, наводять думку Г. Плінія Секунда Старшого: "Коли вовк побачив людину — це вважалося в Італії небезпечним; гадали, нібито від цього людині відбирало мову, якщо ці тварини бачили її, перш ніж вона їх". (Прим. автора).

195

Каноніса — черниця.

196

Чорні літери — тобто так званий готичний шрифт, який за середніх віків був поширений в усіх країнах Західної Європи.

197

Пригоди Квентіна в Льєжі можуть видатися неймовірними; але не слід забувати, що в той неспокійний і тривожний час, який переживали тоді мешканці Льєжа, навіть найнезначніші події могли вплинути на уми. Багато хто з наших читачів, очевидно, пригадують, що коли голландці хотіли визволитися з-під французького ярма, поява на їх березі людини у формі британського волонтера ледве не спричинилася до відкритого повстання. Згодом виявилося, що ця людина приїхала до Голландії в своїй приватній справі, але її появу було витлумачено як гарантію підтримки з боку Англії. (Прим. автора).

198

Хто пізно приходить, тому лишаються кістки (лат.).

199

A sooth boord Is no boord (справжній жарт — це не жарт) — каже шотландець. (Прим. автора).

200

Імперія — Священна Римська імперія; вільне місто — місто, що мало самоврядування.

201

Мальволіо — персонаж з комедії Шекспіра "Дванадцята ніч". Він прагне здобути собі руку графині Олівії, своєї господарки.

202

В цій битві льєжські повстанці билися проти Карла Сміливого (в той час ще графа де Шаралуа), який завдав їм поразки, вчинивши серед них жахливу різанину. (Прим. автора).

203

Езоп (VI ст. до нашої ери) — за давньогрецькими переказами, філософ, раб, якого вважають автором так званих езопівських байок. Байки ці мали натяки політичного характеру, скеровані проти аристократичної тиранії, і від цього пішов вираз "езопівська мова", тобто мова, в якій приховані натяки.

204

"Одна людина — одне слово" (нім.), тобто "людина — господар свого слова", чи "як сказав, так і роби". Звичайно, у Фландрії розмовляють не німецького, а фламандською мовою, і Павійон мав би сказати: "Een man — een woord".

205

Марс — давньоримський бог війни.

206

Венера — давньоримська богиня краси й кохання.

207

Двадцятина — тобто податок, що становив двадцяту частину прибутків платника податків.

208

Битва при Азенкурі (1415) — один із епізодів так званої Столітньої війни (1337–1453) між Англією та Францією.