Смертельний світ - Гаррісон Гаррі

Смерть наступала за секунди, якщо слина потрапляла на оголену шкіру. Ящірок треба було остерігатись і підстрелювати перш ніж вони будуть в межах досяжності їх атаки. Година відстрілу ящірок в навчальній камері підготували його до цієї процедури.

* * * * *

Джейсон залишив захищені будівлі тихо, тож ніхто його не бачив. Він йшов за мапою до найближчих казармам, стомлено човгаючи запилюженими вулицями. То був спекотний, тихий день, що порушувався лиш далеким гуркотом й іноді тріском його пістолета.

В товстостінних будівлях казарм було прохолодно і він звалився на лаву, поки не висох піт і його серце перестало вискакувати з грудей. Відтак він подався до найближчої кімнати відпочинку щоб розпочати свій пошук.

Він закінчився навіть не розпочавшсь. Жоден пирієць не зберігав старі артефакти будь-якого виду і всім ця ідея була дуже кумедною. Після двадцятої негативної відповіді Джейсон був готовий визнати поразку в межах цієї лінії провадження. Було однаково ймовірно зустріти пирійця зі старими документами і знайти пачку листів діда у комплекті солдатської сумки.

Тобто залишилась єдина можливість — усні історії. Знову ж Джейсон допитувався з такою ж відсутністю результатів. Веселощі не були популярними серед пирійців і вони починали гарчати. Джейсон зупинився поки ще був цілий. У буфеті йому подали їжу, на смак як пластикова паста і дерев'яна каша. Він швидко з'їв, потім сидів розмірковуючи над порожнім підносом, не бажаючи визнати черговий глухий кут. Хто б міг надати потрібні йому відповіді? Всі люди, з якими він говорив були такі молоді. Вони зовсім не були зацікавлені та й не мали терпіння для розповідей. Це було хобі підстаркуватих людей, а на Пирі не було ніяких літніх людей.

З єдиним виключенням, що він знав був бібліотекар, Полі. Це була можливість. Людина, яка працювала із записами і книжками, можливо, цікавилась якимись старими джерелами. Він міг навіть пам'ятати прочитані томи, яких вже немає. Звичайно, дуже тонка нитка, проте її треба було перевірити.

Прогулянка до бібліотеки мало не вбила Джейсона. Рясні дощі зіпсували підґрунтя, а при тьмяному світлі було важко бачити, що відбувається. Злий пес підійшов досить близько, щоб вирвати шматок плоті, перш ніж він зміг рознести його. Від антитоксину в нього запаморочилась голова і він втратив трохи крові перш ніж обробив рану. Він досяг бібліотеки змучений і сердитий.

Полі працював в нутрощах однієї з каталогових машин. Він не зупинявся поки Джейсон не торкнувся його плеча. Ввімкнувши свій слуховий апарат, пирієць тихо стояв, скалічений і зігнутий, чекаючи коли заговорить Джейсон.

— У вас є які-небудь старі папери або листи, які ви зберігали б для особистого використання?

Кивок голови — немає.

— А як щодо розповідей, які ви знаєте, про великі події, що відбулись в минулому, можливо хтось розповідав вам, коли ви були молоді? — Негативна відповідь.

Жодних результатів. Відповідь на кожне питання була кивком Поліної голови і дуже скоро старий роздратувався вказуючи на роботу, яку він не закінчив.

— Так, я знаю, що у вас є робота, — сказав Джейсон. — Але це важливо. — Полі похитав головою сердите ні і сягнув відключати свій слуховий апарат. Джейсон шукав питання, що могло б отримати більш позитивну відповідь. Воно смикало його мозок, слово почуте від записане ним, щоб бути з'ясованим пізніше. Щось, що сказав Керк...

— Ось воно! — Воно було прямо там — на кінчику його язика. — Секундочку, Полі, ще одне єдине питання, що таке "корчувальник"? Ви коли-небудь його бачили чи знаєте, що вони роблять, і де їх можна знайти...

Слова були обірвані, як Полі розвернувся і вдарив тилом здорової руки в обличчя Джейсона. Хоча чоловік був в літах і каліка, удар майже зламав Джейсону щелепу, відправивши його ковзати долівкою. Крізь заціпеніння він побачив як Полі шкутильгає до нього, що видобуває грубі буркітливі звуки своїм зруйнованим горлом; залишки його обличчя спотворилися й налились гнівом.

То не був час для дипломатії. Рухаючись якомога швидше в умовах посиленого тяжіння, безладно човгаючи ногами, Джейсон попрямував до герметичних дверей. В рукопашному бою він був не рівня будь-якому пирійцю, молодому і малому чи старому й скаліченому. Двері глухо стукнули відчиняючись щоб пропустити його і ледь встигли зачинитись перед носом Полі.

Зовнішній дощ перетворився на сніг і Джейсон стомлено поплентався сльотою, потираючи зболілу щелепу і обмірковуючи єдиний наявний у нього факт. Корчувальник був ключем... однак до чого? І кого він насмілився б запитати для отримання додаткової інформації? Керк був тією людиною, з якою йому найкраще розмовлялось, проте не тепер. Як можливе джерело лишалась Мета. Одразу йому захотілось її побачити, однак раптово його пройняло відчуття цілковитого виснаження. Він зібрав рештки сил, щоб дошкутильгати до навчальних приміщень.

* * * * *

Зранку він раненько попоїв і вийшов. Залишався лише тиждень. Він не міг поспішати, тож проклинав свою подвійну вагу волочачи тіло до відділу доручень. У Мети було нічне чергування обводу і вона мала незабаром вернутися до своєї казарми. Він туди прошмигнув і коли вона прийшла лежав на її лежаку.

— Забирайся, — сказала вона рівним голосом. — Бо я тебе викину?

— Зачекай будь ласка, — сказав він сідаючи. — Просто відпочивав тут, поки ти не вернешся. Маю одне питання і якщо відповіси на нього, я піду і припиню тебе турбувати.

— Чого тобі? — запитала вона, притупуючи ногою з нетерплячки. Проте була в її голосі й нотка цікавості. Джейсон ретельно замислився перш ніж заговорити.

— Тепер, будь ласка, не застрель мене. Ти знаєш, я пискатий прибулець і ти чула як я говорив жахливі речі, не стріляючи в мене. Тепер маю ще одну. Чи будеш ти така ласкава і не покажеш свою вищість над людьми з решти галактики, утримуючи свій норов і не знищуючи мене на субатомні частинки?

Єдиною відповіддю було тупотіння ноги, тож він глибоко вдихнув і випалив.

— Що таке корчувальник?

Довшу хвилю вона стояла непорушно й тихо. Потім вона з відразою скривила губи. "Ти знаходиш найогидніші теми."

— Може й так, — сказав він, — проте це все ж не відповідь на моє питання.

— Це ... ну, начебто річ, про яку люди не говорять.

— Я говорю, — запевнив він.

— Ну а я не говорю! Це найогидніша в світі річ і це все, що я скажу. Поговори з Креноном, а не зі мною. — Вона тримала його за руку поки говорила і його вже було наполовину випровадили в коридор. Двері грюкнули за ним і він пробурмотів собі під ніс "леді ломус". Гнів його відступив коли він усвідомив, що вона мимовільно дала йому зачіпку. Наступним кроком було з'ясувати ким або чим був той Кренон.

У списку відділу доручень був вказаний чоловік на ім'я Кренон і його номер зміни і місце роботи. Це було близько і Джейсон туди пішов. Велика, кубічна будівля без вікон з одним словом їжа біля кожного з герметичних входів. Невеличкий вхід крізь який він пройшов був послідовністю автоматичних камер, що провели його через мережу ультразвукових, ультрафіолетових, антибіологічних спреїв з обертовими щітками і трьома заключними полосканнями. Врешті його вологішого, проте набагато чистішого було допущено до внутрішньої зони. Чоловіки і роботи пакували ящики і він запитав одного з чоловіків про Кренона. Чоловік холодно оглянув його з голови до п'ят і перш ніж відповісти плюнув йому на взуття.

Кренон працював на великому складі сам. То був кремезний чоловік у комбінезоні, у якого був єдиний вираз обличчя — сильно понурий. Коли Джейсон увійшов він зупинив перевезення тюків і сів на найближчого з них. Риси невдоволення відбивались на його обличчі і, здавалося, поглиблювались ще більше коли Джейсон пояснив чого він прийшов. Всі балачки про стародавню історію Пиру його також знудили і він відкрито позіхнув. Коли Джейсон закінчив він знову позіхнув і навіть не завдав собі клопоту відповісти йому.

Джейсон зачекав відтак знову запитав. "Кажу, є в вас які-небудь старі книги, документи, записи чи подібні речі?"

— Ти певен, що вибрав потрібного хлопця щоб турбувати, прибульцю, — тільки й було його відповіді. — Від розмови зі мною не матимеш нічого, крім неприємностей.

— Чого так? — запитав Джейсон.

— Чому? — Вперше він пожвавився чимось иншим крім смутку. — Я скажу тобі чому! Я зробив одну помилку, однісіньку, і отримав довічне ув'язнення. Пожиттєво... як тобі це? Я постійно сам, самісінький. Навіть накази отримую від корчувальників.

Джейсон втримався, зберігаючи піднесення в голосі. "Корчувальники? Що таке корчувальники?"

Мерзенність питання спантеличило Кренона, здавалось неймовірним існування людини, що ніколи не чула про корчувальників. Щастя трохи згладило деякі з проявів зневіри з його обличчя, він зрозумів, що отримав авдиторію, яка вислухає його біду.

— Корчувальники — це зрадники, ось хто вони. Зрадники людської раси і вони мають бути знищені. Вони живуть в джунглях. Що вони роблять з тваринами...

— Ти маєш на увазі, що вони люди... Пирійці як ти? — перебив Джейсон.

— Не як я, пане. Не роби знов цю помилку, якщо хочеш жити далі. Може я задрімав на раз на чатах і застряг на цій роботі. Це не означає що я люблю цю роботу чи люблю їх. Вони смердять, справді смердять і якби вони не постачали нам їжу, то були б усі мертві, завтра ж. І цю своєрідну місію я б виконав сам і з превеликим задоволенням.

— Якщо вони постачають вас їжею, ви натомість повинні їм давати щось инше?

— Господарські товари, бісер, ножі, звичайні речі. Постачальники доправляють їх в картонних коробках, а я дбаю про доправу далі.

— Як? — запитав Джейсон.

— Броньованою вантажівкою на місце обміну. Відтак я повертаюсь пізніше щоб забрати їжу, що вони залишають на обмін.

— Чи можу я піти з тобою на наступну доправу?

Кренон хвилину супився над думкою. "Та, думаю не буде нічого поганого, якщо ти досить дурний щоби йти. Можеш допомогти мені завантажувати. У них зараз період між врожаями, тому наступна поїздка буде не раніше ніж за вісім днів...

— Але ж це після відльоту корабля — це занадто пізно. Чи не міг би ти поїхати раніше?

— Не розказуй мені про свої проблеми, пане, — пробурчав Кренон, підводячись на ноги. — Це коли їду я і для тебе дата не зміниться.

Джейсон зрозумів, що отримав з цього чоловіка все, що можна за один сеанс.