Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулінг Джоан
Гаррі, чому ж тоді він тобі про все це не сказав? Чому?
Його відповідь не забарилася.
— Герміоно, ти ж сама це вже пояснювала! Бо їх треба знайти самому! Це ж Пошук!
— Та я сказала тільки, щоб переконати тебе відвідати Лавґудів! — роздратовано вигукнула Герміона. — Я й сама не вірила!
Гаррі не звернув уваги.
— Дамблдор завжди давав мені змогу до всього доходити самому. Дозволяв мені випробовувати власну силу, ризикувати. Це все якраз у його стилі.
— Гаррі, це ж не забава, не експеримент! Це щось дуже справжнє, а Дамблдор дав тобі чіткі інструкції: знайти і знищити горокракси! Цей символ нічого не означає, забудь про Смертельні реліквії, нам не можна збиватися на манівці...
Гаррі її майже не слухав. Знову й знову крутив у пальцях снича, сподіваючись, що той якось відкриється — і він продемонструє воскресальний камінь, доведе Герміоні, що не помилявся, що Смертельні реліквії існують.
Вона з надією подивилася на Рона.
— Ти ж теж у це не віриш, правда?
Гаррі глянув на нього. Рон вагався.
— Я не знаю... тобто... щось там наче й збігається, — забелькотів Рон. — Але якщо подивитися загалом... — Він важко зітхнув. — Я думаю, Гаррі, що наше завдання — позбутися горокраксів. Це нам звелів робити Дамблдор. Може... може, краще забути про різні там реліквії.
— Дякую, Роне, — зраділа Герміона. — Я вартуватиму перша.
І вона пройшла повз Гаррі й сіла при вході в намет, поставивши таким чином крапку в їхній дискусії.
Уночі Гаррі майже не спав. Думка про Смертельні реліквії оволоділа ним і він не міг заспокоїтися, бо в розпаленій свідомості вирували ідеї й образи: чарівна паличка, камінь і плащ. Якби ж він зумів ними всіма оволодіти...
"Я відкриваюся наприкінці"... але наприкінці чого? Чому не можна здобути камінь негайно? Отримавш цей камінь, він розпитав би про все самого Дамблдора... і Гаррі почав бурмотіти сничеві різні слова, випробував усе, навіть парселмову, але золотий м'ячик не відкривався...
А паличка, бузинова чарівна паличка, де вона захована? Де її зараз шукає Волдеморт? Гаррі навіть захотів, щоб знову почав палати його шрам, щоб виявив йому Волдемортові думки — бо чи не вперше їх з Волдемортом об'єднали пошуки однієї й тієї самої речі... Герміоні, звісно, це не сподобалося б... але ж вона просто не вірила... Ксенофілій у чомусь мав рацію... "Обмежена. Недалека. Вузьколоба". Правда полягала в тому, що її лякала навіть думка про Смертельні реліквії, особливо про воскресальний камінь... І Гаррі знову притулився губами до снича, цілував його й ледь не ковтав, проте холодний метал не піддавався...
От-от мало світати, коли він раптом згадав про Луну, що самотньо сиділа в камері Азкабану, оточена дементорами, і йому стало страшенно соромно за себе. У гарячкових роздумах про реліквії він геть забув про неї. Якби ж її можна було врятувати! Проте дементори у таких великих кількостях були практично нездоланні. Думка про дементорів нагадала, що він ще не пробував терновою чарівною паличкою вичаклувати патронуса... зранку треба буде спробувати...
Якби ж можна було якось дістати кращу чарівну паличку...
І його знову охопило палке бажання здобути бузинову паличку, паличку Смерті, нездоланну і всемогутню...
Уранці вони склали намет і рушили далі під акомпанемент страшенної зливи. Дощ переслідував їх до узбережжя, де вони увечері поставили намет, і лив цілісінький тиждень, погіршуючи Гаррі настрій, і так похмурий від розкислих безрадісних пейзажів. Він міг думати тільки про Смертельні реліквії. Так, наче в ньому всередині палало полум'я, яке ні відверта Герміонина невіра, ні вперті Ронові сумніви погасити не могли. Та що палкіша була його жага до реліквій, то менше радості в ньому лишалося. Він звинувачував Рона й Герміону — їхня непохитна байдужість впливала на його настрій ще гірше, ніж безжальний дощ, проте ніщо не могло похитнути його впевненості — вона була абсолютна. Віра в реліквії і прагнення їх роздобути так захопили Гаррі, що він почувався відірваним від друзів та їхньої одержимості горокраксами.
— Одержимості? — перепитала його Герміона крижаним тихим голосом, коли Гаррі якось увечері необачно промовив це слово після того, як вона прочитала йому нотацію про відсутність в нього інтересу до пошуку нових горокраксів. — Ми не одержимі, Гаррі! Ми просто хочемо зробити те, що нам доручив Дамблдор!
Та Гаррі був глухий до цієї завуальованої критики. Дамблдор залишив Герміоні знак реліквій, щоб вона його розшифрувала, а ще він, був переконаний Гаррі, заховав у золотому сничі воскресальний камінь. "Разом їм жити не судилося... володар смерті"... чому цього не розуміють Рон і Герміона?
— "Останній ворог, якого буде знищено — це смерть", — спокійно процитував Гаррі.
— Я думала, ми маємо боротися з Відомо-Ким? — різко кинула йому Герміона, і Гаррі вирішив, що сперечатися з нею безнадійно.
Навіть таємниця срібної лані, яку намагалися обговорити друзі, здавалася Гаррі не такою важливою, несуттєвою і другорядною. Певне значення мало для нього хіба що поколювання в шрамі, яке з'явилося знову, хоч він робив усе можливе, щоб це приховати. Коли воно приходило, Гаррі усамітнювався, проте побаченим був розчарований. Видива, якими він обмінювався з Волдемортом, змінили якість — стали якісь розмиті й хисткі, то різкішали, то знову розпливалися. Гаррі розрізняв невиразні обриси предмета, схожого на череп, та ще ніби якоїсь гори, більше схожої на тінь, ніж на щось матеріальне. Гаррі, звиклий до чітких, як реальність, образів, був прикро вражений такими змінами. Його непокоїло, що зв'язок між ним і Волдемортом пошкоджено, зв'язок, якого він і боявся, і водночас, хоч би що казав Герміоні, цінував. Гаррі чомусь пов'язував незадовільну якість видінь з пошкодженням своєї чарівної палички, неначе нова тернова паличка була винна, що він не бачить так чітко, як раніше, що діється у Волдемортовій свідомості.
Тижні повзли, і Гаррі не міг не помітити, навіть крізь свою самозаглибленість, що Рон помалу перебирає ініціативу. Може, вирішив надолужити згаяне за час своєї відсутності, а, може, апатичність Гаррі пробудила в ньому приспані задатки лідера, та саме Рон тепер підштовхував і закликав друзів до дій.
— Залишилося три горокракси, — невтомно повторював він. — Потрібен план дій! Де ми ще не шукали? Ану, пройдімося ще раз. Сиротинець...
Алея Діаґон, Гоґвортс, будинок Редлів, "Борджин і Беркс", Албанія — Рон з Герміоною знову й знову прокручували в уяві всі ті місця, де, як їм було відомо, жив, працював, перебував чи скоював убивства Том Редл. Гаррі долучався лише для того, щоб Герміона йому не докучала. Він із задоволенням посидів би в тиші, намагаючись проникнути у Волдемортові думки, щоб з'ясувати щось про бузинову паличку, однак Рон наполягав, що їм треба побувати в найнеймовірніших місцях — тільки для того, не сумнівався Гаррі, щоб не засиджуватися на місці.
— Усе може бути, — відповідав на закиди Рон. — Верхній Флеґлі — чаклунське село, він міг там жити. Треба побувати там і самим усе рознюхати.
Під час цих періодичних вилазок на чаклунську територію їм траплялося бачити хапунів.
— Деякі з них нічим не кращі за смертежерів, — казав Рон. — Ті, на яких я нарвався, були, звичайно, нікчемні, але Білл вважає, що деякі дуже небезпечні. У "Поттерварті" навіть казали...
— Де-де? — не зрозумів Гаррі.
— У "Поттерварті", хіба я не казав, як вона називається? Це та програма, яку я увесь час хочу зловити по радіо, єдина, що повідомляє правду про все, що діється! Майже всі інші радіостанції підтримують політику Відомо-Кого. Всі, крім "Поттерварти". Добре було б, щоб ви самі її почули, але дуже важко настроїтися...
Рон щовечора відбивав чарівною паличкою різні ритми на своєму бездротовому радіоприймачі, ручечки якого крутилися самі собою. Іноді крізь тріск ефіру проривалися уривки порад, як лікувати драконячу вітрянку, а якось вони навіть почули кілька тактів шлягеру "Казан, повний любові". Тарабанячи по приймачу, Рон намагався вгадати пароль, навмання бурмочучи всілякі випадкові слова.
— Переважно це щось пов'язане з Орденом, — казав він. — Біллові чомусь завжди вдається вгадати пароль. Нічого, рано чи пізно вгадаю...
Однак Ронові пощастило аж у березні. Гаррі сидів на варті біля входу в намет, ліниво спостерігаючи, як пробиваються крізь холодний ґрунт пагони гадючої цибульки, коли з намету почувся схвильований крик Рона.
— Зловив! Зловив! Пароль був "Албус"! Гаррі, сюди!
Уперше за багато днів забувши про Смертельні реліквії, Гаррі поспіхом забіг у намет і побачив, як Рон з Герміоною стоять навколішки біля маленького радіоприймача. Герміона, що з нудьги натирала до блиску Ґрифіндорів меч, сиділа з роззявленим ротом і дивилася на крихітний динамік, з якого лунав добре знайомий голос.
— ...просимо вибачення за нашу тимчасову відсутність в ефірі, яку спричинили візити чемності, з якими до багатьох у нашому регіоні завітали симпатяги-смертежерчики.
— Та це ж Лі Джордан! — вигукнула Герміона.
— Знаю! — засяяв Рон. — Круто, скажіть?
— ...ми знайшли собі нове безпечне місце, — вів далі Лі, — і я радий вітати в студії наших постійних працівників, які вестимуть передачу разом зі мною. Добрий вечір, хлопці!
— Привіт.
— Добрий вечір, Річко.
— "Річка" — це Джордан, це ж від річки Йордан, — пояснив Рон. — Вони всі мають кодові імена, хоч їх легко впізнати...
— Цсс! — засичала Герміона.
— Та перш, ніж почати розмову з Роялом і Ромулом, — продовжував Лі, — зробимо коротке повідомлення про ті смерті, які навіть не згадували, вважаючи їх не надто важливими, "Чаклунська радіомережа новин" та "Щоденний віщун". З великим сумом сповіщаємо нашим слухачам про вбивство Теда Тонкса і Дерка Кресвела.
Гаррі стало млосно. Він злякано перезирнувся з Роном і Герміоною.
— Також було вбито ґобліна на ім'я Ґорнук. Як нам відомо, маґлородець Дін Томас та ще один ґоблін, які подорожували разом з Тонксом, Кресвелом і Ґорнуком, врятувалися. Якщо Дін нас чує, або хтось знає, де він перебуває, повідомляємо, що його батьки й сестри відчайдушно чекають хоч якоїсь звістки.
— Тим часом у Ґедлі було знайдемо мертвими у власному будинку родину з п'яти маґлів. Маґлівська влада пояснює їхню смерть витоком газу, але, за інформацією, яку мені надали члени Ордену Фенікса, це було смертельне закляття — ще одне свідчення, на додачу до безлічі інших, що вбивства маґлів стають за нового режиму таким собі спортом, розвагою.
— А ще ми з жалем інформуємо слухачів, що в Ґодриковій Долині було знайдено останки Батільди Беґшот.
