Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо
– І на що ж саме?
— На свою жіночу красу. Вони стають знаменитими й користуються своєю відомістю для того, щоб з’являтися на всіляких урочистостях, їх запрошують для рекламування різної продукції. Вони знайомляться з наймогутнішими у світі чоловіками та з найпопулярнішими акторами. Вони заробляють дуже багато грошей — бо вони молоді, гарні, і їхнім агентам вдається укладати дуже багато контрактів. Але насправді вони дозволяють водити себе за ніс своїм агентам, які постійно розпалюють їхнє марнославство. Вони стають мрією домогосподарок, підлітків, молодих актрис, які не мають грошей навіть на те, щоб поїхати до сусіднього міста, але які дивляться на них як на подруг, що живуть так, як хотілося б жити і їм. Вони й далі грають у фільмах, де їм платять тепер трохи більше, хоч у газетах пишуть про їхні величезні гонорари; це брехня, в яку не вірять навіть самі журналісти, але вони її публікують, бо знають, що читачам потрібні новини, а не інформація.
— А яка між ними різниця? — запитує Ігор.
Він усе більше розслаблюється, але не припиняє пильно стежити навкруг себе.
— Припустімо, ви купили комп’ютер, покритий золотими пластинами, на аукціоні в Дубаях і вирішили написати нову книжку за допомогою цього технологічного дива. Довідавшись про це, журналіст зателефонує вам і запитає: «Ну як працює ваш золотий комп’ютер?» Це буде новина. Справжня інформація, а саме, яку книжку ви написали, для нього не має ніякого значення.
«То, виходить, Єва одержує від мене новини замість інформації. Я ніколи про це не думав».
— Розповідайте далі.
— А час минає. Точніше кажучи, минають десь сім або вісім років. Несподівано для самої себе вона помічає, що її перестають запрошувати на ролі у фільмах. Прибутки від участі в усіляких урочистостях та в рекламних роликах швидко зменшуються. Агент здається набагато заклопотанішим, ніж раніше, — він майже не відповідає на її телефонні дзвінки. Знамениту зірку опановує обурення: як можуть так поводитися з нею, великим секс-символом, іконою гламуру? Насамперед вона в усьому звинувачує агента, вирішує змінити особу, що репрезентуватиме її, — і на свій превеликий подив бачить, що це його анітрохи не засмучує. Навпаки, він просить її підписати папір, у якому вона підтверджує, що все було між ними добре протягом їхньої співпраці, бажає їй усіляких успіхів, і на цьому їхні стосунки завершуються.
Морін окинула поглядом бар, чи не побачить де кінозірки, що її вона могла б навести як приклад того, про що розповідає. Як приклад актриси, котру ще вважають славетною, але яка вже зникла з екранів і сьогодні розпачливо шукає для себе якоїсь нової нагоди. Така актриса досі поводиться як богиня, досі зберігає неприступний вигляд, але її серце наповнене гіркотою, а змережана невидимими шрамами від пластичних операцій шкіра натягується від ботокса. Морін бачить ботокс, бачить сліди від пластичних операцій, але жодної з кінозірок минулого десятиліття тут немає. Можливо, в них уже немає грошей навіть на те, щоб приїхати на такий кінофестиваль. Тепер вони вшановують своєю присутністю якісь провінційні бали, рекламують такі продукти, як шоколад і пиво, досі поводячись так, ніби вони залишаються тими, ким раніше були, хоч давно вже ними не є.
— Ви говорили про два різновиди актрис.
— Так. Перед актрисами другої групи стоїть та сама проблема. Але з однією різницею, — її голос знову зазвучав гучніше, бо тепер дівчата за сусіднім столом виявляли до неї очевидний інтерес як до людини, що знає це середовище. — Вони знають, що краса минає. Їх не так часто можна бачити в рекламі або на обкладинках журналів, бо вони заклопотані тим, щоб удосконалити своє мистецтво. Вони навчаються, вони зав’язують стосунки з людьми, які можуть зіграти важливу роль у їхньому майбутньому, вони дозволяють використати своє ім’я та свою зовнішність у рекламі певної продукції, але роблять це не як моделі, а як рівноправні партнери. Вони заробляють менше грошей, звичайно. Але заробляють їх протягом усього свого життя.
І тут з’являється хтось такий, як я. Той, хто має добрий сценарій, достатньо грошей і запрошує їх до участі у своєму фільмі. Вони погоджуються; у них досить таланту, щоб чудово зіграти ролі, які їм доручають, і досить розуму, аби збагнути, що, навіть коли фільм не матиме великого успіху, вони принаймні продовжать своє існування на екрані, покажуть, що вони спроможні працювати й у зрілому віці, й матимуть шанс на те, що новий продюсер зацікавиться їхньою працею. Ігор також помічає, що дівчата за сусіднім столом слухають їхню розмову.
— Можливо, ліпше ходімо прогулятися трохи, — тихим голосом каже він. — У цьому барі ми в усіх на виду. Я знаю тут одне затишне місце, де ми зможемо помилуватися чудовим видовищем сонця, яке закочується за обрій.
Про таке Морін навіть мріяти не могла: її запрошують на прогулянку! Щоб помилуватися призахідним сонцем, хоч воно зайде ще не так скоро! Вона не почула від свого співрозмовника таких вульгарних і банальних пропозицій, як «зайдімо до моєї кімнати, бо мені треба перевзутися» і «нічого не станеться, обіцяю вам», але там нагорі почнеться нова розмова, й він скаже «я маю добрі контакти і знаю саме таких людей, які вам потрібні», водночас схопивши її в обійми й намагаючись вліпити їй перший поцілунок.
Чесно кажучи, вона зовсім не проти того, щоб дозволити поцілувати себе цьому чарівному чоловікові, про якого їй анічогісінько невідомо. Але ту елегантність, із якою він її зваблює, вона не забуде ще довго.
Вони підводяться з-за столика, на виході він просить, щоб рахунок надіслали йому в номер (отже, він живе в «Мартінесі»!). Коли вони виходять на Круазетт, він
