Загадковий нічний інцидент із собакою - Марк Геддон
А ось який візерунок був на сидіннях:
А тоді потяг сильно затремтів, і мені довелося триматися за поручень. Ми заїхали в тунель, і там було шумно, тож я заплющив очі й відчув, як у венах на шиї пульсує кров.
Ми виїхали з тунелю й прибули на іншу маленьку станцію, яка називалася Ворвік-авеню, назва була написана на стіні великими літерами, і мені це сподобалося, оскільки я знав, де перебуваю.
Усю дорогу до Вілсден-джанкшн я відмічав час між станціями, і всі часові проміжки були результатом множення на 15 секунд, ось так:
Паддінгтон 0:00
Ворвік-авеню 1:30
Майда-вел 3:15
Кілбурн-парк 5:00
Квінз-парк 7:00
Кенсал-ґрін 10:30
Вілсден-джанкшн 11:45
Коли потяг зупинився на Вілсден-джанкшн, двері автоматично відчинилися і я вийшов із потяга. Потім двері зачинилися і він поїхав геть. Усі люди, які зійшли з потяга, піднялися сходами й пішли маленьким мостом, але я залишився, окрім мене, на станції було всього двоє людей, і один із них був п’яний чоловік у пальті з коричневими плямами та черевиках із двох різних пар, і він співав, але я не чув, що саме він співав, а інший був індус, і він сидів у магазині, який мав вигляд віконця в стіні.
Мені не хотілося говорити з жодним із них, оскільки я був голодний і втомлений і вже поговорив із багатьма незнайомцями, а це було небезпечно, а що більше ти займаєшся чимось небезпечним, то скоріше з тобою трапиться щось погане. Але я не знав, як мені дістатися до Чаптер-роуд, 451, кв. С, Лондон, NW2 5NG, тож мені треба було в когось про це спитати.
Я підійшов до чоловіка в маленькому магазині й спитав:
— Де Чаптер-роуд, 451, кв. С, Лондон, NW2 5NG?
Він узяв маленьку книжку, простягнув її мені й сказав:
— Два дев’яносто п’ять.
Книжка називалася «ЛОНДОН від А до Я. Атлас і список вулиць. Компанія географів. Карти від А до Я», я розгорнув її, а всередині було багато карт.
— Ти будеш купляти чи ні? — спитав чоловік у маленькому магазині.
— Я не знаю, — відповів я.
— Ну, тоді прибери від неї свої загребущі руки, — сказав він і забрав у мене книжку.
— Де Чаптер-роуд, 451, кв. С, Лондон, NW2 5NG? — знову спитав я.
— Або купляй «Від А до Я», або шуруй звідси. Я тобі не ходяча енциклопедія, — відповів він.
— Це «Від А до Я»? — спитав я й показав на книжку.
— Ні, це крокодил, щоб мені луснути, — відповів він.
— Це «Від А до Я»? — знову спитав я, оскільки то був не крокодил, і я вирішив, що погано зрозумів чоловіка через його акцент.
— Так, оце «Від А до Я», — повторив він.
— Можна її купити? — спитав я.
Він нічого не відповів.
— Можна її купити? — знову спитав я.
— Два фунти дев’яносто п’ять пенсів, але спершу давай гроші. А то ще драпонеш, — сказав він.
Тоді я зрозумів, що він мав на увазі £2,95, коли сказав «Два дев’яносто п’ять».
Я віддав йому гроші, а він дав мені решту так само, як це відбувалося в магазині вдома, а тоді я пішов і сів на підлогу, притулившись до стіни так само, як це зробив чоловік у брудному одязі, але я сів дуже далеко від нього й розгорнув книжку.
На першій вкладці була велика карта Лондона з такими місцями, як Еббі-вуд, Поплар, Актон і Стенмор. І там було написано: «НУМЕРАЦІЯ СТОРІНОК АТЛАСУ». І на карту була нанесена ґратка, і кожна стільничка ґратки містила дві цифри. Вілсден знаходився в квадраті, у якому стояло 42 й 43. І я зрозумів, що ці цифри — це номери сторінок, на яких можна подивитися детальнішу карту тої ділянки Лондона. І вся книжка була великою картою Лондона, але в порізаному вигляді, аби можна було скласти її в книжку, і мені це сподобалося.
Але Вілсден-джанкшн не було на сторінках 42 й 43. Я знайшов її на сторінці 58, яка була одразу під сторінкою 42 в «НУМЕРАЦІЇ СТОРІНОК АТЛАСУ» і прилягала до сторінки 42. Я крутнувся навколо своєї осі на Вілсден-джанкшн, як я озирався, коли шукав вокзал у Свіндоні, але зробив це на карті своїм пальцем.
Переді мною зупинився чоловік із непарним взуттям і сказав:
— Яка важниця. Еге ж. Медсестри. Ніколи. Брехло кляте. Ото кляте брехло.
І він пішов геть.
Я тільки згодом знайшов Чаптер-роуд, оскільки її не було на сторінці 58. Вона була на сторінці 42
