О, мій Бос - Ірен Васильєва

- Мила ти така прекрасна в цій сукні.

Маша як подружка нареченої заспокоювала Елізабет, що розхвилювалася, перед церемонією.

- Ти правда так вважаєш? Чи просто мене заспокоюєш? Тому що я почуваюся бегемотом з моїми розмірами, а не принцесою, як ти намагаєшся мені показати.

Та голосно засміялася.

- Звичайно правда. Ти чудово виглядаєш.

На Елізабет була скромна біла сукня в підлогу. З відкритими рукавами та спиною. На шиї красувалося вишукане діамантове кольє, фамільна коштовність його сім'ї. І такі ж сережки із тієї ж колекції.

Мати Майкла бісилася від гніву, дізнавшись про подарунок її сина.

 Її батьків вирішили не присвячувати в останні події. Вони могли не зрозуміти усього що трапилося. Лізі боялася їх засуджень і не розуміння. Боялася, що вони можуть погано поставитися до Майкла…

– І ми з нею згодні. – До кімнати увійшли її батьки Шон та Дарсі Фор, своєю появою висмикуючи доньку з роздумів.

- Мила, ти принцеса. Ми за тебе дуже щасливі. Мати обійняла донью. Лвзв знову почала плакати, відчуття її переповнювали.

 - Ні, ні, ні. Так не піде. – заволала Маша. - Стилісти так довго працювали щоб догодити нареченій, а ви тут вогкістю намагаєтеся зіпсувати їхню працю. Все досить. Тебе майбутній чоловік уже зачекався. Час йти до нього. А то ще подумає, що ти передумала і втекла.

Усі дружно засміялися. Але гуртом попрямували супроводжуючи наречену.  

Елізабет йшла по проходу під руку з батьком, тримаючи тремтячою рукою букет нареченої.

Ще трохи і вони офіційно стануть чоловіком та дружиною. Нервовість пробирала все більше. Щось не давало їй заспокоїтись і насторожувало. І лише коли Майкл взявши її за руку і встав поруч, змогла заспокоїти.

Він тут, поряд. А все інше не мае значення

- Привіт. - Майкл посміхнувся своїй майбутній дружині.

- Привіт. – Посміхнулася та у відповідь.

Церемонія була не довгою, так як наречена була при надіі і майбетній чоловік не бажав її втомлювати. Обмінявшись клятвами та обручками і священик оголосив їх чоловіком та дружиною.

Майкл зі словами «нарешті моя» припав до губ дружини з поцілунком. Не зважаючи на добри жарти друзів та близьких.

Свято відбувалося у маєтку Реймсів. Жива музика, їжа з кращих ресторанів та гарна компанія зробили вечір незабутнім.

- Місіс Реймс Ви подаруєте цей танець своєму чоловікові? - Майкл лукаво посміхався.

- Ну, навіть не знаю що й сказати. Я вже пообіцяла його містеру Кіну. - Елізабет підморгнула Тому, найкращому другу Майкла. І той із радістю вирішив підіграти. Він узяв дівчину за руку. – Я перший запросив. Тож відступи.

Майкл примружився.

- Ти мені звичайно друг. Але краще б тобі відійти від моєї дружини чувак.

Том у жартівливому переляку відступив, піднявши руки вгору.

- Окей, я все зрозумів.

Майкл притиснув Лізі міцніше до себе.

- З тобою танцюю тільки я. Навіть і не думай дивитися в інший бік.

- Я тільки твоя коханий. - Вона поцілувала його в губи.

- Ось і розумниця.

І Майкл закрутив їх у танці І єдине що псувало свято, як думала Елізабет, це похмуре обличчя матері Майкла, псувало їхній такий щасливий день.

Але як виявилось на ранок, не тільки вона могла зіпсувати їм свято.

Соня зробила новий хід.

Всі журнали і газети рясніли заголовками «Майкл Реймс кинув свою вагітну наречену заради секретарки», «Елізабет Фор влізла з сім'ю і залишила дитину, що ще не народилася, без батька»…

Боже, коли це все закінчиться? Скільки це може тривати? Що скажуть її батьки? Як їй після такого зьявлятися на вулиці? У всіх статтях майоріли її фото, під руку з Майклом і без нього.

Її виставили розлучницею, і повною тварюкою, яка позбавила ненароджену дитину люблячого батька. Нікого не цікавила правда. Усім цікавіше шоу, чутки та плітки. І все одно, що немає жодних підтвердних доказів їхнім словам. Усі будуть засуджувати лише її. Але ж вона нічого такого не робила.

Приступ нудоти та чорні кола перед очима це останнє що вона запам'ятала, перед тим як від стресу втратити свідомість.