Отелло (переклад О. Грязнова) - Шекспір Вільям

Все сказав нам цей мерзотник.
Хотіли ви і Кассіо убити?

О т е л л о
Так.
К а с с і о
Приводу йому я не давав.

О т е л л о
Пробачте. Я жорстоко помилявся.
Чи не могли б спитати ви цього
Онука сатани, навіщо він
Мені, як змій, обплутав душу й тіло?

Я г о
Я все сказав. І рота я віднині
Вже не відкрию.

Л о д о в і к о
Навіть для молитви
В останній час?

Г р а ц і а н о
Тортурами примусим.

О т е л л о
Так! Правильно!

Л о д о в і к о
Дізнайтеся, Отелло,
Подробиці. В кишені у Родріго
Знайшли листа від Яго. Підбивав
Він Кассіо убити.

О т е л л о
От негідник!

К а с с і о
Так підло і підступно!

Л о д о в і к о
Інший лист
Писав уже Родріго. Тут відмова
Від замаху. Не послано його.
Мабуть, вони зустрілися, і Яго
Його переконав.

О т е л л о
О демон зла!
Яким же чином, Кассіо, до вас
Могла потрапить хусточка дружини?

К а с с і о
Її знайшов я в себе у квартирі.
Як Яго нам зізнався, він її
Мені підкинув з думкою, що потім
Потрапить вам на очі хустка ця.

О т е л л о
Який я дурень!

К а с с і о
У листі Родріго
Партнеру докоряє, нащо він
Його до сварки підбивав зі мною,
Коли вночі той був у караулі, –
За це посаду втратив я тоді.
А ще Родріго показав, прийшовши
Ненадовго до тями перед смертю,
Що той же Яго приятеля вбив.
Навів на гріх, а потім заколов.

Л о д о в і к о
Ви цей будинок мусите покинуть.
Позбавлені ви влади і посади,
Бо Кассіо призначений сенатом
Правителем на Кіпрі замість вас.
Що ж до цього негідника, він буде
Таким тортурам підданий, щоб довше
Помучився і не відразу вмер.
Вас доведеться взяти нам під варту
До винесення вироку за злочин,
А це зробити може лиш сенат.
Виводьте арештованих.

О т е л л о
Чекайте.
Я хочу вам сказати кілька слів.
Венеції служив я бездоганно –
Відомо всім. Та мова не про це.
Коли писати будете сенату
Про всі нещастя наші, не робіть
Мене не тим, що є. Не треба класти
Густої тіні і зловісних фарб.
Повинні ви сказати, що любив
Я надто сильно, та не дуже мудро.
Не був ревнивим, та від наговору
Ошаленів. Що був немов дикун,
Який знайшов і викинув перлину,
Дорожчу за увесь підвладний край.
Що, у житті сльозинки не зронивши,
Тепер я ллю їх, як цілющі смоли
Дерева аравійські на пісок.
Додайте ще одне: в Алеппо якось
Знущався турок із венеціанця,
Паплюжачи Республіку, — схопив
За горло я обрізаного пса
І заколов. Ось так.
(Заколює себе.)

Л о д о в і к о
Всьому кінець.

Г р а ц і а н о
Я вражений!

О т е л л о
Із ніжністю якою
Я цілував тебе перед убивством!
З прощальним поцілунком і помру.
(Падає на постіль і вмирає.)

К а с с і о
Цього я і боявся, та вважав,
Що він уже роззброєний. Шкода.
Він духом був величний.

Л о д о в і к о
(до Яго)
Псе спартанський,
Хвороби, бурі й голоду лютіший!
Милуйся на страшний вантаж постелі.
Твоя робота. Глянути боюсь!
Прикрийте їх. Займайте, Граціано,
Будинок і приймайте все майно,
Що маврові належало донині.
Ви — спадкоємець.
(до Кассіо)
Пане управитель!
Вам злодія на суд я віддаю.
Йому призначте кару, і тортури,
І правосуддя неминучий час.
Я відпливаю. Про безмірну втрату
Повинен я доповісти сенату.

Ідуть геть.