💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Зарубіжна література » Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулінг Джоан

Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулінг Джоан

Читаємо онлайн Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулінг Джоан

Кілька секунд він бачив перед собою не майстра чарівних паличок, а іншого чоловіка, що був такий самий старий і худющий, лише він зневажливо реготав.

— То вбий мене, Волдеморте, я прагну смерті! Та моя смерть не принесе тобі того, що ти шукаєш... ти ще так багато неспроможний зрозуміти...

Він відчув Волдемортову лють, але знову закричала Герміона, тож він заблокував мозок і повернувся в підвал, до всіх жахіть його теперішнього стану.

— Швидше! — благально крикнув до Луни й Діна. — Тікайте! Ми прибудемо одразу за вами! Тікайте!

Вони схопилися за простягнуту ельфову руку.

Знову голосно ляснуло — і Добі, Луна, Дін та Олівандер зникли.

— Що це було? — крикнув у них над головами Луціус Мелфой. — Ви чули? Що за шум був у підвалі?

Гаррі й Рон перезирнулися.

— Драко... ні, поклич Червохвоста! Хай піде й перевірить!

У кімнаті нагорі пролунали кроки і все затихло. Гаррі знав, що там, у вітальні, прислухаються, чи не долинуть нові звуки з підвалу.

— Треба на нього напасти, — прошепотів він Ронові. Вибору в них не було. Якщо хтось зайде в підвал і побачить, що зникло троє ув'язнених, то їх уже ніщо не врятує. — Не гаси світло, — додав Гаррі, коли вони почули кроки на сходах і притислися до стіни по обидва боки дверей.

— Відійти назад, — пролунав Червохвостів голос. — Відійти від дверей. Я заходжу.

Двері відчинилися. Якусь частку секунди Червохвіст дивився у порожній підвал, засліплений сяйвом трьох мініатюрних сонць, що висіли в повітрі. І тут на нього стрибнули Гаррі й Рон. Рон схопив Червохвостову руку з чарівною паличкою й задер її вгору, а Гаррі затулив йому долонею рота, щоб не зміг і пискнути. Вони мовчки боролися. З Червохвостової чарівної палички сипалися іскри; його срібна рука схопила Гаррі за горло.

— Що там, Червохвосте? — гукнув згори Луціус Мелфой.

— Нічого! — крикнув у відповідь Рон, доволі стерпно зімітувавши сипкуватий Червохвостів голос. — Усе добре!

Гаррі ледве дихав.

— Хочеш мене вбити? — видушив з себе він, намагаючись одірвати від себе металеві пальці. — А я ж тобі врятував життя! Ти мій боржник, Червохвосте!

Срібні пальці послабили хватку. Гаррі цього не сподівався. Він приголомшено вивільнився, не відводячи долоні з Червохвостового рота. Побачив, як водянисті очиці цієї щуроподібної людинки розширилися від страху й подиву. Він був приголомшений не менше за Гаррі тим, що зробила його власна рука, скорившись малесенькому імпульсу милосердя, і почав боротися ще затятіше, наче спокутував цю мить слабкості.

— А ми заберемо оце, — прошепотів Рон, висмикуючи з Червохвостової руки чарівну паличку.

Зіниці Петіґру, роззброєного й безпорадного, розширилися від жаху. Погляд його ковзнув з обличчя Гаррі на щось інше. Його срібні пальці невблаганно наближалися до власного горла.

— Ні...

Навіть не думаючи, Гаррі спробував відтягти цю руку, але її неможливо було втримати. Це срібне знаряддя, що його подарував Волдеморт своєму найбоягузливішому слузі, повстало проти роззброєного й ні на що непридатного власника. Петіґру розплачувався за своє вагання, за мить співчуття. Його рука душила його у нього ж на очах.

— Ні!

Рон теж відпустив Червохвоста і тепер разом з Гаррі намагався відтягти металеві пальці, що стискалися на Червохвостовім горлі, та все було марно. Петіґру вже синів.

— Релашіо! — націлив Рон чарівну паличку на срібну руку, проте нічого не сталося. Петіґру впав на коліна, і в ту ж мить нагорі страхітливо заволала Герміона. Червохвостові очі закотилися на посинілому обличчі, він востаннє дриґнувся й затих.

Гаррі й Рон перезирнулися і, залишивши Червохвостове тіло на підлозі, побігли вгору по сходах і далі темним коридором, що вів до вітальні. Обережно підкралися до ледь прочинених дверей. Вони добре бачили Белатрису, яка дивилася на Ґрипхука, що тримав у довгопалих руках Ґрифіндорів меч. Герміона лежала в Белатриси під ногами й ледь-ледь здригалася.

— Ну? — запитала Белатриса. — Це справжній меч?

Гаррі чекав, затамувавши подих і щулячись од болю в шрамі.

— Ні, — відповів Ґрипхук. — Це підробка.

— Ти впевнений? — випалила Белатриса. — Це точно?

— Так, — підтвердив ґоблін.

Вона полегшено зітхнула, з обличчя зійшла напруга.

— Добре, — сказала вона й недбалим помахом чарівної палички залишила ще один глибокий рубець на обличчі ґобліна, і той з лементом упав їй під ноги. Вона відкинула його ногою. — А тепер, — промовила вона тріумфальним голосом, — покличемо Темного Лорда! — Засукала рукав і вказівним пальцем торкнулася Чорної мітки.

Гаррі пронизав такий біль, неначе крізь шрам виривалося усе його єство. Усе навколо зникло. Він знову був Волдемортом, а худий, наче кістяк, чоловік беззубо з нього сміявся. Він розгнівався, що його відволікають викликами, адже він попереджав, він наказував, щоб його даремно не тривожили, хіба що йтиметься про Поттера. Якщо вони помилилися...

— То вбий мене! — наполягав той старий. — Ти не переможеш, ти не здатен перемогти! Ця паличка ніколи в житті не стане твоєю...

І тоді лють у Волдеморті просто вибухнула. Спалах зеленого світла осяяв тюремну камеру, кволе старече тіло підлетіло над жорстким ліжком і впало, мертве, додолу. Волдеморт відвернувся до вікна, не в змозі опанувати свій гнів... він їх жорстоко покарає, якщо вони його викликали без вагомих підстав...

— Я думаю, — пролунав Белатрисин голос, — що ми можемо позбутися цієї бруднокровки. Ґрейбек, якщо хочеш, можеш її взяти.

— НІ-І-І-І-І-І-І-І-І!

Рон увірвався до вітальні. Белатриса озирнулася, вражена, й повела чарівною паличкою в напрямку Ронового лиця...

— Експеліармус! — заревів він, цілячись у Белатрису Червохвостовою паличкою. Гаррі, що забіг за Роном, упіймав Белатрисину паличку, що підлетіла вгору. Луціус, Нарциса, Драко і Ґрейбек обернулися до нього. Гаррі загорлав: — Закляктус! — і Луціус Мелфой повалився на кам'яні плити перед каміном. Струмені світла шугонули з Дракової, Нарцисиної та Ґрейбекової паличок. Уникаючи їх, Гаррі кинувся на підлогу й закотився за диван.

— СТІЙТЕ, АБО ВОНА ПОМРЕ!

Важко дихаючи, Гаррі визирнув з-за дивана. Белатриса тримала Герміону, здається, непритомну, приклавши їй до горла свого короткого срібного ножа.

— Кидайте палички, — прошипіла вона. — Кидайте, бо побачите, яка й справді брудна в неї кров!

Рон заціпенів, стискаючи в руках Червохвостову чарівну паличку. Гаррі випростався, не випускаючи з рук Белатрисину.

— Я сказала, кидайте! — проверещала вона, черкнувши лезом Герміону по горлі. Гаррі побачив, як виступили крапельки крові.

— Гаразд! — крикнув він і кинув Белатрисину чарівну паличку собі під ноги. Рон зробив так само з Червохвостовою паличкою. Обидва підняли руки на висоту плечей.

— Добре! — вишкірилася вона. — Драко, підбери палички! Темний Лорд скоро вже буде тут, Гаррі Поттер! Твоя смерть наближається!

Гаррі це знав. Його шрам розривався від болю, і він відчував, як летить у небі звідкілясь здалеку Волдеморт, як перетинає темне бурхливе море. Скоро він буде достатньо близько, щоб явитися тут, і Гаррі не бачив з цієї ситуації виходу.

— Ну от, — м'яко сказала Белатриса, коли Драко квапливо поніс їй чарівні палички. — Циссі, думаю, нам знову можна зв'язати цих малих героїв, а Ґрейбек тим часом повечеряє бруднокровкою. Я впевнена, Ґрейбек, що Темний Лорд не пошкодує для тебе дівчиська після всього, що ти сьогодні зробив.

На цих її словах згори щось дуже дивно заскреготало. Усі глянули вгору саме вчасно, щоб побачити, як затремтіла люстра. Тоді зі скрипом і зловісним бряжчанням вона почала падати. Белатриса стояла прямо під нею. Випустивши з рук Герміону, вона з вереском відстрибнула. Люстра впала на підлогу, вибухнувши кришталем та ланцюгами, і придушила Герміону й ґобліна, що стискав у руках Ґрифіндорів меч. Блискучі уламки кришталю розлетілися навсібіч. Драко зігнувся, затуляючи руками закривавлене обличчя.

Рон кинувся витягати Герміону з-під уламків, а Гаррі не гаяв часу. Він перестрибнув через крісло й вихопив із Дракових рук три чарівні палички, націлив їх на Ґрейбека і заволав: — "Закляктус!" — Потужним потрійним закляттям вовкулаку підкинуло вгору аж до стелі і з розмаху гепнуло об підлогу.

Нарциса відтягла Драко подалі від цього хаосу, а Белатриса з розкуйовдженим волоссям зірвалася на ноги й почала розмахувати срібним ножем. Нарциса націлилася чарівною паличкою на двері.

— Добі! — заверещала вона, й навіть Белатриса завмерла. — Ти! Це ти зірвав люстру?..

Крихітний ельф задріботів по кімнаті, тицяючи тремтячим пальцем у свою колишню хазяйку.

— Ви не повинні зашкодити Гаррі Поттеру, — пропищав він.

— Убий його, Циссі! — загорлала Белатриса, однак знову щось голосно ляснуло — і Нарцисина чарівна паличка теж злетіла вгору й упала по той бік кімнати.

— Ти мала брудна мавпо! — залементувала Белатриса. — Як ти посмів забирати чарівну паличку у відьми, як ти посмів кидати виклик своїм хазяям?

— Добі не має хазяїна! — пискнув ельф. — Добі — вільний ельф, і Добі прийшов урятувати Гаррі Поттера і його друзів!

Від болю у шрамі Гаррі вже нічого не бачив. Мов у тумані, він зрозумів, що в них залишилися секунди, миті до того, як тут з'явиться Волдеморт.

— Роне, лови... і ТІКАЙ! — закричав він, кидаючи йому одну чарівну паличку. Тоді нахилився, щоб витягти з-під люстри Ґрипхука. Ґоблін стогнав, але меча з рук не випускав. Перекинувши його через плече, Гаррі схопив за руку Добі й крутнувся на місці, щоб роз'явитися.

Перед тим, як провалитися в темряву, він устиг востаннє окинути поглядом вітальню. Побачив застиглих Нарцису й Драко, руде пасмо Ронового волосся і розмиту срібну смугу — траєкторію Беатрисиного ножа, що летів через усю кімнату туди, де щойно стояв Гаррі...

— Білл і Флер... котедж "Мушля"... Білл і Флер...

Він розчинився в невідомості. Міг тільки повторювати назву пункту призначення й надіятися, що цього вистачить, щоб туди перенестися. Біль у чолі пронизував, вага ґоблінового тіла тисла на плечі. Відчував, як б'є по спині Ґрифіндорів меч. Рука Добі смикнулася в його долоні. Він подумав, що ельф намагається перебрати на себе контроль, скерувати їх у потрібному напрямку, і дав знати, що не заперечує, легенько стиснувши йому пальці...

І ось вони вдарилися об твердий ґрунт, відчули запах солонуватого повітря.

Відгуки про книгу Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулінг Джоан (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: