П'ятеро поросят - Крісті Агата

Зараз він був схожий на китайського мандарина.

— Я ніби бачу, як воно було.

Мередіт Блейк раптом стукнув кулаком по спинці крісла, підвищив голос. Це був майже зойк:

— І я скажу вам одну річ, пане Пуаро: коли Керолайн сказала на процесі, що трунок вона взяла для себе, я можу поклястися, вона казала правду! На той час і в думках у неї не було нічого злочинного. Клянусь у цьому! Це настало пізніше.

Еркюль Пуаро запитав:

— Ви впевнені, що це справді настало пізніше?

Блейк уважно поглянув на нього.

— Дозвольте. Не розумію…

— Я запитую: чи впевнені ви, що думка про вбивство справді прийшла до неї пізніше? Ви цілком впевнені в глибині душі, що ця Керолайн могла вчинити злочин?

Мередіт Блейк мовив непевно:

— Але якби… Якщо б не вона… Ви хочете сказати, що це… це був нещасний випадок?

— Не обов'язково.

— Те, що ви мені сказали, здається надзвичайно важливим!

— Так. Ви назвали Керолайн Крейль ніжним створінням. Хіба ніжні створіння вбивають?

— Вона справді була ніжним створінням, але, разом з тим, і це правда, між ними бували бурхливі суперечки.

— Отже, не таке вже ніжне створіння.

— Ні, усе ж таки вона була ніжна. Ох, як важко все це пояснити,

— Я спробую зрозуміти.

— Керолайн була гостра на язик, мала надто швидкий темп розмови. Могло статися, що вона сказала: "Я ненавиджу тебе, я хочу твоєї смерті". Але це нічого не значило.

— Значить, на вашу думку, вчинити вбивство було зовсім не характерним для Керолайн Крейль?

— У вас незвичайний підхід до речей, пане Пуаро. Я з певністю можу сказати, це було зовсім нехарактерно для неї. Моє єдине пояснення полягає в тому, що кинуте зізнання перейшло всі межі. Керолайн обожнювала свого чоловіка, а в подібних обставинах жінка може… вбити.

Пуаро підтвердив кивком голови:

— Так, я згоден.

— Спочатку я був здивований. Мені здавалося, що цього не могло бути. І це справді було неправдою — не знаю, чи розумієте ви мене, — це не була справжня Керолайн. Вона не могла такого вчинити.

— Але ви абсолютно переконані, що з юридичної точки зору Керолайн Крейль вчинила це?

Мередіт Блейк знову уважно поглянув на нього.

— Добродію, якщо це зробила не вона, тоді… —~ Тоді… якщо це не вона?

— Я не можу знайти іншого вирішення. Нещасний випадок?..

— По-моєму, зовсім неможливо.

— І я не можу повірити в теорію самогубства. Захист, зрозуміло, повинен був її підтримати, але це виглядало б зовсім непереконливо для тих, хто знав Крейля. Що ж залишається?

Пуаро спокійно мовив:

— Залишається ймовірним, що Еміаса Крейля убив хтось інший.

— Але це абсурд.

— Ви вважаєте?

— Я переконаний!.. Хто б хотів його вбивати?

— Ви це можете знати краще мене.

— Але ж ви насправді не вірите, що…

— Можливо, й ні. Мені цікаво вивчити цю можливість. Подумайте над цими гіпотезами зі всією серйозністю. Скажіть, що ви про них думаєте.

Мередіт деякий час уважно дивився на нього, а потім рішуче похитав головою.

— Я не можу собі уявити будь-якої іншої альтернативи. Я хотів би це зробити. Якщо б існував хоч який-небудь мотив запідозрювати когось, я ладен вважати Керолайн невинною. Мені противна думка, що вона це вчинила. Спочатку я навіть не міг цьому повірити. Але хто інший? Хто ще був там? Філіп — кращий друг Крейля. Ельза? Смішно. Я?.. Чи схожий я на вбивцю? Шановна гувернантка, двоє старих і відданих слуг?.. Можливо, ви хочете мене переконати, що все це зробила дівчинка, Анжела? Ні, пане Пуаро, не існує ніякої іншої альтернативи. Ні хто, окрім його дружини, не міг убити Еадіаса Крейля. Але. він сам призвів до цього. Так що до деякої міри, можливо, це й було, зрештою, самогубством.

— Тобто він помер унаслідок своїх вчинків, але не від власної руки?

— Так, це, можливо, дещо фантастична точка зору. Але, знаєте, причина і наслідок…

Еркюль Пуаро сказав:

— Чи думали ви коли-небудь, пане Блейк, що причина будь-якого злочину може бути виявлена завжди після вивчення особи вбитого?

— Саме про це я не думав.

— Неможливо внести ясність в обставини будь-якого злочину, поки не знаєш напевне, ким саме була жертва. Це те, що я шукаю. Це те, що ви і ваш брат допомогли мені зробити — створити образ Еміаса Крейля.

Мередіт Блейк не надав значення. цьому зауваженню.

Його увагу привернуло тільки одне слово. Тому він швидко запитав:

— Філіп?

— Так.

— Ви говорили з ним?

— Звичайно.

Мередіт Блейк мовив різко:

— Раніше треба було прийти до мене.

Злегка усміхаючись, Пуаро ввічливо вклонився.

— За законами старшинства, так і повинно бути, — сказав він. — Я знаю, що ви старший син, але, бачте, ваш брат живе поблизу Лондона, і мені простіше було зайти раніше до нього.

Мередіт Блейк нахмурився.

— Ви повинні були раніше прийти до мене.

Цього разу Пуаро промовчав. Він ждав. І Мередіт Блейк вів далі:

— У Філіпа запобігливі погляди.

— Як?

— По суті, Філіп є нагромадженням запобігливих думок. Він завжди був такий. — Блейк кинув короткий і сором'язливий погляд на Пуаро. — Він намагався вплинути на вас проти Керолайн?

— Чи має це значення після того, як минуло стільки часу?

Мередіт Блейк зітхнув.

— Так. Звичайно. Я забув, що це було так давно, що все скінчилося. Керолайн більше не можна завдати ніякого зла. І разом з тим я б не хотів, щоб у вас створилося неправильне враження.

— І ви вважаєте, що ваш брат міг би викликати в мене неправильне враження?

— Щиро кажучи, так. Бачте, завжди існував якийсь, так би мовити, антагонізм між ним і Керолайн.

— Чому?

Запитання дещо роздратувало Блейка.

— Чому? Звідки мені це знати? Ці речі треба сприймати такими, як вони є. Філіп завжди намагався її позлити при найменшій нагоді. Він був дуже розчарований, мені здається, коли Еміас одружився з нею. Одного часу він більше року не заходив до них, І все ж до деякої міри Еміас був його кращий друг. По-моєму, це і був справжній мотив: йому здавалося, що ні одна жінка не гідна Еміаса.

І в нього, мабуть, створилося враження, що під впливом Керолайн дружба їх похитнеться.

— І так воно насправді було?

— Ні, звичайно, ні. Еміас цінував Філіпа до кінця. Він тільки докоряв йому, що той занадто вміло робить гроші, що в нього росте живіт і, що він взагалі філістер. Але це Філіпа не зачіпало. Він посміхався і говорив: як добре, що у Еміаса є шановний друг, хоч би й такий,

— Як реагував ваш брат на його зв'язки з Ельзою Грієр?

— Правду кажучи, мені це надто важко визначити. На мою думку, він був засмучений тим, що Еміас виглядає смішним у всій цій історії з дівчиною. Він не раз говорив, що в один прекрасний день Еміас буде жаліти про це. І в той же час мені здається… Так, мені напевне здається, що він відчував якесь невдоволення від думки, що Еміас залишить Керолайн. Пуаро звів брови.

— Справді?

— О, тільки не зрозумійте мене помилково! Я хочу сказати, що, мабуть, це почуття в нього ховалося десь підсвідомо. Я не впевнений навіть, що він сам відчував його будь-коли. У нас із Філіпом мало спільного, але існують зв'язки між людьми однієї крові. Один брат знає багато про те, Що відбувається в душі іншого.

— А потім, після трагедії?

Мередіт Блейк кивнув. Спазма болю ковзнула його обличчям.

— Бідний Філ! Тяжкий удар. Він його буквально знищив. Він завжди був надто прив'язаний до Еміаса. В його почуття входив, я вважаю, і елемент захоплення. Знаєте, Це свого роду культ героя. Еміас Крейль і я одного віку. Філіп був на два роки молодший і завше з захопленням дивився на Еміаса. Для нього це був тяжкий удар. І він проявив… він проявив до Керолайн жорстокість.

— У нього, напевне, не було ніяких сумнівів?

— В жодного з нас не було сумнівів.

Запала мовчанка. Затим Блейк ображеним і плаксивим тоном, так характерним для слабкодухих людей, продовжував:

— Все минуло, забулось. І тепер ось приходите ви, щоб повернути все знову.

— Не я, а Керолайн Крейль.

Мередіт уважно поглянув на нього.

— Керолайн? Що ви хочете цим сказати?

Пуаро відповів, зупинивши погляд на Блейкові.

— Керолайн Крейль-друга.

Лице Мередіта Блейка прояснилося.

— Ага… Так, так, дитина. Маленька Карла. Я вас спершу неправильно зрозумів.

— Ви гадали, що я веду мову про справжню Керолайн Крейль, ніби вона не може, так би мовити, мирно лежати в могилі?

Мередіт Блейк здригнувся.

— О ні! Прошу вас!

— Ви знаєте, Керолайн написала своїй дочці — це були її останні слова перед смертю — що вона не винна?

Мередіт Блейк утопив у нього погляд. Затим запитав недовірливо:

— Написала сама Керолайн?

— Так.

Після паузи Пуаро запитав:

— Це вас вражає?

— Ви теж були б вражені, якби бачили її під час процесу. Бідне, затравлене, беззахисне створіння. Вона навіть не боролася.

— Поразка?

— Ні, ні, Керолайн не страждала цим. Свідомість того, що вона вбила коханого чоловіка, змусила її бути такою. У всякому разі, мені так здалось.

— Але зараз ви вже не настільки в цьому переконані.

— Написати подібні речі?! Будучи на смертному одрі?!

Пуаро підказав:

— Благочестива брехня, мабуть?

— Можливо, — Мередіт сумнівався. — Але це не дуже… Ні, це не схоже на Керолайн!

Еркюль Пуаро ствердно кивнув головою. Карла Лемаршан сказала те ж саме. Але в неї це могло бути тільки нав'язливим спогадом, як часто буває в дітей. Зате Мередіт добре знав Керолайн Крейль. Тепер у Пуаро було перше підтвердження того, що він міг покластися на переконаність Карли.

Мередіт Блейк підвів очі і сказав, розтягуючи слова:

— Якщо вона була не винна… Керолайн… Боже мій! Тоді все це з галузі безумства!.. Не бачу… ніякого можливого рішення… — І, впершись поглядом, в Пуаро: — А ви, що ви думаєте?

Настала мовчанка.

— До цього часу, — сказав зрештою Пуаро, — я нічого не вирішив. Я тільки збираю враження. Якою жінкою була Керолайн Крейль? Якою людиною був Еміас Крейль? Якими були всі ті, хто на той час перебував там? Що, власне, сталося в ті дні? Ось те, що мені потрібне. Я мушу уважно вивчити всі факти. Ваш брат мені допоможе. Він надішле мені опис усіх подій так, як їх пригадує.

Мередіт Блейк сказав різко:

— Це вам особливої користі не дасть. Філіп дуже зайнята людина. Події виходять із його голови, як тільки вони відбулися. Напевне, він все викладе помилково.

— Будуть і хиби, зрозуміло. Це я маю на увазі. — Знаєте що?!

Мередіт Блейк раптово зупинився, потім продовжував:

— Коли хочете, я… я міг би зробити те ж саме. Тобто це була б свого роду перевірка шляхом співставлення, чи не так?

Еркюль Пуаро захоплено сказав:

— Це було б чудово! Прекрасна думка.

— Добре! Я зроблю.