Брехня - Надія Борзакова
- Гаразд, - неохоче погодилася вона після паузи.
- Скинь адресу, ми заберемо тебе за пару годин, - я перервала з'єднання.
- Бунтує? – Артем сів поруч.
- З дому пішла, - простогнала я. - У подружки зараз. Добре хоч не у Влада.
- Пацан її. Не подобається тобі?
- Ні, він хороший. Начебто. Але вона ще дитина і ...
- І ти чудово знаєш, чим все може закінчитися, - по-своєму витлумачивши мої слова, перебив Артем.
- Артем, наша з тобою ситуація на мільйон одна. І я мала на увазі зовсім не це, - терпляче почала пояснювати я.
- Я знаю, - знову перебив він. - Хлопці мої десь через за привезуть їжу і деякі тобі шмотки. Зберемося і поїдемо до твоєї малої.
- Стоп. Ти відправив своїх людей до мене додому? - ахнула я.
- Ні, в торговий центр з інструкціями що саме купити.
- За винятком нижньої білизни, сподіваюся? - я уявила, як парочка мордоворотів мнуться в якомусь магазинчику біля квітчастих жіночих шмоток.
- Не вистачало ще, щоб її бачив хтось окрім мене, - промуркотів він, почавши гладити мої стегна. У цей момент пролунав оглушливий дзвінок у двері, і ми обидва підскочили.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно