Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо
І лише за одним столиком картина трохи інша. Троє чоловіків і дві жінки розклали там якісь папери між бляшанками з пивом і тихо сперечаються та обговорюють цифри у калькуляторі. Здається, тут тільки вони зайняті якоюсь справою, але насправді це не так. Тут усі зайняті однією справою й усіх цікавить лише одне.
Засвітитися.
А якщо їм пощастить засвітитися, звернути на себе увагу, то це приведе їх до Слави. А Слава, якщо все буде добре, приведе до Могутності. Магічне слово, що перетворює людину на напівбога, на недосяжного кумира, який не вважає за потрібне з кимось розмовляти, комусь на щось відповідати і звик, що всі його бажання відразу задовольняються, який розбуджує гостру заздрість і ревнощі, коли проїздить у своєму лімузині із затемненими шибками або у фантастично дорогому спортивному автомобілі. Для нього не існує непідкорених вершин, і він перемагає всюди, куди скине оком. Гості, що сидять на цій терасі, вже перетнули певний бар’єр — вони більш не стовбичать на вулиці з наставленими фотоапаратами, за металевими огорожами, чекаючи, коли хтось вийде крізь парадні двері й подарує їм кілька промінчиків від своєї слави. Так, вони вже сидять у холі готелю, й тепер їм залишається тільки здобути могутність і славу, причому не має значення, в якій саме галузі. Чоловіки знають, що проблема не в тому, скільки їм років, а в тому, зуміють чи не зуміють вони налагодити необхідні зв’язки. Проте дівчата, що оглядають тепер терасу з такою пильністю, якій позаздрили б і досвідчені зубри приватної охорони, гостро відчувають наближення того небезпечного віку, коли вони втратять усі можливості чогось домогтися завдяки своїй жіночій красі. Дамам старшого віку хотілося б, щоб їх цінували та шанували за їхні таланти та їхній розум, але діаманти затьмарюють будь-яку можливість роздивитися ці дари. Подружжя сподіваються, що хтось, проминаючи їх, привітається з ними, а всі обернуться до них і подумають: «Це хтось відомий». А може, і знаменитий, хто знає? Синдром слави. Він спроможний руйнувати кар’єри, розбивати шлюби, нищити християнські цінності, засліплювати і мудрих, і невігласів. Великі вчені одержали високу премію і з цієї причини припинили свої дослідження, які могли б облагодіяти людство, й почали виступати з доповідями та лекціями, що тішать їх еґо та поповнюють банківський рахунок. Індіанець з амазонської сельви, всиновлений знаменитим співаком, дійшов висновку, що експлуатується його злиденне походження. Поборник справедливості, що тяжко працює, захищаючи права людей, яким поталанило в житті менше, вирішує взяти на себе конкретний громадський обов’язок, виграє вибори й відтоді починає вважати, що йому все дозволено, аж поки одного дня його застають у готелі, де він розважається з професіоналом сексу, оплативши його послуги грішми платників податків.
Синдром слави. Він приходить тоді, коли людина забуває, хто вона така, й починає вірити в те, що кажуть про неї інші. А Суперклас — це омріяний світ усіх, світ, де немає ані темряви, ані тіней і де задовольняються усі твої бажання.
Ігор володіє могутністю. Він боровся протягом усього свого життя, щоб вийти на ту вершину, на якій тепер перебуває. Щоб досягти цього, йому доводилося бути присутнім на вкрай занудних обідах і вечерях, зустрічатися з людьми, яких він зневажав і ненавидів, усміхатися тоді, коли йому хотілося сказати щось брутальне, ображати тих, кого йому було шкода, але хто мусив «послужити прикладом». Він працював удень і вночі, працював на свята й на вихідні, по вуха закопаний у зустрічі зі своїми адвокатами, адміністраторами, державними чиновниками, представниками преси. Він почав із нуля, коли комуністичний режим зазнав краху, й досяг вершини. А крім того, зумів пережити всі політичні бурі та економічні катастрофи, які стрясали його країну протягом перших двох десятиліть нового режиму.
Навіщо йому було все це? Бо він боявся Бога і знав, що Він благословляє його на його шляху, а благословення Бога він мусив шанувати, бо інакше втратив би все.
Звичайно ж, були хвилини, коли його змагало відчуття, що він нехтує найважливішу частину цього благословення — Єву. Але протягом багатьох років він був переконаний у тому, що вона його розуміє, що це тільки тимчасова фаза в їхньому житті, яка хоч трохи й затяглася, проте неодмінно закінчиться, й тоді вони будуть завжди разом. У них були великі плани — подорожі, прогулянки на човнах, самітний будинок на вершині гори, вогонь у каміні й переконаність у тому, що вони зможуть бути там стільки часу, скільки їм захочеться, не думаючи ані про гроші, ані про борги, ані про обов’язки. Вони знайдуть школу для тих багатьох дітей, яких вона йому народить, і цілими днями гулятимуть по навколишніх лісах, вечеряючи в невеличких, але дуже затишних місцевих ресторанчиках. Вони матимуть час на те, щоб доглядати сад, читати, ходити в кіно, робити ті прості речі, які мріють робити всі люди, єдині речі, спроможні заповнити змістом життя будь-якого індивіда, що живе на землі. Коли Ігор приходив додому з купою паперів, які він розкладав на ліжку, і просив її потерпіти ще трохи. Коли його мобільний телефон дзвонив саме в той день, який вони обрали для того, щоб повечеряти разом, і він мусив уривати розмову з нею й протягом тривалого часу щось обговорювати та сперечатися з особою, що була на протилежному кінці лінії, він знову просив її мати трохи терпіння. Він знав, що Єва робила все можливе й неможливе для того, щоб він почував себе комфортно, хоча вряди-годи дуже лагідно нагадувала йому, що їм слід би повтішатися життям, поки вони ще молоді, що їм вистачить грошей на п’ять наступних поколінь.
Ігор погоджувався з нею: він справді міг з усім покінчити сьогодні. Єва усміхалася, ніжно доторкалася
