Спадок з бонусом - Інна Земець

- То нам пощастило, що не ти план складав, а то і шансів вирахувати не мали б.

- І не вирахую, а множина в даній ситуації взагалі ні до чого. Ти залишаєшся тут і нема про що говорити.

Хай собі живе мрією. До ранку. Якщо планував, що просплю – майже вийшло. Та коли потиху з кімнати виповзав, встала і слідом рушила.

- І чого так крадешся? Думав так стомив, що не прокинусь?

Засміявся, назад до мене повернувся.

- Дуже на це сподівався. Яра, я дійсно не можу тебе взяти з собою.

- Можу – не можу. Хто тебе питає? Доведеться. Хіба що дійсно насмілишся мене прив’язати. Та не раджу замріяно дивитись – отримаєш таке, що про щастя надовго забудеш.

Звісно, можу як завгодно і все впідряд говорити, та його самого за жодних обставин сьогодні не відпущу. Я посивію і від інфаркту помру, поки дочекаюсь. Ні, тільки разом.

- Ніколи не намагайся стати між жінкою і грошима, які вона вже подумки витратила, ясно? – хай скільки завгодно зубами скрегоче, цього разу мене не переможе. - Тож прийми неминуче – нікуди ти від мене не подінешся.