💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера

Сторож - Моравіа Альберто

Читаємо онлайн Сторож - Моравіа Альберто

Нічого не хочу...

Аж тепер я збагнув, що Емілія полюбила мене, і жалкував, та водночас радів, що ставився до неї так шанобливо.

Я допоміг навантажити їхнє добро на машину, посадив в неї Рінальді та Емілію, яка, щасливо всміхаючись, тримала на руках сповиту дитину. А він іще гукнув мені на прощання, певно, нічого поганого не маючи на думці:

— Ну, бувай! Ех, стороже! — І машина рушила.

Через кілька днів прибули машини фірми, навантажили черепицю, мішки з цементом, труби, бочки зі смолою, потім розібрали огорожу, поскидали в кузови цеглу, розібрали бараки і не залишили навіть столів.

Кілька днів автомашини сновигали туди-сюди, здіймаючи пилюку, перевозячи матеріали до міста. Поки нарешті одного ранку не розібрали й мій барак та не скинули все на машину. Залишився тільки я. Тепер на дворі, серед пагорбів, виднілася витоптана земля, поросла де-не-де травою, порозкидані то тут, то там уламки цегли та калюжі. Тут я прожив майже два роки, і тепер усе скінчилось. Поскладавши своє манаття у парусинову валізу, я прив'язав її до велосипеда і вивів його на Салярійську дорогу. Тут сів і, поволі натискаючи на педалі, рушив до Рима.

Відгуки про книгу Сторож - Моравіа Альберто (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: