Аромат чоловіка - Валерія Дражинська

Після такого морального, та й фізичного, напруження в кімнату я ввалилася без сил. Руслан, немов енергетичний вампір, висмоктав з мене всі соки. Почувалася погано. У низу живота нило від незадоволеного бажання.

Не оцінивши належним чином приваб свого тимчасового житла, я, роздягнувшись та кинувши речі просто на підлогу, вирушила в душ, який тут був доволі специфічним. Розміщений у кінці кімнати, відокремлюючись від основного простору лише розсувною скляною перегородкою, яку я від утоми навіть не потрудилася закрити. Вирішила зробити собі струс холодною водою.

Розпустила волосся, натягнувши чорну резинку на руку. Налаштувала мінімальну температуру. Повільно дорахувала до п'яти... порахувала у зворотному порядку. Глибоко вдихнула, затримуючи дихання, та потягнула ручку на себе. І закричала так, як, напевно, ніколи в житті, відстрибуючи назад у кімнату. Дивом встояла на ногах. Вода виявилася крижаною. Я до такого була не готова. Не знаю, на що розраховувала, але точно не на те, щоб отримати обмороження посеред літа.

У голові стояв шум від власного крику, тому я не почула звук дверей, що відчинилися. Мене потрушувало та я все ще була під враженням від шокової терапії, коли позаду мене пролунав хрипкий голос:

- Що сталося?

Різко обертаюся. Так і є - Руслан. Буквально за кілька метрів від мене. Щось подібне я пригадую! Тільки тепер я гола. Це карма така?! У мене шок. Дивимося одне на одного. Я злякано, в осаді, невіруюче. Він незвично. Жадібно, хижо, лякаюче. Очі горять, ненаситливо роздивляючись моє тіло. Щелепи стиснуті так, що жовваки на вилицях почали рухатися. На тлі звичайної незворушності - непередаване видовище.

Секунда, дві, три, чотири... Схоплююся та прикриваюся руками. Хаотично озираюся на всі боки в пошуках чогось вагомішого за свої тоненькі кінцівки, які до пуття нічого не приховують, бо неможливо одночасно сховати ними груди майже третього розміру та причинне місце з бразильською епіляцією.             

Мій одяг розкиданий по підлозі, біля Руслана та за ним. Погляд чіпляє тонке покривало на ліжку. Зі швидкістю світла підбігаю та смикаю його на себе. Виходить легко. Одразу закутуюся в нього. Стає трохи легше. Але почуття сорому й незручності відходити ніяк не бажає, так само як і Руслан, залишається на місці.

Набираюся мужності й дивлюся на нього. Він вже повністю спокійний. Починає рухатися на мене. Перелякано роблю два кроки назад, але Руслан проходить повз. Йде в душ та вимикає крижану воду, що все ще лилася. Трохи намок, але навіть не здригнувся. Він все ще був з оголеним торсом. 

Зовсім недоречно замислююся про свій зовнішній вигляд. Руслан як звичайний здоровий молодий чоловік адекватно зреагував на оголене привабливе жіноче тіло. Але занадто швидко взяв себе в руки, що знову підтверджує його байдужість до мене. Подумки пинаю себе. Чому я постійно до цього повертаюся?

- Освіжилася? - повертається та зупиняється біля мене.

Я, про всяк випадок, роблю ще крок назад, подалі від нього.

- А ти надивився? - сміливо зустрічаюся з ним поглядом.

- Вважай, справедливість восторжествувала. Ми в розрахунку! - усміхається.

Звісно, він в будь-якій ситуації абсолютно невимушений.

- А ти десь поблизу був? Я начебто не голосно крикнула, - переводжу я хитку тему.

- Коли ти заволала, я якраз підіймався до себе в кімнату на третій поверх, - відповідає у своїй манері, - Тут погана шумоізоляція, Богдано.

- Буду мати на увазі.

- Давай закінчуй свої екстремальні водні процедури та спускайся вниз. За двадцять хвилин нам принесуть сніданок.