💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Сучасна проза » Чуття і чутливість - Джейн Остін

Чуття і чутливість - Джейн Остін

Читаємо онлайн Чуття і чутливість - Джейн Остін
тривожитися. А Маріанна була дуже весела, раділа теплій погоді і ще більш раділа холодам, якнайшвидшого приходу яких чекала.

Вранці вони переважно об’їжджали будинки знайомих місіс Дженнінгс, залишаючи візитні картки, щоб оповістити їх про її повернення до міста, і весь цей час Маріанна пильно стежила за напрямом вітру, виглядала зміни в небі і придивлялася до змін у повітрі.

— Чи не здається тобі, Елінор, що зараз холодніше, ніж уранці? Справді! У мене руки мерзнуть навіть у муфті. Вчора, мені здається, було тепліше. І хмари неначе розходяться, ось-ось вигляне сонце, і вечір буде ясний.

Елінор це і смішило, і засмучувало. Але Маріанна щовечора в паланні вогню, а щоранку в небі бачила безперечні ознаки холодів, що мали настати.

У них з Елінор було не більше причин досадувати на спосіб життя місіс Дженнінгс і коло її знайомих, ніж на її поводження з ними, незмінно ласкаве і дбайливе. В будинку у неї все було поставлено на широку ногу, і, якщо виключити кількох давніх друзів із Сіті, з якими вона, на превеликий жаль леді Мідлтон, і не подумала порвати, серед тих, з ким вона обмінювалася візитами, не було нікого, чиє знайомство могло б видатися небажаним її молодим гостям. Радіючи, що ці її побоювання виявилися марними, Елінор охоче терпіла нудьгу званих вечорів і вдома у місіс Дженнінгс, і у її друзів, де єдиним заняттям були карти, що її аніскільки не приваблювали.

Полковник Брендон, запрошений бувати у них без зайвих церемоній, відвідував їх майже щодня. Він приїздив, щоб подивитися на Маріанну і порозмовляти з Елінор, якій ці розмови нерідко були більш приємними, ніж уся решта подій дня. Але вона з тривогою переконувалася в незмінності його почуття до її сестри і боялася, що воно стає все сильнішим. Їй було невимовно сумно бачити, з якою тугою він потай стежив за Маріанною, і, безперечно, він став набагато сумнішим, ніж здавався в Бартоні.

Приблизно через тиждень після їх приїзду не залишилося ніяких сумнівів, що Віллоубі теж у столиці. Коли вони повернулися з вранішньої прогулянки в екіпажі, на столі лежала його картка.

— Боже милосердний! — скрикнула Маріанна. — Він приходив, поки ми каталися!

Елінор, заспокоєна тим, що він, в усякому разі, в Лондоні, наважилася сказати:

— Певно, він заїде завтра вранці.

Але Маріанна, здавалося, не чула її і поспішила сховатися з безцінною карткою, побачивши місіс Дженнінгс.

Якщо Елінор підбадьорилася, то до її сестри сторицею повернувся колишній неспокій. З цієї миті вона не могла думати ні про що інше і, щогодини сподіваючись побачити його, не була здатна нічим зайнятися. Наступного ранку вона наполягла на тому, щоб залишитися вдома.

Елінор поїхала з місіс Дженнінгс, але її думки весь час поверталися до того, що відбувалося в будинку на Берклі-стріт під час її відсутності. Проте після повернення одного погляду було достатньо, щоб зрозуміти: Віллоубі з повторним візитом не прийшов. У цю хвилину принесли записку і поклали на стіл.

— Це мені! — вигукнула Маріанна, роблячи квапливий крок уперед.

— Ні, міс, це для хазяйки.

Але Маріанна все ж таки схопила записку.

— Так, дійсно, вона адресована місіс Дженнінгс! Як сумно!

— Значить, ти чекаєш листа? — спитала Елінор, не в змозі стримуватися довше.

— Так… мабуть… трошки…

— Ти мені не довіряєш, Маріанно, — помовчавши, спитала Елінор.

— Ах, Елінор, такий докір — і від тебе! Адже ти сама нікому не довіряєш!

— Я? — вигукнула Елінор збентежено. — Але ж, Маріанно, мені нічого сказати.

— І мені нічого! — з притиском заперечила Маріанна. — Отже, ми в однаковому становищі. Нам обом нічого сказати: тобі — через те, що ти мовчиш, мені — через те, що я нічого не приховую!

Елінор, пригнічена цим звинуваченням в потаємності, яке вона не могла так легко спростувати, не знала, як тепер домогтися відвертості Маріанни.

Але тут увійшла місіс Дженнінгс, і коли їй вручили записку, прочитала її вголос. Леді Мідлтон сповіщала, що напередодні вночі вони прибули до себе на Кондуїт-стріт, і запрошувала матір та кузин приїхати до них увечері. Справи сера Джона і її сильна застуда не дали змоги їм самим заїхати на Берклі-стріт. Запрошення було прийняте. Але коли наблизилася призначена година, хоча проста ввічливість і вимагала, щоб вони обидві супроводжували місіс Дженнінгс, Елінор ледве змогла умовити Маріанну, щоб вона поїхала з ними: та, все ще не побачившись із Віллоубі, була не тільки несхильна шукати розваг поза будинком, але до того ж побоювалася, що він знову заїде в її відсутність.

Коли вечір добіг до кінця, Елінор остаточно переконалася, що зміна житла не справляє істотного впливу на характер — ледве приїхавши, сер Джон уже встиг зібрати навкруг себе майже два десятки молодих людей і влаштувати для їх розваги маленький бал. Проте леді Мідлтон цього не схвалила. В селі дозволено влаштовувати танці, коли надумається, але в Лондоні, де світська репутація є набагато важливішою, а набувається з великими труднощами, не можна було ставити її на карту лише заради того, щоб розважити кількох дівчат, — раптом підуть чутки, що у леді Мідлтон танцювали якісь вісім-дев’ять пар під дві скрипки і з холодним буфетом замість вечері!

Серед присутніх були містер і місіс Палмер. Першого вони після приїзду в місто ще не бачили, бо, ретельно уникаючи виказувати тещі бодай щонайменші знаки уваги, він ніколи до неї не їздив. А зараз він, здавалося, їх не впізнав і лише похапливо поглянув на них, немов питаючи себе, хто вони такі; а місіс Дженнінгс сухо кивнула з протилежного кутка кімнати. Маріанна обвела вітальню швидким поглядом. Цього виявилося достатньо: Віллоубі серед гостей не було, і вона негайно сіла осторонь, однаково не налаштована ні розважатися, ні розважати. Приблизно через годину містер Палмер недбало попрямував до них і висловив своє здивування тим, що бачить їх у місті, хоча полковник Брендон почув про їхній приїзд у нього на обіді, а сам він, дізнавшись про їх намір погостювати в столиці, сказав щось жахливо кумедне.

— Я вважав, що

Відгуки про книгу Чуття і чутливість - Джейн Остін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: