Цусіма - Новиков-Прибой Олексій

Це офіційно доведено свідченнями лейтенанта Славінського і мічмана Щербачова. Крім того, важко припустити, щоб "Александр" помилився. Не кажучи вже про те, що на ньому були справні сигнальники, він був найближче до флагманського корабля і, значить, краще, ніж інші, бачив піднятий на ньому сигнал. Але припустимо, що Семенов має рацію: "Александр" помилився і замість того, щоб повернути "враз", пішов за "Суворовым". Що з цього, виходить? Маневр був затіяний не для забарки, а міняв усю бойову ситуацію. Отже, до цього треба було б поставитися з усією серйозністю і, користуючись відсутністю головних сил противника, зараз же виправити допущену помилку. Що ж, однак, перешкодило Роже-ственському перестроїти перший загін у стрій фронту?

24 Див. подані в кінці книги креслення — фіг. 2 і 3.

25 Див. подані в кінці книги креслення — фіг. 4.

26 3 приводу того, як адмірал і його штаб поводилися під час бою, флаг-офіцер лейтенант Кржижановський у своєму донесенні пише трохи інакше:

"2 години. Всі "почали тримати голови нижче броні, щохвилини поглядаючи на ворога..."

2 години 20 хвилин. Повернули на чотири румби вправо. Адмірал і далі сидить... Адмірала поранено в голову..."

"2 години 40 хвилин. Прямо з носу вдарив снаряд у рубку; осколком вдруге поранено адмірала в ноги. Мене скинуло з рейок для пересування далекомірів, на яких я сидів, на палубу, зірвало чохол з кашкета... Командир, що сидів передо мною навпочіпки, був поранений у голову..." ("Русско-яіюн-ская война", вид-во Морського генерального 'штабу, книга 3-я, випуск І, с. 34—35).

27 Цікава дальша доля В. Ф. Бабушкіна. Через кілька років після російсько-японської війни він остаточно видужав від своїх тяжких ран. До нього вернулася колишня фізична сила. Він став професіональним борцем. Як борець, він виступав не тільки на російській, але й на закордонній арені.

28 Такою здачею в полон японцям чотирьох броненосців був дуже розгніваний цар. Екіпажі цих суден ще не повернулися з полону, а він без попереднього дізнання позбавив їх військового звання. А "тім, щодо нижніх чинів постанова ця була потім скасована.

В листопаді 1906 року колишній контр-адмірал Небогатов і колишні його офіцери, за винятком тяжкопоранених, стали як обвинувачені перед особливою сесією військово-морського суду Кронштадтського порту. Ця гучна справа розглядалася в Петербурзі, в Крюківських казармах. На суді,, всупереч бажанню уряду, стали відомі всі жахливі дефекти російського імператорського флоту. Найбільше викривав флот сам Небогатов, і за це жорстоко поплатився. Він був засуджений до страти, але на клопотання суду її замінили ув'язненням у фортеці на десять років. Такої ж кари зазнали і командири броненосців "Николай І", "Апраксин" і "Сенявин". Старші офіцери цих суден, а також флаг-капітан Кросе були засуджені на кілька місяців ув'язнення в фортеці. Інші офіцери були виправдані.

Що ж до броненосця "Орел", то суд визнав, що він перебував у таких катастрофічних умовах, коли здача в полон дозволяється військово-морським уставом, а тому ухвалив постанову: вважати тимчасового командуючого судна Шведе і інших офіцерів в здачі невинними.

Адмірал Небогатов з фортеці був звільнений достроково, дожив до революції і помер в Москві в 1922 році.

29 В 1906 році цар нагородив барона Ферзена за хоробрість золотою зброєю.

*° Ця маленька книжечка є в моєму цусімському архіві.

31 Коли я писав другу книгу "Цусіми", колишній молодший штурман "Орла" Л. В. Ларіонов передав у моє розпорядження товсту, передруковану на машинці книгу "Процесе адмирала Небогатова". Цей матеріал фігурував на суді, як такий, що не підлягає оголошенню. В ньому надруковані первісні свідчення адмірала Небогатова, офіцерів і матросів. Тут же є й моє свідчення (т. IV, л. 33, свідок 124, селянин Новиков), про яке я зовсім .забув. Згадавши мимохідь про здачу корабля, я головним чином обрушився на Бурнашова, що забрав собі суднову касу. Я заявив: "Щодо ревізора повинен сказати, що це просто шахрай, він обважував команду на цукрі, на м'ясі..." Далі йде довгий перелік його кримінальних злочинів з посиланням на свідків і на офіційні документи. Наприкінці додав: "Кажуть, Бурнашов заховав собі в кишеню пакет командира з тисячею п'ятьмастами фунтами стерлінгів, призначених для сестри пана Юнга. Бачили це Кожевников і Семенов".

Що в командира були гроші, це видно з його листів, які він надсилав з дороги рідній сестрі, вдові Софії Вікторівні Востросабліній. Він мріяв після війни вийти у відставку, тому беріг кожну копійку. Та й сам Бурнашов у своєму свідченні признався, що він взяв командирських грошей чотириста карбованців. В 1933 році я запитав Софію Вікторівну, чи одержувала вона що-небудь від брата через ревізора. Вона листом мені відповіла, що Бурнашов доставив їй шкатулку, а в ній були ордени, кілька мельхіорових ложечок і старий кишеньковий годинник, але грошей — ні копійки.

Лейтенант Бурнашов у своєму свідченні (т. II, л.,336, підсудний 19, бажаючи підірвати довіру до моїх слів, написав:

"Молодший баталер Новиков за кілька днів до виходу "Орла" був призначений з "Минина" з найгіршою атестацією і з повідомленням, що він, Новиков, перебуває під жандармським наглядом. Новикова добре знає капітан 2-го рангу Шведе і всі офіцери броненосця. Він агітував проти офіцерів І остаточно викрив себе, коли в нього був конфіскований лист до. редакції "Русь", у відділ фонду народної освіти. Баталер Новиков з перших же днів був мною усунений від обов'язків, бо з вахти було помічено, що при видачі вина він давав більше визначеного".

В свідченні Бурнашова сказано все правильно, крім останньої фрази. Я був усунутий від обов'язків, але не з перших днів мого перебування на "Орле", а під час стоянки біля Мадагаскару, і не на весь час, а лише на один тиждень,— усунутий за те, що при трусі в мене знайшли щоденники й записки, які змальовують наш похід в непривабливому вигляді. Про це докладніше я розказав у першій книзі "Цусіми". '

82 Всі листи нашого командира, які він посилав з дороги своїй рідній сестрі Софії Вікторівні Востросабліній, були повні безнадійності? Він не вірив в успіх походу 2-ї ескадри. Але в одному з них, датованому 5 січня 1905 року, він написав у жартівливому тоні: "Наш колишній морський агент Іван Іванович Номото, якого ти бачила у мене на "Славянке", тепер командує крейсером і б'ється проти нас. От було б непогано цю шельму забрати в полон". Юнг помилився: капітан 1-го рангу Номото командував не крейсером, а броненосцем "Асахі". І треба ж було так статися, що Микола Вікторович попав разом із своїм судном саме до Номото.

88 Коли б рештки російської ескадри після денного бою 14 травня не прагнули прорватися на північ, то значно зменшилося б торжество противника. Про це цікаві рядки є в книзі "Великое сражение Японского моря", переклад В. Л. Семенова, вид-во Вольфа, 1911 р., с. 29—ЗО:

"План дії на 28 (15) був приблизно той самий, що й для попереднього дня..."

"Щастя сприяло нашим розвідникам, і незабаром почали надходити звістки, що там одно судно, там два, а там кілька йдуть вкупі, так що воєнні дії, які обіцяли бути такою важкою роботою, насправді виявились дуже легким ділом..."

"Наша ескадра чекала руху ворога, що немовби сам Ішов у поставлені нами для нього тенета..."

34 От що посвідчив старший офіцер Блохін слідчій комісії: "Гідна уваги та обставина, що в міноносець, який був нерухомий, в яких-небудь тридцяти сажнях від нерухомого ж крейсера, влучили тільки за шостим пострілом із сучасної шестидюймової гармати Кане, з оптичним прицілом Переііьолкіча". ("Русско-япбнская война", книга 3-я, вип. IV, .с 425).

35 В свідченні капітана 2-го рангу Семенова, яке він давав слідчій комісії, є такі рядки: "Я поповз назад і, діставшись до дивана, ліг на нього в цілковитій знемозі".

36 В цитованій раніше книзі — "Русско-японская * война" — на с. 431, старший офіцер Блохін з приводу бунту скромно зізнався: "Я повинен був спуститися з містка і, не гребуючи ніякими засобами, змусив людей вернутися в погріб".

37 Командир Лебедев помер у лікарні в Сасебо.

38 Розгром 2-ї ескадри до основи похитнув довір'я російського народу до царя, але сам цар, проте, і після цього не змінив свого ставлення до адмі-рала-невдахи, не" позбавив Рожественського своєї постійної прихильності. Про це свідчить така телеграма, яку цар послав через чотири дні після бою: "Токіо. Генерал-ад'ютанту Рожественському. Щиро дякую вам і всім чинам ескадри, які чесно виконали свій обов'язок в бою, за самовіддану їх службу Росії і мені. Волею Всевишнього не судилося увінчати ваш подвиг успіхом, але беззавітною мужністю вашою вітчизна завжди пишатиметься. Бажаю вам якнайшвидше одужати, і хай утішить вас усіх господь. Микола. 28 травня 1905 р.". Так за Цусіму Рожественському дякував монарх, а вся країна проклинала. Але згодом, коли в 1906 році адмірал повернувся з полону в Росію, під тиском громадської думки його було віддано до суду. На суді він поводився як рицар, палко захищав своїх помічників, усю провину — брав на себе і признавався:

"Перше ніж перелічити тут всі зібрані проти мене докази, я вважаю за обов'язок установити, що, опритомнівши, я був перенесений на "Буйный", непритомний я не втрачав пам'яті до сьогодні. Свідки, які говорили, що я маячив, помилялися..." —

І ще він сказав у заключному слові:

"Цілим рядом свідчень незаперечно встановлено, що "Бедовый" здано тому, що так наказав адмірал,-який у той час, безсумнівно, був при повній пам'яті..."

Його було виправдано. Його не могли засудити: він надто багато знав про закулісну сторону нашого флоту, знав, бувши начальником головного морського штабу, про різні темні діла суднобудування, в яких були замішані і височайші особи. А революція ж тоді не була— ще придушена остаточно. Крім того, існувала Дума. От чому обвинувальна промова прокурора, генерала В а гака, щодо Рожественського перетворилася в захист.

Клап'є де Колонга, Філіпповського, Леонтьева , і Баранова засудили до звільнення із служби. Решту офіцерів виправдано.

До— речі, треба ще згадати про —історичну помилку. Капітан 2-го рангу Семенов, вернувшись з полону, опублікував у прогресивній газеті "Русь" свої записки "Расплата".