О, мій Бос - Ірен Васильєва
- Ось ти як зі мною?
- Мам, не змушуй мене дзвонити батькові і просити втрутитися його у все це. Тобі чудово відомо, що створена тобою ситуація йому точно не сподобається.
Та гнівно блиснула очима.
- Добре. Я зараз піду. Але знай, на цьому розмова ще не закінчена.
Зачинивши за матір'ю двері Майкл зайшов у вітальню сподіваючись що Елізабет все ще спить. І не чула все те, що тут наговорила його матір. Але на велике його розчарування вона вже не спала.
Обійнявши подушку, дивилася у вікно, уникаючи дивитися йому в очі.
Провівши руками по обличчю, намагаючись трішки заспокоїтись, сів поруч з нею на диван.
Так, відчуваю наша розмова. Яку вже не минути буде ще важчою ніж я собі уявляв.
Що ж, дякую тобі мамо, що підкинула масла у вогонь що вже і так гарно палав.
Я вже купу разів пошкодував, що мав дурість з вечора зателефонувати матері. В надії, що вона зрадіє скорій появі онука.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно