Безмірна залежність - Лола Астра

Тому наступного дня вранці я написала:

«Доброго ранку, милий. Гарного тобі дня. Нехай все проходить чудово! Цілую тебе!»

Зазвичай Ілля з'являвся в мережі приблизно об одинадцятій годині ранку, а то і пізніше, тому я дуже здивувалася, коли через десять хвилин він відповів:

«Так, сьогодні мені дуже потрібно, щоб день був вдалим. Побажай мені ще грошей побільше. Сьогодні це особливо актуально».

«Я не просто тобі їх бажаю, але і точно знаю, що ти їх отримаєш. У тебе все вийде, тому що ти найкращий!»

Напевно, в Іллі щось трапилося, якщо він так рано був на ногах і навіть просив побажати йому успіху. Зазвичай він ніколи не виявляв подібну слабкість. Я почала за нього хвилюватися.

«В цей день я хочу загадати бажання, щоб у мого коханого Іллі все було добре незалежно від того, разом ми чи ні. Нехай його постійно супроводжує успіх, фінансові справи постійно покращуються, добробут поліпшується з кожним днем. Нехай його життя буде сповнене коханням та радістю. Нехай мій Іллюша буде щасливий!

В обідню перерву я вирішила забігти до церкви неподалік і помолитися про те, щоб у Іллі все було добре.

Коли я вийшла з церкви, то побачила від Іллі пропущений виклик. Я передзвонила, але він не відповів. А коли я була роботі, він зателефонував мені по відео, але я була не одна в кабінеті, і не могла відповісти. Я передзвонила по аудіо, але Ілля відбив.

«Ілля, я не можу говорити по відео, я не одна».

«Мені все одно, зателефонуй мені негайно», — відповів він.

Можливо, у нього щось трапилося, тому я вийшла з кабінету, знайшла затишне містечко і зателефонувала йому по відео.

— Привіт, — сказав він, бігаючи по квартирі і збираючи речі.

— Привіт! Що трапилося? — запитала я занепокоєно.

— Я сьогодні йду до суду!

— О Боже! Що сталося? Тебе в чомусь звинувачують? Це кримінальна справа? — я розхвилювалася.

— Ні, це справа з роботодавцем, — Ілля посміхнувся, — так що сьогодні я повернуся додому або багатим, або бідним. Ти знаєш, як мені поводитися там?

— Будь ввічливим, не сперечайся з суддею. Все буде добре, яким би чином справа не закінчилася. Напиши мені потім.

— Напишу. Гаразд, мені пора бігти. Цілую тебе, — Ілля надіслав мені повітряний поцілунок.

— А я тебе.

Через кілька годин Ілля знову мені написав. Він чекав початку судового засідання і надіслав мені декілька своїх фото з написом «Думаю про те, на що витрачу отримані гроші». Ми трохи потеревенили, а потім він припинив відповідати. Напевно, почалося слухання. Я дуже хотіла, щоб він виграв. Мій колишній чоловік часто казав мені, що я приношу йому невдачу. Він жартував, але мені б не хотілося, щоб Ілля теж думав про щось подібне.

«Коли у нас з Іллею все добре, здається, що так буде завжди і що я більше ніколи не буду нервувати. Я довіряю йому, мрію про нього. Коли він мовчить, я спокійно займаюся своїми справами. Але чому так не може бути завжди? Чому? Я хочу, щоб у нас з Іллею все завжди було добре. Нехай буде так!

Ввечері я не витримала і запитала, як пройшов суд, а Ілля знову лише віджартувався, але результат не написав. Напевно, програв. Але він був веселий, і я заспокоїлася.

Давно у нас з Іллею не було все так добре. Вже майже два тижні ми практично безперервно спілкувалися. Такого не було навіть в червні, а в травні ми ще не були такі близькі. Він міг відповідати з запізненням, проте не зникав, і я почувала себе спокійно. Але все одно тривога періодично поверталася. Я не відчувала, що Ілля зі мною повністю відкритий. Напевно, це відбувалося через те, що він був далеко. І знову мої думки поверталися до майбутньої зустрічі, і знову виникав страх, що вона так і не відбудеться. Все частіше з’являлися думки про те, чи варто мені першою поїхати до нього, якщо він не захоче сам до мене приїхати. Хотілося запитати його про це, але я діяла за планом (на щастя, мені це поки вдавалося), і стримувала свої емоційні пориви всіма силами.

«У мене манія. Ось чому, коли все добре, я все одно нервую? Адже як же так — все добре, не може такого бути, напевно, я чогось не знаю, а насправді все погано. Це жахливе відчуття, коли не можеш насолоджуватися життям тут і зараз. Мене це засмучує. Треба боротися з подібними емоціями, але всередині щось стискається. Треба глибоко дихати. Адже все реально добре, мені б насолоджуватися, а я…

Люблю Іллю, вмираю, так хочу його побачити. Потрібно взяти себе в руки, включити розум, але я шалено сильно хочу до нього. Може, варто самій поїхати?

Хотіла знову написати сльозливі повідомлення Іллі, але, на щастя, зупинилася. Хотіла спитати про нашу зустріч, сказати, що готова сама приїхати, але мені вистачило сил не поспішати. Ілля сам повинен прийняти рішення, він повинен за мною скучити, що вже казати про зустріч. Я пишаюся собою, тим, що змогла впоратися з емоціями, вони мене ще жодного разу не приводили ні до чого доброго. І не потрібно забувати, що Ілля мені нічого не винен за мою любов.

І вищі сили винагороджували мене за терпіння: Ілля сам мені телефонував.

Він подзвонив мені ввечері. Я була така щаслива. Ми