Жагучі серця - Ксана Рейлі

Вікторія

Я ніяк не могла придумати, що сказати батькам, щоб вони відпустили мене до Алекса. Брехати я не вміла, тож придумати щось вдале мені не вдавалося. Може, сказати правду? Мама, можливо, зрозуміла б мене, але тато точно ні. Він би замкнув мене в домі за сімома замками, щоб я не зустрічалася з Алексом. Але мені хотілося цього дуже сильно. Коли він запропонував поїхати з ним, то я так зраділа. У нас з'явилася можливість усамітнитися, насолодитися одне одним, пізнати. Що найважливіше — нам не доведеться ховатися. Не буде більше тих полохливих поцілунків з ризиком, що нас спіймає мій тато. Я лягла на ліжко, розкинувши руки по обидва боки від свого тіла. У голові крутилося багато ідей, але усі вони були такими відстійними. Я могла б сказати, що їду на відпочинок з друзями, але їх у мене було так мало, що тато з легкістю міг би перевірити цю інформацію. Довелося б тоді брати з собою Лію, а цього мені не дуже хотілося. Це повинні бути прекрасні вихідні, які ми з Алексом розділили б удвох.

Я почула якийсь шум на першому поверсі та голосний сміх мами. Її сьогодні весь день не було вдома, тому я вийшла зі своєї кімнати та поспішила до неї. Я помітила її у вітальні з великою кількістю пакетів.

— Привіт! — привіталася я до тітки Аріни, що сиділа на дивані.

— Привіт, Вікторіє! Ми так давно не бачилися.

Вона підвелася з дивана та підійшла до мене. Жінка легко обійняла мене, усміхаючись. Я зауважила, що її зазвичай бліда шкіра добряче засмагла.

— Рада тебе бачити, — сказала я. — Як минула конференція?

Тітка закотила очі та втомлено сіла на диван.

— Одна з найнудніших наукових конференцій у моєму житті, — відповіла вона. — Хоча останній тиждень мені сподобався. Ми були в Єгипті на екскурсіях пірамідами.

— Це, мабуть, цікаво.

— Це дуже цікаво! Чула, що ти зазіхнула на чемпіонський кубок.

Я усміхнулася та кивнула головою. Теж сіла на диван, підтягнувши ноги до своїх грудей. Я обійняла їх руками, щоб мені було зручніше.

— Не просто зазіхнула, — прошепотіла я, — а намірена отримати його. Я обов'язково стану чемпіонкою.

— Не завжди все вдається з першого разу, — заговорила тітка Аріна. — І твій батько, і мій чоловік, обоє дуже довго йшли до того, щоб стати чемпіонами.

— Гадаєш, мені не вдасться здобути перемогу з першого разу? — спитала я, зацікавлено дивлячись на тітку.

Вона знизала плечима, наче намагалася підібрати правильні слова.

— Головне, щоб ти в цьому не сумнівалася, — відповіла вона.

— Вікторія ще більше цілеспрямована, аніж Гордій, — втрутилася мама. — Якщо до його наполегливості додати мою впертість, то ось — маємо просто вибухову суміш. Я впевнена, що Вікторія усіх взує на тому чемпіонаті.

— Дякую, мамо.

Вона усміхнулася з таким рідним теплом, що мені стало спокійніше. Я раділа, що попри своє несприйняття мого захоплення, вона все ж підтримує та вірить у мене.

— Значить, скоро у нашій сім'ї буде поповнення ще однією чемпіонкою, — сказала тітка Аріна, усміхаючись. — А як щодо Тео?

— Він захопився мотогонками, — відповіла мама та закотила очі. — Ці гонщики мене до сказу доведуть.

Ми втрьох засміялися від її слів. Але це була правда, з якою мамі довелося миритися. Тітка Аріна почала розповідати про успіхи Лії в університеті. Було помітно, як сильно вона пишалася нею. Приблизно через годину тітка вирішила, що їй уже час повертатися додому. Ми попрощалися, а тоді мама провела її до виходу. Мій погляд зупинився на пакетах з брендовими надписами. Чому їх так багато?

— У нас сьогодні був шопінг, — пояснила мама, коли прослідкувала за моїм поглядом.

— Дуже великий шопінг, — зауважила я.

— Тут є дещо для тебе. — Мама потягнулася до одного з пакетів та витягнула звідти чорну шкіряну куртку з червоними надписами. — Як побачила їх, то одразу ж згадала про тебе. Мені здається, що вона у стилі перегонів. Бачиш, яке тут число?

Я глянула на невеликий кружечок зліва на грудях, а на моєму обличчі з'явилася усмішка.

— Одинадцять, — прошепотіла я. — Моє число.

— Тому я без жодних вагань купила її. А ще я купила тобі просто неймовірну сукню з нової колекції Валентіно.

Мама схопила інший пакет і витягнула звідти річ мого улюбленого шоколадного кольору. Це справді була неймовірна сукня з красивим вирізом на грудях, що досягала до колін. Мама взялася показувати мені інші речі, враховуючи ті, що купила для себе. Я дивилася на неї, але мої думки поверталися до Алекса. Соромно зізнатися, але навіть у такий теплий сімейний момент я згадувала те, що ми робили в тій комірчині. Мені було так добре, як ніколи раніше. У думках були його палкі та водночас ніжні поцілунки. А те, як він торкався мене... Це була чиста насолода, справжнісіньке блаженство.

— Ти в порядку? — спитала у мене мама.

Я здригнулася від її голосу. Навіть не помітила, що вона сіла поруч. Я глибоко вдихнула, а тоді заплющила очі.

— Алекс запропонував мені провести вихідні разом. Я погодилася.

Все! Я зізналася, і назад шляху нема. Коли глянула на маму, то помітила, що вона трохи розгубилася.

— Ти справді хочеш цього, Вікторіє?

— Він дуже подобається мені. Я йому теж.

— Ну, від твоїх ніг він точно у захваті.

Слова мама змусили мене усміхнутися та трохи розслабитися.

— Ми завжди ховаємося, щоб нас раптом не спіймали. У нас не було можливості нормально поговорити про все, пізнати одне одного ближче, але такий шанс з'явився. Я б не хотіла його втрачати. Але тато... Він точно не дозволить мені поїхати з Алексом. Я не знаю, що вигадати, щоб він відпустив мене.

— Так, твоєму татові таке не сподобається, — погодилася мама, — але він не дізнається про це.

— Що ти маєш на увазі? — здивовано спитала я.

— Мені Алекс здався хорошим хлопцем, і якщо у тебе справді є почуття до нього, то я не хочу, щоб через ворожнечу ваших батьків ви відмовлялися від свого кохання.

— У тебе є якісь ідеї?

У кого і могли бути, то точно у мами. Інколи їй чудово вдавалося маніпулювати батьком.

— Мене запросили на тиждень моди в Париж, який розпочинається уже цієї суботи, — тихо заговорила вона. — Твоєму татові скажемо, що ти їдеш зі мною, щоб трохи відпочити від перегонів. Він не буде проти, бо до третього етапу є ще багато часу, а відпочинок тобі потрібен. Думаю, що він захоче відвезти нас в аеропорт. І вже перед посадкою я піду на літак, а ти побіжиш до свого Алекса.

— Мамо, ти геній! — вражено сказала я та радісно кинулася їй на шию. — Дякую! Дякую! Я така щаслива.

Я поцілувала її в щоку, бо справді була вдячна їй за розуміння.

— Зараз же куплю для нас квитки.

Мама мала рацію. Тато не був проти, коли вона сказала йому, що ми вдвох летимо в Париж на тиждень моди. Я розповіла увесь план Алексу, хоч і для цього мені довелося розблокувати його номер телефону. Я зібрала все найнеобхідніше на один тиждень.

Навіть зараз, коли ми стояли в аеропорту з валізами, я помітно нервувала. Тато справді зголосився підвезти нас. До посадки залишалося дуже мало часу, а він все ще чомусь стояв тут. А якщо він не піде доки ми не відлетимо? Це дуже-дуже погано. Я почала помітно хвилюватися, а моя мама легко штовхнула мене, щоб я розслабилася.

— Гордію, ти можеш уже йти, — сказала вона, усміхаючись. — Тебе і так не впустять, а ми самі справимося.

— Я думаю про те, що таки варто поїхати з вами, — мовив він. — Щось мені це не подобається.

— Ти жартуєш? Це всього лише на один тиждень, Гордюша. Якось проживеш без нас.

Всього лише один тиждень... Чорт! Та це цілий тиждень з Алексом. Сім днів, сто шістдесят вісім годин чи шістсот чотири тисячі вісімсот секунд наодинці з ним. Я не стримала своєї усмішки, коли думала про це.

Раптом до тата хтось зателефонував. Я мовчки молилася, щоб йому терміново потрібно було кудись. Ми з мамою переглянулися, коли він коротко розмовляв з кимось.

— Мушу їхати на зустріч з Забелло, — сказав він, коли завершив свою розмову.

— Щось сталося? — поцікавилася мама.

— Хоче обговорити подальше тренування Дена. Йому важко сприйняти те, що його син не надто успішний у перегонах.

— Він звинувачує тебе у його провалах? — спитала я, насупившись.

— Я сподіваюся, що він не настільки дурний. Зателефонуєте мені, коли прилетите в Париж.

— Обов'язково, — сказала мама.

— Гарних вам вихідних!

Тато спочатку поцілував мене в щоку, а тоді обійняв маму на прощання. Я трохи відвела погляд, коли вони швидко поцілувалися в губи. Потім він попрямував до виходу з аеропорту, а біля дверей помахав нам рукою. Ми зробили те саме у відповідь.

— Ледве здихалися його, — пробурмотіла мама, дивлячись йому в спину. — Але він ще не від'їхав, тому не поспішай бігти до свого коханого.

— Алекс сказав, що прослідкує за татом і повідомить мені, коли його точно тут не буде.

Я вирішила проігнорувати те, що мама назвала Алекса моїм "коханим". Це вона звикла говорити так про тата, а для мене такі почуття в новинку.

— Що робитимемо, коли він зателефонує, щоб поговорити з нами? — спитала я, глянувши на маму.

— Твій тато постійно зайнятий, тож час у нього з'явиться вже ввечері. Я скажу йому, що ти приймаєш ванну після нашого дуже втомливого шопінгу або ж просто спиш. Не хвилюйся, Вікторіє. Я щось придумаю.

— Тобі доведеться брехати татові через мене. Почуваюся егоїсткою.

— Це не найгірше, що було між мною та твоїм батьком. Він про це не дізнається, тож проблем не буде.

Я помітила повідомлення від Алекса. Батько нарешті поїхав. Поспіхом всунула телефон в кишеню та схопила свою валізу.

— Усе! Мені вже час бігти.

— Зачекай одну хвилинку! Відкрий свою сумочку.

— Що? Навіщо, мамо?

Я помітила, що вона почала ритися у своїй новенькій сумочці Ґуччі. Підійшовши трохи ближче до неї, я відкрила свою. Вона непомітно кинула в мою сумку якусь невеличку пачку. Я насупилася та взяла її в руки. Потрібно було декілька секунд, щоб я зрозуміла, що це були презервативи.

— Мамо! — обурилася я, а пачка випала з моєї руки назад в сумочку.

Відчула, як сильно почервоніли мої щоки. О Господи! Ніколи б не подумала, що мама купуватиме мені засоби контрацепції.

— Ти можеш ображатися на мене, Вікторіє, але я поки не готова ставати бабусею, — серйозним тоном сказала вона. — Ти будеш наодинці з хлопцем цілий тиждень! Вас тягне одне до одного, а сексуальний потяг неможливо терпіти. Повір мені, доню, я знаю, що кажу.

— Сподіваюся, тато не бачив, що ти їх купувала, — тихо пробурмотіла я.

— Ну, все! Посадка почалася, тож мені час бігти. Телефонуй кожного дня, гаразд? Навіть не сумніваюся, що наші вихідні пройдуть бомбезно!

Ми обійнялися на прощання. Я вкотре сказала мамі, що дуже сильно люблю її, а тоді попрямувала до виходу з аеропорту, тягнучи за собою валізу.

На стоянці було багато автомобілів. Алекс написав, що припаркував свій трохи далі, щоб мій тато раптом не помітив його. У кінці ряду я побачила старенький жовтий Мустанг. Алекс, мабуть, помітив мене, бо вийшов з автомобіля. Я побігла в його сторону, усміхаючись. Коли вже майже опинилася біля нього, то відпустила ручку своєї валізи та настрибнула на хлопця. Він швидко зреагував і підхопив мене на руки. Я міцніше притиснулася до нього, обійнявши ногами його пояс.

— Привіт! — прохрипів він, усміхаючись. — Здається, ти сьогодні дуже рада.

— Ти навіть не уявляєш як сильно! Ми нарешті проведемо час вдвох, Алексе.

— Думаю, що нам треба вже вирушати, щоб ми встигли до заходу сонця. Хочу тобі дещо показати.

Я ще ширше усміхнулася в передчутті. Він швидко поцілував мене в губи та опустив на ноги. Поки Алекс завантажував мою валізу в багажник, я сіла на пасажирське сидіння. Не дуже звикла до таких автомобілів, але тут було досить комфортно.

— Дивно бути не за кермом, — сказала я, коли Алекс сів на місце водія.

— Якщо будеш слухняною, то потім я, можливо, дозволю тобі поганяти на своєму улюбленому звірові.

Я трохи насупилася та скривилася, коли почула в цих словах вульгарний підтекст. Алекс, мабуть, зрозумів, що збентежив мене, бо раптом голосно засміявся.

— Не смійся! — обурилася та вдарила його в плече. — Ну, годі!

Я знову хотіла вдарити його, як він раптом перехопив мої руки та притиснув мене до себе. Ми деякий час дивилися одне одному в очі, усміхаючись. Від того, що я різко підсунулася до Алекса, моя сумочка перехилилася. Я забула її закрити, коли мама давала мені... О Боже!Погляд хлопця опустився вниз на його коліна, де тепер уже лежала пачка презервативів. Він відпустив мої руки та почав їх зацікавлено розглядати.

Я відчула, що мої щоки почервоніли так сильно, як ніколи. Як же соромно.

— Це не те, що ти подумав, — пробурмотіла я та потягнулася рукою до пачки. Він відвів свою руку назад, щоб я не змогла дістати. — Це мама купила, чесно. Я... Я не думала про те, щоб займатися з тобою сексом.

Останні слова я майже прошепотіла. Мої щоки ще більше почервоніли, а я вперше в житті почувалася так ніяково.

— Не думала? — поцікавився Алекс, піднявши одну брову.

Звісно, це брехня. Я не те що думала, я мріяла про нього! Тільки Алекс дечого таки не знає. Наприклад, те, що я незаймана. Багатьох хлопців це лякає, і я не могла навіть здогадуватися, яка буде в нього реакція.

— То кажеш, що їх купила мама? — поцікавився він, все ще розглядаючи пачку.

— Ти незайманий? — випалила я.

— А ти хочеш перевірити?

Він підморгнув мені, а на його обличчі з'явилася нахабна усмішка.

— Ти так розглядаєш презервативи, наче вперше бачиш їх!

— Може, я надаю перевагу без них?

— Це небезпечно, — пробурмотіла я. — Можна заразитися венеричними хворобами, а ще ніхто не хоче небажаної вагітності.

— І я так розумію, що вагітність лякає тебе найбільше? — зацікавлено спитав він.

Я не розуміла, чому ми взагалі про це говоримо! Ясна річ, що я ніколи не думала про вагітність.

— Це лякає мою маму. Як бачиш, вона більше хвилюється за моє статеве життя, аніж я.

— Знаєш, я обожнюю твою маму, — сказав Алекс і раптом засміявся. — Передаси їй, що вона чудово розбирається в презервативах. Та ще й ідеально розмір підібрала.

Я голосно застогнала, прикриваючи обличчя своїми руками. Тепер Алекс буде думати, що я погодилася на це, щоб переспати з ним.

— Тримай! — сказав він, віддаючи мені назад пачку. — Це будуть запасні.

— Запасні? — розгублено перепитала я.

Алекс ніжно поклав свою долоню на мою щоку. Він нахилився ближче, дивлячись мені в очі.

— Не бійся, Вікторіє. Я не буду робити того, чого ти не захочеш. Ми ж їдемо не для цього.

— А для чого?

— Я стільки маю розповісти тобі. Є багато речей, якими я хочу поділитися з тобою. І я так само хочу, щоб ти відкрилася мені. Заради цього ми їдемо. Щоб краще зрозуміти одне одного. А усе інше — приємний бонус до наших вихідних.

Я усміхнулася від його слів. Мені подобалося, що Алекс знову був таким легким у спілкуванні. Він ніжно поцілував мене, а тоді неохоче відсторонився та завів двигун. Я відвела погляд до вікна, усміхаючись. Моє серце нестримно билося в грудях в передчутті незабутніх вихідних.