Пірат - Гарольд Роббінс

— Ні,— голос Бейдра прозвучав сухо.— Про цю дрібничку Юсеф уже потурбувався.

— Як з ними повестися?

— Влаштуй їх в «Негреско» з екіпажем,— сказав він.— Дай кожній по п'ятсот доларів і по зворотному квитку до Лос-Анджелеса.

Він відклав слухавку і став задумливо дивитися в ілюмінатор. Вже майже стемніло, і там, далеко внизу, на французькому узбережжі, вже почали блимати вогники. Він намагався вгадати, чим же там займається Джордана. Минув майже цілий місяць, як він востаннє бачив її з дітьми в Бейруті. Вони домовилися зустрітися на півдні Франції в день її народження. Він згадав про діамантовий разок намиста, що придбав у «Ван Кліфа», і зважував, чи він їй сподобається. Він просто не міг дійти до пуття. Тепер усі кругом носили джинси та штучну біжутерію. Вже більше нічого не було справжнього, навіть їхні почуття одне до одного, вважай, стали штучними.

Джордана встала з ліжка і попрямувала до ванної, прихопивши одяг.

— До чого така спішка, люба? — почувся з ліжка чоловічий голос.

Вона затрималася в дверях ванної і глянула на нього через плече.

— Мій чоловік приїжджає,— сказала вона,— і щоб перевдягтися на вечірку, я мушу бути на яхті вчасно.

— Може, його літак спізниться,— сказав чоловік.

— Літак Бейдра ніколи не спізнюється,— сухо кинула вона. Вона зайшла до ванної, причинивши за собою двері. Нахилилася над біде і відкрила крани, регулюючи гарячу та холодну воду, доки температура стала такою, яку вона хотіла. Відкривши сумочку, дістала звідти пластикову мильницю зі своїм власним милом, осідлала біде і стала митися.

«Коли-небудь спробую не помитися,— подумала вона.— Цікаво, чи він здогадається, коли почне ласувати мною».

Подумки засміявшись, вона відкинула цю ідею. Чоловіки настільки поглинуті думкою про невідразну силу своїх непереможних півників, що не можуть уявити собі, як це жінка, в яку вони проникають, мала б якісь інші відчуття, опріч оргазму за оргазмом. Вона могла б полічити на пальцях рук, скільки разів у неї була справжня кульмінація. Та в одному вона була певна. Якщо коли-небудь стануть вручати академічні нагороди за вміння викликати оргазм у чоловіка, то вона буде отримувати їх кожного року.

Вона натиснула на важіль і піднялася, витираючи себе, а вода тим часом булькотіла по зливу. Біде французьких готелів звучали однаково: чи то в Парижі, чи в Каннах, чи в провінції: «Глог-глог, тиша, глог-глог-глог». Витершись, вона змочила пучки пальців парфумами і злегка потерла ними по єдвабному, м'якому волоссі лобка. По тому хутко одяглася і вийшла із ванної.

Чоловік сидів у ліжку голий, граючись своїм півником, який знову стояв.

— Поглянь, люба, що у нас робиться.

— Ой які ж ви молодці,— сказала вона.

— Sucez moi,— сказав він — Pa partir come sa[1].

Вона похитала головою.

— Даруй, любий. Я спізнююсь.

— Може, пізніше, на вечірньому прийомі,— продовжував він,— ми зможемо знайти тихий куточок, подалі від натовпу.

Вона подивилася йому в очі.

— Ти не йдеш на вечірній прийом.

— Але ж, люба,— запротестував він.— Чому ж ні? Я був з тобою на яхті цілий тиждень.

— От тому,— сказала вона.— Бейдр — не дурень.

— А коли ж я побачу тебе? — спитав він, його півник почав спадати.

Вона знизала плечима.

— Не знаю,— вона відкрила сумочку і витягла звідти маленького конверта зі стофранковими банкнотами. Кинула конверт на ліжко поруч з ним.— Це покриє твій рахунок за проживання та інші витрати,— сказала вона.— І дещо залишиться на той час, доки знайдеш когось іншого.

В голосі чоловіка забриніла образа.

— Але ж, люба, невже ти вважаєш, що це було лише задля грошей?

Вона засміялася.

— Маю надію, що ні. Мені було б прикро так думати.

— Я ніколи не знайду такої жінки, як ти,— проказав він з сумом.

— Тільки поглянь навколо,— мовила вона.— Нас повно кругом. І якщо тобі потрібна рекомендація, скажи їм, що я задоволена тобою цілком.

Доки він зібрався з відповіддю, її вже не було в кімнаті. Чекаючи в коридорі на ліфт, вона глянула на годинника. Було без чверті вісім. У неї залишалося часу тільки на те, щоб добратися до яхти та прийняти гарячу ванну, перед тим як одягтися для прийому.

Коли Юсеф вийшов з таксі, він помітив запаркований перед готелем «Карлтон» білий з відкидним верхом «корніш» Джордани. Розраховуючись з водієм, він пошукав її очима, та помітив лише водія Гая, який гомонів з іншими водіями. Він повернувся і зайшов до холу готелю.

Був переддень офіційного відкриття кінофестивалю, і більшість об'яв уже висіли на стінах, а дрібніші об'яви кінопрокатників розмістилися на стендах. На хвилю він затримався біля них.

Велетенське полотнище, на всю ширину холу, було найпомітнішою з об'яв: «Олександр Залкінд представляє «Три мушкетери». Він став повільно читати перелік акторів: Майкл Йорк, Олівер Рід, Річард Чемберлен, Рокуел Уелч, Чарлтон Хестон, Фей Данавей. Це дійсно був парад зірок. Навіть на нього, фаната кіно з дитячих літ, перелік справив враження. Він наблизився до конторки консьєржа.

Елі, старший консьєрж, усміхнувся і вклонився.

— Приємно бачити вас знову,