О, мій Бос - Ірен Васильєва

Соня

- Соня ти з глузду з’їхала? Я на таке не підписувалася. І не стану тобі допомагати.

Моніка Барнс у паніці волала на все горло. Вона знала, що її подруга трохи божевільна. Але те, що вона задумала, було вже зовсім перебір. І пахло криміналом.

- Я не стану тобі допомагати, викрадати чужу дитину…

- Замовкни. - Прогриміла Соня. – Не пригадаю, щоб я питала твоєї поради. Я чітко сказала, що мені потрібне від тебе. А ти, мусиш мовчки все виконати. В іншому випадку тобі і твоєму батькові не поздоровиться.

- Але Сон….

- Замовкни. Тобі слова не давали. Соня грізно дивилася на подругу божевільним від злості поглядом. - Я нікому не дозволю мною нехтувати. Вони всі гірко заплатять за моє приниження.

Підійшовши до бару, дівчина наповнила дві склянки янтарної рідини.

- На, випий і заспокойся.

Вона простягла один Моніці. Другу осушила залпом і наповнила склянку знову.

- І взагалі. Чому ти так боїшся? Усю брудну роботу за нас зроблять найманці. У мене вже є два на прикметі. Вони все зроблять швидко та гладко.

Соня знову осушила келих. Наповнивши його знову сів у крісло навпроти переляканої подруги.

- Слухай, план простий. Твоє завдання, знайти акушерку, яка прийме пологи.

- Вибач, але я не уявляю, як усе це провернути.

- Що ти не уявляєш? – Соня знову гриміла від злості – План банально простий. Ми викрадемо цю сучку. Акушерка викличе пологи та прийме їх. Але перед цим вона прийме пологи в мене. Термін у нас майже однаковий. Акушерка вручить їй мою дитину. Скаже, що вона народила дівчинку. Мовляв УЗД помилилося. Таке, до речі, буває. А мені віддасть її дитину. Хлопці вимагатимуть за неї викупу, і отримавши його повернуть сучку Майклу. А потім я з'явлюся з дитиною на руках. З лікарнею все вирішу. Дату народження дитини зміню, щоб не було підозріло.

- І коли Майкл вимагатиме від тебе ДНК тест, той покаже, що дитина його.

- Саме так. І тут він не викрутиться. Нехай хоч триста разів перевіряє ще раз. Дитина його.

- І твій батько змусить його на тобі одружиться.  Але як ти збираєшся пояснювати самому Майклові звідки у вас взялася спільна дитина? Ви жодного разу не були настільки близькими. Чи я чогось не знаю?

- Так, близькими не були. А пояснювати ничого не стану. Дитина його, а про інше нехай додумує сам. І повір, він потім «згадає» що ми могли пересіклися на якійсь вечірці, а там… там випивка і провал в пам’яті. Буває – Соня весело розсміялася. - А ось що стосується одруження, ще подивимося, чи захочу я заміж за нього входити.

- В якому сенсі? Я думала ти все це робиш щоб отримати Майкла?

- Звісно. Тільки ж я пристойна дівчинка. А мене образили і знехтували. Я маю показати свою образу. Нехай татко трохи змусить їх понервуватись. Так як ця сімейка змусила мене не зовсім гарні речі. Тож нехай трохи постраждають.

- Соня, доню ти тут? У коридорі пролунали крики батька. Соня підскочила з крісла.

- Так, скажи батькові, що я лягла і спати. Бо ще занюхає запах спиртного і буде мені моралі читати. А  воно мені потрібне? Ні. Так що давай швиденько.

Соня швидко лягла на диван. Моніка прикрила її пледом. А сама розташувалася на кріслі навпроти.

- Соня... Батько замовк, побачивши мирно сплячу дочку.

- Доброго дня. Соня трохи втомилася і прилягла.

– Зрозуміло. А ти що тут робиш? - Він пристально дивився на Моніку не відводячи погляду.

- Е… Соні було трохи не добре. Перенервувала.  От і вирішила про всяк випадок з нею посидіти.

- Сподіваюся, нічого страшного не сталося? – насторожився той.

- Ні ні. Що ви. Нічого страшного. Сприймае все близько до душі, та ще й гормони. Таке буває у вагітних. Вона трохи поспит і їй стане набагато краще.

Батько підійшов ближче до доньки. Провів рукою її по волоссю. Соня трохи поворухнулася, немов уві сні прикриваючи голову пледом. Щоб батько не відчув запаху алкоголю. Продовжуючи вдавати, що вона мирно спить. Чоловік трохи постояв, потім все ж покинувши кімнату.

– Фух. – видихнула Соня. – Мало не задихнулася під цим пледом. Доведеться перестати пити на якийсь час, а то здається батькопро щось здогадується. Ще не вистачало, щоб він мене застукав. Потім буде нудити, моралі читати.

Моніка розташувалася поряд із Сонею на дивані.

- Гаразд, перейдемо до діла. - Перебила її промову Моніка - Якщо ми це зробимо, то я за допомогу хочу грошей. Багато грошей.

Соня скинула брову.

- Гаразд, побачимо як ти мені допоможеш. Якщо мене все влаштує, ти будеш винагороджена. А ти знаєш, що я слів на вітер не кидаю.

- От і чудово. Тоді давай ще раз пройдемося за планом.

Соня задоволено посміхнулася.

– А такий підхід мені подобається більше. Чому змінила свою думку?

Моніка розвела руками.

- Сама знаєш, мені потрібні гроші. А все інше не мої проблеми. Ти не маленька дівчинка, тож хто я така щоб вправляти тобі мозок? А кругленька сума на моему рахунку досить швидко допоможе вгамувати мою совість. І… якщо ти не передумала… - Соня похитала головою, даючи зрозуміти, що не передумала. – Що ж, давай ще раз обговоримо план. Все повинно пройти гладко. До в’язниці я не хочу.