Трістрам Шенді - Лоренс Стерн

веселився й реготав до упаду; але теперішня пригода була йому особливо по серцю, вона зробилася для нього невичерпним джерелом веселих жартів. – Ні, серйозно, дорогий Тобі, – говорив батько, – розкажіть мені толком, як сталася ця історія з мостом? – Що ви до мене так пристаєте з ним? – відповідав дядько Тобі. – Я ж уже двадцять разів вам розповідав слово в слово так, як мені розповів Трім. – Ну ж бо, капрале, як це сталося? – кричав батько, звертаючись до Тріма. – Справжнє це було нещастя, з дозволу вашої милості: – я показував наші укріплення місіс Бригітті і, перебуваючи біля самого краю рову, оступився й зісковзнув туди. – Так, так, Тріме! – вигукував батько – (загадково посміхаючись і киваючи головою – але не перебиваючи його), – і позаяк, з дозволу вашої милості, я був міцно зчеплений із місіс Бригіттою, йдучи з нею під руку, то потягнув її за собою, внаслідок чого вона гепнулася задом на міст. – І позаяк нога Тріма (кричав дядько Тобі, вихоплюючи розповідь із рота у капрала) потрапила в кювет, він теж повалився всією своєю вагою на міст. – Була тисяча шансів проти одного, – додавав дядько Тобі, – що бідолаха зламає ногу. – Так, це вірно! – підтверджував батько, – недовго і шию собі зламати, братику Тобі, при таких оказіях. – І тоді, з дозволу вашої милості, міст – він же, як відомо вашій милості, був дуже легкий – зламався під нашою вагою і розсипався на шматки.

У інших випадках, особливо ж коли дядько Тобі мав нещастя обмовитися хоч би слівцем про гармати, бомби або петарди, – батько виснажував усі запаси свого красномовства (а вони у нього були не маленькі) в панегірику таранам стародавніх людей – вінеї [165], якою користувався Александр при облозі Тіра. – Він розповідав дядькові Тобі про катапульти сирійців, що метали жахливі камені на декілька сотень футів і потрясали до підмурків найсильніші укріплення; – описував чудовий механізм балісти, який так розхвалює Марцелін; – страшна дія піробол, що метали вогонь; – небезпека теребри і скорпіона, що метали списи. – Але що все це, – говорив він, – у порівнянні з руйнівними спорудами капрала Тріма? – Повірте мені, братику Тобі, ніякий міст, ніякий бастіон, ніякі укріплені ворота на світі не встоять проти такої артилерії.

Дядько Тобі ніколи не намагався захищатися проти цих кепкувань, інакше, як подвоєною старанністю в смалінні своєї люльки; одного дня ввечері після вечері він напустив стільки густого диму в кімнаті, що батько мій, трохи схильний до сухот, задихнувся в жорстокому нападу кашлю. Дядько Тобі негайно схопився, не відчуваючи болю в паху, – і з превеликим співчуттям став біля стільця брата, однією рукою б’ючи його по спині, а іншою підтримуючи йому голову і час від часу витираючи йому очі чистою батистовою хусткою, яку він тут же дістав із кишені. – Дбайливість і співчуття дядька Тобі при наданні цих маленьких послуг – були як ніж у серце моєму батьку, він присоромився щойно завданого братові засмучення. – Нехай таран, катапульта або яке-небудь інше знаряддя виб’ють мені мозок, – сказав батько сам собі, – якщо я ще раз ображу цю достойну людину!

Розділ XXV

Виявилося, що полагодити підйомний міст неможливо, і Трім дістав наказ негайно приступити до спорудження нового моста – але вже за іншою моделлю: річ у тому, що якраз у той час розкрилися підступи кардинала Альбероні й дядько Тобі, справедливо передбачаючи неминучість виникнення війни між Іспанією та Імперією і вірогідність перенесення операцій майбутньої кампанії в Неаполь або в Сицилію, – вирішив зупинити вибір на італійському мосту – (дядько Тобі, до речі сказати, був недалекий від істини у своїх припущеннях) – але батько, який був незрівнянно майстернішим політиком і настільки ж перевершував дядька Тобі у справах державних, наскільки дядько Тобі був вищий за нього на полях битв, – переконав брата, що коли іспанський король і імператор вчепляться один одному у волосся, то Англія, Франція і Голландія з огляду на раніше взяті зобов’язання теж змушені будуть узяти участь у бійці; – а в такому разі, – говорив він, – воюючі сторони, братику Тобі, – це так само вірно, як те, що ми з вами живі, – знову кинуться врізнобіч на колишню арену боротьби, у Фландрію; – тоді що ви робитимете з вашим італійським мостом?

– Тоді ми його доробимо за старою моделлю, – вигукнув дядько Тобі.

Коли капрал Трім уже наполовину закінчив міст у цьому стилі – дядько Тобі виявив у нім один істотний недолік, про який ніколи раніше серйозно не думав. Міст цей підвішений був з обох боків на завісах і розчинявся посередині, так що одна його половина відводилася по один бік рову, а друга – по інший. Вигода тут полягала в тому, що вага моста розділялася на дві рівні частини, і дядько Тобі міг, таким чином, піднімати його і опускати кінцем своєї милиці однією рукою, а при слабкості його гарнізону це було все, на що він міг розраховувати, – але були також неусувні незручності; – адже при такій будові, – говорив дядько, – я залишаю половину мого моста у владі ворога – яка ж мені тоді користь, скажіть на милість, від другої його частини?

Найпростішими ліками проти цього було б, звичайно, зміцнити міст на завісах тільки з одного кінця, так, аби він піднімався ввесь одразу і стирчав, як стовп, – але це було відкинуто з вищезгаданої причини.

Цілий тиждень потім дядько схилявся до думки побудувати такий міст, який рухався б горизонтально, так аби, відтягуючи його назад, перешкоджати переправі, а штовхаючи вперед, її відновлювати, – три знамениті такі мости ваші милості, можливо, бачили в Шпеєрі, перш ніж їх було зруйновано, – і один в Брейзаху, який, коли не помиляюсь, існує і понині; – але оскільки батько мій із великою наполегливістю радив дядькові Тобі не мати ніякої справи з поворотними мостами – і дядько, крім того, передбачав, що такий міст тільки увічнить пам’ять про пригоду капрала, – то він змінив рішення на користь моста, винайденого маркізом де Лопіталем, який так докладно і науково описаний Бернуллі-молодшим,[166] як ваші милості можуть переконатися, зазирнувши в Act. Erud. Lіpsі an. 1695, – такі мости утримуються в стійкій рівновазі свинцевим вантажем, який їх охороняє не гірше за двох вартових, якщо міст виведений у формі кривої лінії, що якомога більше наближається до циклоїди. Дядько Тобі розумів природу параболи не гірше за інших в Англії – але він не був таким же