Виправний день - Чак Паланік
— Гетеро, — промовив він у телевізійні камери. — Його замочили гетеро.
Ніколи це не припиняло приголомшувати Шасту. Те ж сонце, яке зараз гріє їй шию, також гріло шию Гітлера. Зорі, які вона бачила зі свого шлюбного ліжка, це зорі, що мерехтіли над сумнозвісними таборами смерті нацистів. Те, як люди організовують своє суспільство і ведуть свої життя, взагалі нічого не значить для великого задуму.
Дерева пускають корені в поховальних ямах. Важливі частини життя залишаються постійними. Люди годують своїх дітей. Люди насправді ненавидять лише тих, хто живе по сусідству. Життя йде, як і раніше, всі переймаються тим, щоб вижити. Вода завжди знаходить новий рівень. Нову норму.
Польові жони, до прикладу. Вони ходили вздовж квітучих рядів кале і гарбузів, кожна пузата від дитини. Усі — нащадки Чарлі. Невдовзі кожен день буде позначений народженням одного чи більше його спадкоємців. За рік усе володіння переповнюватимуть мацюпусінькі Чарлі.
Єдина реальна ймовірність — це те, що проблема полягає в самій Шасті. Вона — кайфоломка, як на те пішло. Якби вона народилася в цей час, то бачила б лише мирних жінок, які виконують корисну роботу під звуки мандолін. Добре вгодовані, всі здорові й гладкі від майбутніх дітей. Якби вона не знала про світ до Виправного дня, то не дивилася б на цю райську ідилію крізь такі цинічні окуляри гіркоти. Ті майбутні діти приймуть це життя як належне. Ця думка одночасно і заспокоювала, і розлючувала її.
Поки вони гарували над прополюванням, Шаста тинялася, як і зазвичай, серед коренів і борозен. Сонце гріло її сутану з капюшоном, облямовану непристойно розкішним штучним хутром оцелота. Група бродячих менестрелів пощипувала струни лютень і виспівувала балади.
Хвиля нудоти здійнялася їй зі шлунка, й вона поборола бажання виблювати на ряд майже стиглого пастернаку. Можливо, вона… Знають небеса, Чарлі насадив у неї вдосталь сімені. Вона здригнулася від перспективи стати ще однією племінною кобилою для ненаситного вождя.
Якась скромна постать посунула вперед. Дівчина не говорила, проте зупинилася на відстані протягнутої руки. Мереживний чепчик тримав її довге волосся зібраним на маківці. Легенька сітчаста вуаль спадала над її обличчям, захищаючи молоду шкіру від сонця. Скромний опущений погляд не відривався від сільських дерев’яних клогів.
Дівчина полізла в кишеню свого фартуха. Дістала шматок м’якої тканини. Маленький вузлик щастя. Сповитий скарб. Кілька разів обвивало його пасмо обережно зв’язаної нитки, тримало його вкупі. Вона нишком роззирнулася навколо. Інші польові жони, здавалося, завмерли на мить. Жінка неподалік повільно кивнула один раз. Побачивши сигнал, дівчина подала Шасті тканинний вузлик.
Їхні погляди на секунду зустрілися. Шаста потягнулася, щоб прийняти подарунок, і раптом щось помітила. У дівчини були довгі рукави. Довгі спідниці й довгі рукави стали правилом. Але під манжетом рукава виднівся її гладенький зап’ясток. Жирний синьо-чорний символ виділявся на фоні блідої шкіри. Велика колюча літера «Б».
Перед тим як прийняти подарунок, Шаста взялася за рукав. Коли дівчина не відійшла, Шаста смикнула рукав, відкриваючи «У» і «Н». На внутрішній частині передпліччя, від долоні до згину ліктя, було виведене слово «БУНТАРРРРРРРКА»[205].
Це скромне дівча, з його раболіпською поведінкою, не так давно було чортовою сучкою-богинею. Ця боязка приблуда, з животом, розбухлим від діянь Чарлі, вона була нев’їбенною воячкою роллер-дербі.
Тепер Шаста дивилася на поля, усвідомлюючи щось нове. Усі ці жінки раніше були велокур’єрками і зірками баскетболу. Сьогодні ж стали згорбленими польовими челядницями, приреченими на неминуче, повторюване материнство. Та навіть року не минуло, як вони були барабанщицями у рок-групах. Вони курили шмаль і ходили по розпеченому вугіллі, стриглися налисо й займалися пол-денсом.
Як давно стався Виправний день? Без мобільних телефонів і календарів стало неможливо відлічувати дні. Лише погода натякала на те, що час минає.
Шаста опустила рукав дівчини, приховуючи докази того, якою вона була раніше. Дівчина ніжно вклала маленький вузлик Шасті в руку й швидко відійшла. Позаду неї вже інша молода жінка готувалася подарувати ще один вузлик із тканини. Найімовірніше, між жіноцтвом розійшлася вістка. Більшість знали, яку мету переслідує Шаста. Позаду неї третя жінка чекала, щоб подати їй власну делікатну данину, належним чином загорнуту для зберігання.
Переглядаючи набрані сторінки книги, Волтер був вражений.
Книга в поєднанні з інтернет-трюком, Списком, була наркотиком. Як сказав сам автор:
Від хорошої книжки ви обдовбуєтесь.
Вона читалася наче порнографія.
Те, що його новий батя йому надиктував, було порнографією влади.
Волтер знав формулу. Найбільші бестселери в історії були спрямовані на дітей і підлітків. Людей, які не мали влади і жадали історій, де схожі люди отримують максимальну силу. Від Гаррі Поттера до Супермена, до Люка Скайвокера, до Робіна Чудо-хлопця, здавалося, всі діти хотіли отримати власні приховані суперсили й побачити смерть батьків. Книга Талбота забезпечувала що перше, що друге. Безробітні чи частково безробітні парові слюсарі й пресівники побачать, як вони вбивають своїх гнобителів, а тоді керують власними феодами.
Це виявилося порнографією правоти. Жоден оргазм не приносить таке задоволення, як довести комусь, що він чи вона помиляється. Жоден сексуальний вміст не зможе позмагатися з припливом енергії, який чоловіки отримують від виграшу. А книга Талбота була саме про виграш, і більше ні про що.
Талбот, старий хер, знав, чого чоловіки найбільше хочуть.
Вичитуючи книжку, Волтер дістав вушну затичку Шасти з кишені сорочки. Підніс її до носа і вдихнув. Цей талісман, річ, яку відьма могла би використати, щоб прикликати мертву. Пружний, цицьково-рожевий, то був артефакт, укритий її мертвою шкірою і внутрішніми секреціями, реліквія, видобута з її голови. Ніс міг переконати решту його, що Шаста сидить отут поруч.
Шаста, він був упевнений, зненавиділа би книжку. Могла б кайфувати від лахів із середньовічного ярмарку і відродження псевдоскандинавської культури, які книжка і рекомендувала. У неї було татуювання. На грудях у неї було написано: Mit einem Schwert in deinem Herzen sterben[206]. Що б це не означало. Вона би зацінила запропонований стиль життя в середньовічному замку й усе одно ненавиділа б книжку.
Але їй сподобаються гроші, які ця книжка їм принесе.
Шаста кине один погляд на світ, який пропонує книжка, й викине її в сміття. Ну, не в сміття. Шаста кине її на вторинну переробку.
А потім… Одразу після цього вона зателефонує Бейонсе і полетить на якомусь приватному літаку купувати взуття на Бонд-стрит у Лондоні. З Мадонною. І Волтеровою кредиткою.
Завіса розділяла їх. Наче сценічна завіса. Бліда муслінова пелена зі стелі палати звисала, а перед нею королівський лічець і значний сонм придворних стояли.
