У цьому містечку немає крадіїв - Маркес Габріель Гарсіа

Шукає, щоб хтось набив йому пику.

Анна відверто засміялася.

— Не будь таким грубим.

Він не витримав і теж розреготався. Під час гоління дружина повідомила йому, що вдалося з'ясувати. Поліція шукає приїжджого.

-Кажуть, він приїхав у четвер, і вчора ввечері вони побачили, як він кружляє біля дверей, — сказала вона. Говорять, ніде його не могли знайти. Дамазо подумав про незнайомця, якого ніколи не бачив і на якусь мить підозрював його з щирим засудженням

-Можливо, що він вже зник, — сказала Анна.

Як завжди, Дамазо було потрібно три години, щоб привести себе в порядок. Він ретельно підрівняв вуса, міліметр у міліметр. Потім вмився у патіо. З пристрастю, яку за час, що минув з їх першого вечора, так ніщо і не могло згасити, Анна спостерігала довгу процедуру його причісування. Коли вона побачила, як він дивиться в дзеркало, перед виходом, в червоній картатій сороці, то здалася собі перезрілою та неохайною. Дамазо імітував перед нею боксерський удар з еластичністю професіонала. Вона схопила його за зап'ястя.

— У тебе є гроші?

— Я багатий, — з гарним настроєм сказав Дамазо. У мене двісті песо.

Анна відвернулася до стіни, витягнула з ліфчика згорток купюр і простягнула одне песо чоловіку, кажучи:

— візьми, мільйонер Хорхе Негрете.

Увечері Дамазо був на площі з групою своїх друзів. Люди, які приїхали з сіл з продуктами для продажу на недільному ринку, влаштовувалися на нічліг прямо серед плит для смаження м'яса або пиріжків та лотерейних столиків, і з початку ночі чутно було їх хропіння. Друзів Дамазо, судячи з усього, цікавило не так пограбування більярдної, скільки радіопередача з чемпіонату з бейсболу, яку їм не вдалося послухати через те, що заклад було закрито. За гарячими суперечками про чемпіонат друзі не помітили, як опинилися біля кінотеатру. Не змовляючись і не поцікавившись навіть, що показують, вони взяли квитки.

Крутили фільм з мексиканським Кантінфласом. У першому ряду балкону кінозали Дамазо сміявся без докорів сумління. Він відчував заспокоєння своїх емоцій. Була прекрасна червнева ніч, і в паузах між діалогами, коли чувся тільки скрекіт проектора — ніби накрапав дрібний дощик, — над відкритим кінотеатром блимала спалахуючи-голуба тиша зірок.

Раптом зображення на екрані померкло, і з глибини партеру почувся шум. Спалахнуло світло, і Дамазо здалося, ніби його виявили і всі на нього дивляться. Він схопився, але побачив, що глядачі немов приросли до своїх місць, а поліцейський, намотавши на руку ремінь, люто б'є когось великою мідною пряжкою. Той був монументально чорним. Закричали жінки, і поліцейський теж закричав, заглушаючи їх голоси:

— Зломщик! Крадій!

Чорний прокотився між рядами, переслідуваний двома агентами, які били його по нирках, поки не змогли зафіксувати його на спині. Той, який бив пряжкою, своїм ременем скрутив йому руки за спиною, і всі троє стусанами погнали негра до дверей. Все трапилося так швидко, що Дамазо зрозумів те, що сталося, лише коли чорношкірий проходив повз нього, з розірваною сорочкою і обличчям у поту та крові, ридаючи: "вбивці, вбивці".

Світло згасло, і фільм відновився.

Дамазо більше ні разу не засміявся. Він курив сигарету за сигаретою і, дивлячись на екран, бачив якісь незв'язні обривки. Знову спалахнуло світло, і глядачі стали переглядатися, ніби боячись реальності.

— Як добре, — вигукнув хтось поруч. Дамазо не глянув на того.

— Кантінфлас дуже хороший, — сказав він.

Людський потік виніс його до дверей. Торговки їжею, навантажені недо проданими продуктами харчування та іншим своїм майном, розходилися по домівках.

Хоча була вже дванадцята, але на вулиці дожидало багато людей – чекали глядачів, щоб дізнатися як схопили негра.

Тієї ночі Дамазо увійшов до кімнати з такою обережністю, що Анна в півсні відчула його присутність, вже коли він, лежачи на спині, докурював другу сигарету.

— Їжа на плиті, — сказала вона.

— Я не голодний, — сказав Дамазо.

Анна зітхнула.

— Мені наснилось, що Нора ліпить ляльок з масла, — сказала вона, все ще не зовсім прокинувшись. Раптом вона зрозуміла, що випадково заснула і повернулась до Дамазо затуманена, протираючи очі.

— Вони спіймали приїжджого, — сказала вона.

Дамазо відгукнувся не відразу.

— Хто сказав?

— Вони застали його в кінотеатрі, — повідала Анна. Зараз всі пішли туди. І вона розповіла до невпізнання спотворену версію захоплення. Дамазо не виправив нічого.

— Бідолаха, — зітхнула Анна.

— Бідолаха, — схвильовано запротестував Дамазо. Ти що, хочеш, щоб на його місці був я?

Вона занадто добре знала його, щоб відповісти. Вона слухала, як він, дихаючи, як астматик, курить — до тих пір, поки не заспівали перші півні. Потім почула, як він встає і, не виходячи з кімнати, приймається на дотик за якусь незрозумілу роботу. Почула, як він копає землю під ліжком (це тривало більше чверті години), а потім — як роздягається в темряві, намагаючись робити все якомога тихіше і навіть не підозрюючи, що весь цей час вона, щоб не заважати йому, прикидалася сплячою. Щось ворухнулося в глибинах її душі, і вона здогадалася, що Дамазо був в кіно, і зрозуміла, чому він зарив кулі під ліжком.

Більярдна відкрилася в понеділок, і її відразу заповнили скучивши завсідники. На більярдний стіл накинули великий шматок фіолетової тканини, що надавало закладу траурний вигляд. На стіні висіло оголошення: "За відсутністю куль більярдна не працює". Ті, що увійшли читали оголошення з таким виглядом, ніби це для них новина. Деякі подовгу стояли перед ним, з дивною завзятістю перечитуючи його.

Дамазо був одним з перших клієнтів. Значну частину свого життя він провів на сидіннях, призначених для глядачів більярду, і там він був з моменту, коли двері знов відчинилися. Доволі важкою, хоча і не дуже довгою справою було висловити співчуття. Дамазо через стійку поплескав по плечу господаря і сказав:

— Яка неприємність, Дон Роке.

Той покивав головою з посмішкою скорботи, зітхнувши: — Що поробиш.

І продовжував обслуговувати клієнтуру, тоді як Дамазо, усівшись на одному з табуретів біля стійки, втупився в привид столу під фіолетовою плащаницею.

— Як це дивно, — сказав він.

— Це правда, — підтвердив чоловік на сусідньому табуреті — Та ще на Страсному тижні!

Коли більшість клієнтів пішли на обід, Дамазо сунув монету в щілину музичного автомата і вибрав мексиканську баладу, місце якої на табло він знав напам'ять. Дон Роке перемістив столики та стільці в глибину закладу.

— Навіщо це ви? — спитав Дамазо.

— Я збираюся викласти колоди карт, — сказав Дон Рок. Щось треба робити, поки пришлють кульки.

Рухаючись майже навпомацки, зі стільцем на кожній руці, він був схожий на недавнього вдівця.

— А коли їх пришлють? — спитав Дамазо.

— Через місяць, сподіваюся.

— До цього часу старі знайдуться, — сказав Дамазо.

Дон Роке окинув задоволеним поглядом вишикувані в ряд столики.

-Вони не з'являться", — сказав він, витираючи чоло рукавом. Негр у них без їжі з суботи, але так і не сказав, де вони. Він подивився на Дамазо крізь запітнілі скла. — Я впевнений, що він їх кинув у річку.

Дамазо закусив губу.

— А як щодо двохсот песо?

— Ні, — сказав Дон Роке. У нього було знайдено лише тридцять. Вони дивилися один одному в очі. Дамазо не зміг би пояснити, чому погляд, яким вони обмінялися, здався йому поглядом двох співучасників. У кінці дня Анна побачила з пральні, як він повертається додому: по-боксерському підскакуючи, він наносив удари невидимому противнику. Вона увійшла до них в кімнату.

— Готовий, — сказав Дамазо. Старий настільки змирився, що замовив нові кульки. Зараз треба тільки дочекатися, щоб про цю історію все забули.

-А що з чорним?

— Нічого страшного, — сказав Дамазо, — знизавши плечима. Якщо кулі не знайдені, вони повинні його звільнити.

Після вечері подружжя сиділи біля дверей на вулицю і розмовляли з сусідами, поки замовк динамік кіно і не настала тиша. Перед сном у Дамазо настрій був піднесений.

— Я придумав найкращий бізнес у світі, — заявив він. Анна зрозуміла, що Дамазо хоче поділитися з нею ідеєю, яку обдумував весь вечір

— Я їду з міста в місто, — продовжував Дамазо. Я краду більярдні кульки в одному та продаю їх в іншому. У всіх поселеннях є більярдні.

— Поки тебе не застрелять.

— Так вже й пристрелять, — сказав він. — Це бачимо лише у кіно.

Він стояв посеред кімнати, переповнений радісними планами. Анна почала роздягатися, байдужа зовнішньо, але насправді слухаючі із співчутливою увагою.

— Накуплю ось стільки костюмів. — І Дамазо показав рукою розміри уявної шафи на всю стіну Звідси аж туди. А також п'ятдесят пар взуття.

— Хай Бог тебе почує, — сказала Анна.

Дамазо насупився.

— Тебе не цікавлять мої плани, — сказав він.

— Занадто вони для мене мудровані. — сказала Анна. Вона вимкнула лампу, лягла до стіни та додала з певною гіркотою: — Коли тобі буде тридцять років, мені буде сорок і сім.

— Дурненька, — сказав Дамазо.

Він обмацав кишені в пошуках сірників.

-Тобі також не доведеться більше прати білизну, — сказав він, трохи збентежений.

Анна простягнула йому запалений сірник. Вона дивилася на полум'я, поки сірник не згас, і викинула опалок. Потягнувшись в ліжку, Дамазо продовжував розмовляти.

-Чи знаєш ти, з чого роблять більярдні кульки?

Анна не відповіла.

— Слонові ікла, — продовжив він. Тому їх дуже важко роздобути, і пройде щонайменше місяць, поки їх сюди доставлять. Зрозуміло?

— Засинай, — перебила Анна. Я маю встати о п'ятій.

Дамазо повернувся до свого природного стану. Перші півдня проводив у ліжку, за курінням та після сієсти починав готуватися до виходу. Вночі слухав у більярдній радіопередачу з чемпіонату по бейсболу. У нього була похвальна здатність забувати свої ідеї з таким же ентузіазмом, з яким він їх породжував.

-У тебе є гроші? запитав він дружину в суботу.

— Одинадцять песо, — відповіла вона. І тихо додала: — Це плата за кімнату.

— Я пропоную бізнес.

— Що?

— Позич їх мені.

— Ми повинні заплатити господареві.

— Заплатиш пізніше.

Анна похитала головою. Дамазо схопив її за зап'ястя і завадив їй встати з-за зі столу, де вони щойно снідали. "Це на кілька днів", — сказав він, погладжуючи її руку з відволікаючою ніжністю. Коли продам кульки у нас будуть гроші на все.

Анна не поступалася.