З "Життя людей" - Моруа Андре

Андре Моруа

З "Життя людей" —

Глави зі Всесвітньої історії, випущеної видавництвом Томбуктусського університету в 2027 році

Глава CXVIII

1984 — надзвичайні події на Землі

1989 — видання на Урані трактату "Життя людей"

2012 — перше земне видання перекладу "Життя людей"

Коли в кінці 90-х років ХХ століття поміж Землею та більшістю інших планет встановились дружні стосунки, вчені Землі висловили бажання зіставити свої теорії і гіпотези з теоріями колег з інших світів. Подібне зіставлення зіштовхувалось інколи зі значними труднощами, оскільки видатні фізики Венери, Юпітера та Марса, як відомо, не сприймають ані світлових, ані звукових сигналів і живуть у світі особливих випромінювань, про які нам нічого не було відомо. Одначе теорія сенсорних еквівалентів швидко розвивається, і вже сьогодні, в 2027 році, ми можемо перекласти на земну мову практично всі мови Сонячної системи, звісно, окрім сатурніанської.

Однією з найцікавіших подій нашої епохи було знайомство з працями інопланетних вчених, присвячених нам, мешканцям Землі. Люди й не підозрювали, що вже мільйони років за ними за допомогою набагато більш чутливих приладів, ніж наші, спостерігають натуралісти Марса, Венери і навіть Урану.

Земна наука значно відставала від розвитку наук на сусідніх планетах, до того ж наші органи почуттів не сприймали радіоактивних випромінювань, якими користувались спостерігачі, а тому ми не могли знати, що навіть в найінтимніші миттєвості нашого життя ми іноді виявлялися в полі зору якого-небудь небесного надмікроскопу.

Будь-яка освічена людина може сьогодні ознайомитись з працями інопланетних науковців у Центральній бібліотеці Міжпланетного товариства; вони особливо корисні молодим людям, які мають намір присвятити себе науці: праці ті дуже цікаві самі по собі, але головне — вони вчать мудрій скромності. Коли впевнюєшся, до яких неймовірних помилок призводили цих вищих істот, таких мудрих і озброєних такими чудовими приладами, невірно розтлумачені факти, мимоволі хочеться повернутися до наших власних тлумачень і запитати себе, а чи не дивились ми на тварин і рослини нашої планети таким саме чином, яким, скажімо, марсіани дивились на нас?

Особливої уваги заслуговує вражаюча історія, що трапилась з ураніанським науковцем А.Е.17, автором книги "Життя людей", вперше опублікованою в 1989 році. Ця праця вважалась зразковою і була широко розповсюджена не лише на Урані, а й на Марсі та Венері у відповідних перекладах. Тепер вона стала доступною і для нас, бо серед усіх наших інопланетних братів за розумом тільки ураніани мають зорові органи, схожі з людськими, а тому їхня мова порівняно легко піддається перекладу.

Експерименти, які проводив високошановний А.Е.17, досягли такого розмаху, що впродовж півроку викликали замішання на усій земній кулі. Ми маємо в наявності опубліковані в земних газетах звіти про події того періоду, а також спогади очевидців.

Нижче ми маємо намір відтворити:

а) короткий опис подій, зареєстрованих на нашій планеті у той пам'ятний рік;

б) їхнє тлумачення й висновки, зроблені уславленим А.Е.17 на основі здійснених ним дослідів.

Незвичайна весна

У березні 1984 року чисельні спостерігачі на усій Північній півкулі відзначили вражаючі аномалії в атмосферних явищах. Не дивлячись на тиху та ясну погоду, в цілком визначених і чітко обмежених районах вибухнули буревії неймовірної сили. Капітани суден та штурмани літаків повідомили до метеорологічного центру, що їхні компаси на декілька хвилин сказились без усіляких видимих причин. В багатьох місцях люди помічали щось схоже на тінь від величезної хмари, хоча й на небу не було ані хмаринки. В газетах з'явились інтерв'ю із вченими-метеорологами, котрі заявили, що давно передбачали подібні явища, що вони викликані плямами на Сонці і що все повернеться до норми, коли настане рівнодення. Але ось воно настало, а події прийняли ще більш непояснимий характер.

Трагічний випадок у Гайд-парку

У третю неділю квітня багацько чоловіків та жінок юрмились, як зазвичай, біля Мармурової арки, слухаючи ораторів, що пророкували під відкритим небом. Зненацька всі побачили над головами щось на кшталт тіні, неначебто невидима перепона таємничим чином з'явилась поміж Сонцем та Землею. За декілька секунд по тому футах в трьохстах-чотирьохстах від огорожі, ближче до центра парку, ґрунт раптово здибився. Дерева була вирвані з корінням, люди перевернуті й поховані, а ті, хто опинився за межею зони катаклізму, з жахом та здивуванням побачили, що в землі з'явилася величезна вирва глибиною певною мірою у триста футів, до того ж викинутий ґрунт утворив поряд пагорб відповідної висоти. Наступного дня, коли розпочалось розслідування, один з поліціянтів показав:

— Усе було так, неначе якийсь гігант колупнув землю посередині парку величезною лопатою. Так-так, начебто хтось вгатив у землю та й вивернув цілісіньку лопату, тому що на одному краю вирви був чистий та гладкий зріз, а на іншому, де з'явився пагорб, земля була рихлою, осипалася, і з неї стирчали голови та покраяні навпіл тіла.

Близько трьохсот городян, що прогулювались у парку, були поховані заживо. Ті, над якими шар землі виявився невеликим, змогли, хоча й з труднощами, але самостійно вибратись на поверхню. Деякі, втративши розсуд від раптового потрясіння, з дикими криками кинулись вниз по рихлому схилу. І тоді на верхівці пагорбу виникла постать проповідника Армії спасіння полковника Р.У.Уарда, який з вражаючою присутністю духу, витрушуючи пісок з волосся та одягу, зарепетував:

— Я казав вам, браття! Ви вклонялися неправдивим богам, і от істинний Бог розгнівався на свій народ і важка десниця Господня вразила вас...

І дійсно, це непоясниме явище було настільки схожим із Судом Божим зі Священного писання, що навіть багато хто з запеклих скептиків, що були присутніми при цьому, миттєво увірували і з цього дня розпочали строго шанувати усі настанови церкви.

Цей випадок дозволив городянам оцінити за заслугами лондонську поліцію. Трійко поліціянтів опинились у числі постраждалих, зате дванадцять інших кинулися до місця катастрофи й взялися мужньо відкопувати засипаних. Хтось відразу повідомив телефоном військову владу й пожежників, поліцейський комісар Кларквелл взяв на себе керівництво рятувальними операціями, і всього за чотири години Гайд-парк набув свого нормального вигляду. На жаль, двісті чоловік таки загинули.

Науковці, пробуючи роз'яснити катастрофу, надавали дуже суперечливі тлумачення. Якщо відкинути теорію про надприродне втручання, версія землетрусу здавалась найвірогіднішою, але й вона не витримувала критики, оскільки жодний сейсмограф не зареєстрував поштовху. Не дивлячись на це, широка публіка була цілком задоволена, коли експерти оголосили, що це, мабуть, був землетрус, але землетрус цілком особливого різновиду, який отримав назву "вертикально-гороутворюючий сейсмічний вибух".

Будинок на вулиці Віктора Гюго

За катастрофою в Гайд-парку відбулась велика кількість аналогічних випадків, які, одначе, привернули набагато менше уваги, оскільки обійшлося без людських жертв. Так чи інакше, в різних районах Землі теж раптово з'явились дивні пагорби, що нависали над вирвами зі стрімкими гладкими стінками. Деінде ці пагорби досі збереглися, наприклад, на рівнині Айан в Перігорі, під Рожновим у Валахії, нарешті, поблизу Ітапури в Бразилії.

Але таємнича лопата, мабуть, зморившись ворушити землю в безлюдних місцевостях, на жаль, взялася тепер за людські житла.

Близько півдня 24 квітня дивний шум вразив усіх парижан, що знаходились у цей час в районі, обмеженим приблизно Тріумфальною аркою, вулицею Великої Армії, вулицею Марсо та вулицею Анрі Мартен; одні очевидці порівнювали цей шум з вищанням пили, а інші — з шипінням дуже тонкого, але потужного струменю пари.

Ті, хто в цю мить опинились навпроти будинку №66 по вулиці Віктора Гюго, побачили, як його стіну розкраяла величезна навскісна тріщина; будинок здригнувся, похитнувся, і зненацька вся його мансардна частина, де розташовувались кімнати для обслуги, розсипалась, мовби від жахливого поштовху. Перелякані мешканці нижніх поверхів висунулись з вікон та балконних дверей. Кам'яниця була буквальна розрізана навпіл, одначе нижня частина її, на щастя, не обрушилась. Коли рятувальники дістались сходами до тріщини, перед ними з'явився рівний навскісний зріз, зробленим якимсь невідомим знаряддям. Враження було таке, наче невидиме лезо пройшло крізь деревину східців, метал перил та килимову доріжку строго в одній площині. Все, що зустрілось на його шляху, — меблі, килими, картини, книги, — все було розрізано так само чисто й акуратно. Просто диво, що обійшлося без жертв! Кімнати для обслуги були порожні, тому що настав час обіду. Лише на четвертому поверсі спала дівчина. Койка її виявилась розкраяною навскіс, але розріз пройшовся в міліметрі від ноги служниці — вона не відчула навіть болю, лишень короткий удар, наче від електричного струму.

І цей випадок також отримав величезну кількість пояснень. Знову була висунута "сейсмічна" версія. Втім, деякі газети звинуватили архітектора й господаря будинку в тому, що вони використовували неякісні будівельні матеріали. Депутат-комуніст виступив в парламенті із запитом. Уряд пообіцяв прийняти міри, аби подібні інциденти в майбутньому не повторювалися, і висунув вимогу в зв'язку з цим внести до порядку денного вотум довіри, що було затверджено простим підняттям рук.

Дивні переміщення

Так само, як і катастрофа в Гайд-парку, випадок на вулиці Віктора Гюго не залишився одиничним: за ним стався цілий ряд таких само або дуже схожих. Ми не будемо про них оповідати, одначе зазначимо, що подібна закономірність, на наш погляд, мала б впевнити хоча б трохи спостережливих людей в тому, що за всім цим ховається зла воля, яка має на меті певну ціль. В багатьох країнах невидиме лезо краяло маленькі будинки й великі будови. Декілька ферм — в Іспанії, Данії та Массачусетсі — було здійнято в повітря, а потім кинуто на землю й розбилося разом з їхніми мешканцями. Один хмарочос на Медісон-авеню в Нью-Йорку виявився розрізаним навпіл. Усього загинуло близько п'ятдесяти чоловіків та жінок, але через те, що катастрофи відбувались у різних країнах, жертв у кожному окремому випадку було небагато, а головне, оскільки ніхто не міг вигадати доволі розумного пояснення, про все це пробували казати якнайменше.

Зовсім інше висвітлення отримали нові дивні події, що розбурхували усю планету впродовж двох наступних місяців — з початку травня до кінця липня.