О, мій Бос - Ірен Васильєва

Майкл схопив її за руку відштовхуючи від себе.

- Соня не зли мене. Ти навіть не уявляєш, що я можу зробити в гніві. І я не подивлюся ні на твого батька, ні на те, що ти вагітна. Якщо ти хоч на кілометр наблизишся до Елізабет - Злість так і танцювала в його очах - Ти дорого за це заплатиш. Я двічі попереджати не стану. Тримайся від нас подалі.

Та не стрималася і схопивши подушку з дивана жбурнула її в Майкла. Він легко від неї ухилився.

- Ось скажи мені. Що ти в ній знайшов такого, чого не маю в мені? Що вона може дати тобі? У неї ні гроша за душонкою немає. Чи вона може щось таке в ліжку, що тебе забавляє? – Соня хмикнула. - Так я краще її у всьому, запевняю тебе. Я маю гроші, зв'язки. І в ліжку я непогана. Гарантую, залишишся задоволений. - Вона єхидно примружилася.

- Соня замовкни. Я більше не можу слухати це марення. Як ти низько впала. Та ти й мізинця Елізабет не вартуєш.

Та знову розлютилася.

- Це ми ще подивимось. Не хочеш по-доброму? Так і бути. Сам винен. Я тобі пропонувала вибрати мирний вихід.

Майкл звузив очі.

- І я тебе попередив. Тримайся від нас подалі.

Він покинув кімнату голосно грюкнувши за собою дверима.

- Це ми ще подивимося милий хто кого. Ти сильно пошкодуєш, що знехтував мною. – Дівчина шипіла йому в слід, вигадуючи план помсти.