Музикороб - Біггл-молодший Ллойд

Ваш селектор не придатний для передачі музики. Він зовсім не передає високих частот, тому мультикорд звучав мляво для людей, які знаходилися в іншій кімнаті. Але у відеоскопа досить широка смуга частот. Тому він передає живий звук.

Дентон кивнув.

— Розумно. За це я повідриваю голови деяким вченим. Та й тобі теж, Бак.

Він гордовито вийшов, і як тільки автоматичні двері зачинилися за ним, Меріголд Меннінг схопила Бака за руку:

— Жваво! За мною!

Бак заколивався, а вона прошипіла:

— Та не стійте, як ідіот! Вас вб'ють!

Вона вивела його через операторську в маленький коридорчик. Вони пробігли через нього, проскочили приймальню зі здивованою секретаркою і через задні двері потрапили в інший коридор. Вона витягла його за собою в антигравітаційний ліфт, і вони помчалися нагору. На даху будинку вони підбігли до злітного майданчика для флаєрів, і тут вона залишила його в дверях.

— Коли я подам сигнал, вийдіть, — сказала вона. — Тільки не біжіть, йдіть повільно.

Вона спокійно вийшла, і Бак почув здивоване вітання служителя.

— Як ви рано сьогодні, міс Меннінг!

— Ми передаємо багато комерсів, — сказала вона. — Мені потрібен великий "вейрінг".

— Зараз подамо.

Визираючи через кут, Бак побачив, як вона увійшла у флаєр. Як тільки служитель відвернувся, вона несамовито замахала. Бак обережно підійшов до неї, намагаючись, щоб "вейрінг" був увесь час між ним і служителем. Через хвилину вони вже неслися нагору, а внизу слабко пролунала сирена.

— Встигли! — вигукнула вона, задихаючись. — Якби ви не вибрались до того, як прогуділа тривога, вам би зовсім не піти.

Бак глибоко зітхнув і оглянувся на будинок "Відеоскоп Інтернешнл".

— Що ж, спасибі, — сказав він. — Але я переконаний, що необхідності в цьому не було. Це ж цивілізована планета.

— "Відеоскоп Інтернешнл" — не цивілізоване підприємство, — обрізала вона.

Він подивився на неї з подивом. Її обличчя розгорілося, очі розширилися від страху, і вперше Бак побачив у ній людину, жінку, красиву жінку. Вона відвернулася і вибухнула сльозами.

— Тепер Джиммі вб'є і мене. А куди ми поїдемо?

— До Ленкі, — сказав Бак. — Дивіться, його звідси видно.

Вона спрямувала флаєр до свіжопофарбованих букв на посадковому майданчику нового ресторану, і Бак, озирнувшись, побачив, що на вулиці біля "Відеоскоп Інтернешнл" збирається юрба.

Ленкі присунув свій стіл до стіни і зручно відкинувся назад. На ньому був ошатний вечірній костюм, і він ретельно підготувався до ролі товариського хазяїна, але в себе в конторі він був все тим же незграбним Ленкі, якого Бак вперше побачив, коли той обперся ліктями на прилавок.

— Я тобі казав, що завариться каша, — сказав він спокійно. — П'ять тисяч чоловік біля будинку "Відеоскоп Інтернешнл" вимагають Ерліна Бака. І юрба все росте.

— Я грав не більше трьох хвилин, — сказав Бак. — Я подумав, що багато людей, напевно, напишуть скарги на те, що мене відключили, але чогось подібного я не очікував.

— Не очікував, га? П'ять тисяч чоловік. Тепер вже, може, і всі десять, і хто завгодно не знає, коли все це скінчиться. А міс Меннінг ризикує головою, щоб відвезти тебе звідтіля; запитай її "чому?", Бак.

— Так, — сказав Бак. — Навіщо було вам вплутуватися в це через мене?

Вона здригнулася.

— Ваша музика таке зі мною робить!

— Ще як робить, — підхопив Ленкі. — Бак, дурень ти такенний, ти влаштував для чверті земного населення три хвилини емоційної музики!

Ресторан Ленкі відкрився в той вечір, як і було призначено. Юрба заповнювала всю вулицю і ломилася доти, поки залишалися стоячі місця. Хитрий Ленкі встановив плату за вхід. Відвідувачі, які стояли, нічого замовляли, і Ленкі не міг допустити, щоб музика дісталася їм безкоштовно, навіть якщо вони готові були слухати її стоячи.

В останню хвилину була зроблена тільки одна заміна. Ленкі вирішив, що відвідувачі віддадуть перевагу чарівній господарці аніж старому хазяїну з розплющеним носом, і він найняв Меріголд Меннінг. Вона витончено ковзала по залу, і блакить спадаючої сукні відтіняла золотаве волосся.

Коли Бак зайняв своє місце за мультикордом, скажена овація продовжувалася двадцять хвилин.

Посеред вечора Бак розшукав Ленкі.

— Дентон вжив якихось заходів?

— Ні. Все йде як по олії.

— Дивно. Він заприсягся, що ми сьогодні не відкриємося.

Ленкі посміхнувся.

— У нього досить своїх неприємностей. Влада йому на горло стає через сьогоднішню метушню. Я боявся, що будуть обвинувачувати тебе, але обійшлося. Дентон включив тебе в програму, він же тебе і відключив, і вважається, що винний він. За моїми останніми відомостями, "Відеоскоп Інтернешнл" отримав більше п'яти мільйонів скарг. Не турбуйся, Бак. Незабаром ми почуємо про Дентона, та й про союзи теж.

— Про союзи? До чого тут союзи?

— Союз музикоробів напосядеться на тебе за те, що ти хочеш покінчити з комерсами. Союз текстовиків буде заодно з ними через комерси і ще тому, що твоїй музиці не потрібні слова. Союзові виконавців ти будеш не до смаку, тому що навряд чи хто-небудь з них вміє грати хоч трохи. До завтрашнього ранку, Бак, ти станеш найпопулярнішою людиною в Сонячній системі, і тебе зненавидять всі замовники, всі працівники відеоскопа і всі союзи. Я приставлю до тебе охоронця цілодобово. І до міс Меннінг теж. Я хочу, щоб ти вийшов з цієї катавасії живим.

— Ти справді думаєш, що Дентон може...

— Дентон може.

На наступний ранок Союз виконавців заніс ресторан Ленкі в чорний список і запропонував всім музикантам, включаючи Бака, припинити з ним усілякі стосунки. Музиканти чемно відхилили пропозицію і до полудня виявилися в чорному списку. Ленкі викликав адвоката — Бак ще не бачив людини, яка виглядала би такою потайливою і не вселяючою довіри.

— Вони повинні попередити нас за тиждень, — сказав Ленкі. — І дати нам ще тиждень, якщо ми будемо скаржитися. Я їм пред'явлю позов на п'ять мільйонів.

У ресторан заходив уповноважений доглядати за суспільним порядком, потім уповноважений по контролю за торгівлею спиртним. Після недовгих переговорів з Ленкі обидва з похмурим виглядом пішли геть.

— Пізно Дентон заворушився, — весело сказав Ленкі. — Я був у них обох на минулому тижні і записав на плівку наші розмови. Вони не насміляться діяти.

У цей вечір перед рестораном Ленкі були влаштовані безладдя. У Ленкі на цей випадок був напоготові свій загін, і відвідувачі будь-чого не помітили. Відбулася стихійна демонстрація проти комерсів, а в манхеттенських ресторанах було розбито п'ятсот відеоскопів.

Ресторан Ленкі безперешкодно закінчив перший тиждень свого існування. Зал постійно був переповнений. Заявки на місця посипалися навіть з Венери й Марса. Бак виписав з Берліна другого мультикордиста, якого він міг би навчити, і Ленкі сподівався, що до кінця місяця ресторан буде працювати по двадцять чотири година в добу.

На початку другого тижня Ленкі сказав Баку:

— Ми побили Дентона. Я зміг відповісти на кожен його хід, а тепер ми самі зробимо кілька ходів. Ти знову виступиш по відеоскопу. Сьогодні я зроблю заявку. У нас законне підприємство, і ми маємо таке ж право купувати час, як і інші. Якщо він нам відмовить, я в суд на нього подам. Не насмілиться він відмовити.

— Де ти візьмеш на все це грошей? — запитав Бак.

Ленкі посміхнувся.

— Заощадив. І одержав невелику підтримку від людей, яким не подобається Дентон.

Дентон не відмовив. Виступ Бака транслювався безпосередньо з ресторану по всеземній програмі, а проводила передачу Меріголд Меннінг. Сексуальної музики Бак не виконував.

Ресторан зачинявся. Втомлений Бак переодягався в себе в кімнаті. Ленкі пішов, щоб рано вранці зустрітися зі своїм адвокатом і поговорити з ним про наступний хід Дентона.

Бак був неспокійний. Адже він всього-на-всього музикант, говорив він собі, що не розуміється як в юридичних проблемах, так і в заплутаній павутині зв'язків і впливів, якою Ленкі так легко керував. Він знав, що Джемс Дентон — уособлення зла. Він знав також, що в Дентона досить грошей, щоб тисячу разів купити Ленкі. Або заплатити за вбивство кожного, хто стоїть в нього на дорозі. Чого він чекає? Адже Бак через якийсь час може завдати смертельного удару всій системі комерсів. Дентон повинен це знати.

Так чого ж він чекає?

Двері розкрилися, і в кімнату вбігла бліда, напіводягнена Меріголд Меннінг. Вона гримнула дверима і сперлася на них. Все її тіло тряслося від ридань.

— Джиммі, — сказала вона задихаючись. — Я отримала записку від Керол це його секретарка. Вона була моєю приятелькою. Вона повідомляє, що Джиммі підкупив наших охоронців, і вони збираються нас вбити сьогодні по дорозі додому. Або дозволять людям Джиммі нас убити.

— Я викличу Ленкі, — сказав Бак. — Турбуватися нема про що.

— Ні! Якщо вони щось запідозрять, вони не стануть чекати. У нас не буде хоч-якоїсь надії.

— Тоді ми просто дочекаємося, поки Ленкі повернеться.

— Ви думаєте, чекати безпечно? Вони ж знають, що ми зібралися іти.

Бак важко опустився на стілець. Це був саме такий хід, якого він очікував від Дентона. Він знав, що Ленкі ретельно підбирав людей, але в Дентона досить грошей, щоб перекупити кожного. І все-таки...

— Може, це пастка, — сказав він. — Може, це підроблена записка.

— Ні. Я бачила, як цей жирний коротун Халсі говорив вчора з одним з ваших охоронців, і відразу зрозуміла, що Джиммі щось затіває.

"От воно що! Халсі".

— Що ж робити? — запитав Бак.

— Чи можна вийти через чорний хід?

— Не знаю. Доведеться пройти повз, принаймні, одного охоронця.

— Може, спробуємо?

Бак коливався. Вона була налякана. Вона не володіла собою від страху. Але вона була досвідченіша в таких речах. І вона знала Джемса Дентона. Бак будь-що не вибрався б з "Відеоскоп Інтернешнл" без її допомоги.

— Якщо ви вважаєте, що це необхідно, — спробуємо.

— Мені треба одягтися.

Вона обережно визирнула за двері і відразу повернулася; страх пересилив соромливість.

— Ні. Йдімо.

Бак і міс Меннінг не поспішаючи пройшли по коридору до запасного виходу, обмінялися кивком із двома охоронцями, які сиділи напоготові, раптово пірнули в двері і побігли. Позаду почувся здивований вигук, і нічого більше. Вони щосили помчалися по провулку, повернули, добігли до наступного перехрестя і зупинилися в нерішучості.

— Тротуар, який рухається, в тому боці, — задихаючись шепнула вона.