Прозріння - Жозе Сарамаго

з цих частин головоломки може утворитися щось таке розумне, таке холмсівське, таке пуаровське, примусить обох підлеглих виконувати його накази з розкритим від захвату ротом. І несподівано, так наче очі йому раптом відкрилися, він побачив, як їм треба діяти, Люди, сказав він, крім тих, які фізично неспроможні рухатися, не перебувають весь час удома й виходять у своїх справах, щоб купити собі те або те, щоб прогулятися, й моя ідея полягає в тому, щоб увійти в дім, де живе наш суб’єкт, коли в ньому не буде нікого, адреса в нас записана на папері, відмичок нам не бракує, у помешканні завжди висять портрети над меблями, нам не буде важко впізнати нашого типа серед фотографій, і після того ми зможемо стежити за ним без проблем, а щоб довідатися, чи в домі є люди, ми використаємо телефон, завтра ми довідаємося його номер через довідкове бюро або скористаємося списком пожильців, отак-от. Проте закінчивши фразу у свій звичний спосіб, начальник зрозумів, що не всі частини його головоломки склалися добре. Хоч, як ми вже пояснили раніше, обидва підлеглі були налаштовані вельми прихильно до міркувань шефа, перший із них відчув себе зобов’язаним зауважити, намагаючись не образити чутливий норов керівника операції, Якщо я не помиляюся, то найліпше, позаяк нам уже відома адреса нашого суб’єкта, просто постукати в його двері й запитати, кому належить квартира, Чи мешкає тут такий-то й такий, якщо двері відчинить він, то скаже, Так, пане, це я, якщо жінка, то найімовірніше вона скаже, Зараз я покличу свого чоловіка, й у такий спосіб ми зловимо пташку, не вдаючись до стількох трюків. Начальник підняв стиснутий кулак, наче хотів стукнути кулаком по столу, але в останню мить зупинив його в повітрі, повільно опустив руку і сказав голосом, який промовляв кожен склад тихше й тихше, Ми перевіримо цю гіпотезу завтра, а тепер я йду спати, на добраніч. Він попрямував до дверей кімнати, в якій мав жити протягом того часу, поки триватиме розслідування, коли почув голос другого підлеглого, що запитав, Але ж о сьомій годині ми починаємо операцію. Не обертаючись, начальник відповів, Передбачувані дії ми припиняємо до наступного наказу, інструкції одержимо завтра, коли я перегляну розпорядження, одержані мною в міністерстві внутрішніх справ, і в такому разі, щоб прискорити роботу, я внесу до нашого плану дій усі зміни, які здаються мені доречними. Він іще раз побажав їм доброї ночі, Добраніч, шефе, відповіли йому підлеглі, й він пішов у свою кімнату. Коли двері ще не зачинилися, другий підлеглий розкрив рота, щоб продовжити розмову, але перший притулив пальця до губів і похитав головою, зробивши колезі знак, щоб він не говорив. Він перший відсунув стілець і сказав, Піду ляжу, а ти якщо затримаєшся, то заходь тихенько, щоб мене не розбудити. На відміну від свого начальника, ці двоє чоловіків як підлеглі не мали права на окрему кімнату для кожного й мусили спати у великій кімнаті, де стояли три ліжка, то була така собі спільна спальня, дуже рідко повністю зайнята. На середньому ліжку майже ніхто ніколи не спав. Коли, як у цьому випадку, агентів було двоє, вони незмінно спали на крайніх ліжках, а якщо тут ночував лише один поліціант, то не випадало сумніватися, що він також спатиме на одному з крайніх і ніколи на середньому, бо в нього, мабуть, тоді виникало враження, що він потрапив в оточення або спить у в’язниці. Навіть поліціанти з найтвердішим характером відчували потребу захистити себе близькістю стіни. Другий підлеглий, вислухавши слова товариша, теж підвівся й сказав, Ні, ні, я не затримаюся, я теж іду спати. Спочатку один, потім другий по черзі заходили до ванної кімнати, яка мала все необхідне для догляду за тілом. Згадаймо також про те, позаяк раніше ми ніде про це не писали, що кожен із трьох поліціантів мав при собі невеличку валізку або просту торбинку зі зміною білизни, зубною щіткою та машинкою для гоління. Було б дивно, якби страхова компанія, наділена щасливою назвою провіденційної, не дбала про потреби тих, кому вона надавала тимчасовий притулок, не постачала їх продуктами гігієни, необхідними для зручності тих, котрі виконували важливу місію, що була їм доручена. Через півгодини обидва підлеглі лежали кожен у своєму ліжку, обидва в офіційних піжамах зі знаком поліції на грудях. План, який опрацювали в міністерстві, не має в собі нічого путнього, сказав другий підлеглий керівника розслідування, Так завжди буває, коли не вдаються до елементарної обережності й не запитують думку людей, наділених досвідом, відповів йому перший підлеглий того самого начальника, Нашому шефові не бракує досвіду, сказав другий його підлеглий, якби він його не мав, його сюди не послали б, Іноді близьке перебування до центрів, де ухвалюються рішення, спричиняє короткозорість, звужує поле зору, глибокодумно відповів перший підлеглий начальника пошукової операції, Ти хочеш сказати, що коли одного дня ми добудемося до вершин влади, то з нами станеться те саме, запитав другий підлеглий, Немає жодних підстав, чому майбутнє має відрізнятися від теперішнього, розважливо відповів перший підлеглий. Через п’ятнадцять хвилин обидва спали. Один хропів, другий ні.

Ще не було й восьмої ранку, коли начальник, уже вмитий, поголений і в костюмі, увійшов до зали, де план дій, опрацьованих міністерством або, висловлюючись точніше, міністром внутрішніх справ, а потім закинутий на терплячі береги управління поліції, був пошматований на клапті двома його підлеглими, хоч при цьому вони дотримувалися похвальної обережності і належної пошани й навіть позначили свої дії легким доторком діалектичної елегантності. Він це зрозумів без найменших зусиль і не виявив найменшого невдоволення, навпаки, не став приховувати полегкості, яку відчув. З тією самою енергійною волею, з якою зумів подолати безсоння, яке примусило його зробити чимало обертів у ліжку, він узяв на себе повне керівництво операцією, великодушно віддавши кесарю те, чого в кесаря не можна було відібрати, але зробивши очевидним, що в кінцевому підсумку, рано чи пізно всі вигоди дістануться богові або владі, як його називають інакше. Це був чоловік спокійний, упевнений у собі, якого побачили два його заспаних помічники, коли через кілька хвилин у свою чергу увійшли до зали, ліниво човгаючи пантофлями в накинутих на піжаму плащах із поліційними знаками. Начальник усе точно розрахував, знаючи, що він заб’є перший гол, і вже відкрив рахунок на табло, Доброго ранку, хлопці, сердечно привітав він їх, сподіваюся, ви відпочили, Атож, пане, відповів один із них, Атож, пане, підтвердив другий, Тоді поснідаймо, а потім