Останній лист плюща - О. Генрі

А потім, з настанням темряви, знову піднявся північний вітер, і дощ безперервно стукав у вікна, скочуючись з низької голландської покрівлі.

Як тільки розвиднилося, нещадна Джонсі веліла знову підняти штору.

Лист плюща все ще залишався на місці.

Джонсі довго лежала, дивлячись на нього. Потім покликала Сью, яка розігрівала для неї курячий бульйон на керогазі.

— Я була поганим дівчиськом, Сьюді, — сказала Джонсі. — Мабуть, цей останній лист залишився на гілці для того, щоб показати мені, яка я була бридка. Грішно бажати собі смерті. Тепер ти можеш дати мені трохи бульйону, а потім молока з портвейном ... Хоча ні: принеси мені спочатку дзеркальце, а потім обклади мене подушками, і я буду сидіти і дивитися, як ти куховариш.

Годиною пізніше вона сказала:

— Сьюді, сподіваюся коли-небудь написати фарбами Неаполітанську затоку.

Днем прийшов доктор, і Сью під якимось приводом вийшла за ним у передпокій.

— Шанси рівні, — сказав лікар, потискуючи худеньку, тремтячу руку Сью. — При гарному догляді ви отримаєте перемогу. А тепер я повинен відвідати ще одного хворого, внизу. Його прізвище Берман. Здається, він художник. Теж запалення легенів. Він вже старий і дуже слабкий, а форма хвороби важка. Надії немає ніякої, але сьогодні його відправлять до лікарні, там йому буде спокійніше.

На другий день медик сказав Сью:

— Вона поза загрозою. Ви подужали. Отепер харчування і нагляд — і більше нічого не треба.

У те ж надвечір'я Сью підійшла до ліжка, де лежала Джонсі, що із задоволенням дов'язувала яскраво-синій, абсолютно непотрібний шарф, і обняла її однією рукою — разом з подушкою.

— Мені слід щось повідати тобі, білосніжна мишка, — розпочала вона. — Містер Берман відійшов в інший світ нині в шпиталі від запалення легенів. Він нездужав усього тільки два дні. Спозаранку позавчора швейцар натрапив бідного старого на долівці в його кімнаті. Він був без пам'яті. Черевики і увесь його одяг вимокли повністю і були зимні, як крига. Ніхто не міг збагнути, куди він виходив у таку жахливу ніч. Опісля знайшли ліхтар, який все ще горів, драбину, зрушену з місця, декілька кинутих кистей і палітру з солом'яною і зеленою фарбами. Поглянь у вікно, мила, на єдиний листок плюща. Тебе не вражало, що він не дрижить і не ворушиться від вітру? Так, мила, це і є шедевр Бермана — він написав його в ту ніч, коли злетів Останній лист плюща.

© Переклад Віктора Часника. 2022