Переможець завжди самотнiй - Пауло Коельо

– Ідіть відпочиньте, послухайтеся моєї поради. О цій порі дня сонце може бути дуже небезпечним.

Ігор повертається до готелю. Приймає душ. Просить дівчину з рецепції розбудити його о четвертій дня — на той час він устигне відпочити й повернути собі ясність розуму, що вже не дозволить йому вчинити дурницю, як та, яку він щойно мало не вчинив і яка зруйнувала б усі його так ретельно наперед обмірковані плани.

Він телефонує консьєржу й замовляє столик на терасі на той час, коли прокинеться; він вип’є чаю — і щоб ніхто йому не заважав. Потім звертає погляд на стелю й чекає, коли прийде сон.

Не має значення, звідки походить діамант — важливо тільки, щоб він сяяв.

У цьому світі лише любов варта абсолютно всього. Усе інше суперечить законам логіки.

Ігор знову пережив те відчуття цілковитої свободи, яке вже не раз переживав у своєму житті. Сум’яття думок, що було опанувало його, розвіювалося, поверталася цілковита ясність розуму.

Він віддав свою долю в руки Ісуса. Ісус вирішить, чи повинен він і далі виконувати свою місію, чи ні.

Він заснув без жодного відчуття вини.

Габріела вирішує йти дуже повільно до того місця, яке їй указали. Їй треба навести лад у своїх думках, заспокоїтися. Адже незабаром можуть не лише здійснитися її найзаповітніші мрії, а й наймоторошніші кошмари перетворитися на реальність.

Лунає сигнал мобільного телефону. Це повідомлення від її агента.

«Вітаю. Погоджуйся на все. Цілую».

Вона дивиться на юрми людей, які сунуть по набережній Круазетт в обидва боки, не знаючи, куди вони йдуть і чого їм треба. А вона має мету! Вона більше не одна з тих авантюристок, які приїздять до Канна й не знають, із чого їм починати. Вона має серйозну творчу біографію, гідний пошани професійний багаж, вона ніколи не намагалася заробляти собі на життя, користуючись лише перевагами свого тіла: у неї талант! Саме тому її обрали для зустрічі зі знаменитим режисером, вона домоглася цього без сторонньої допомоги, не намагаючись нікого шокувати сміливістю свого вбрання, не встигнувши навіть відрепетирувати свою роль.

Немає сумніву, він усе це візьме до уваги.

Вона зупинилася, щоб трохи перекусити — досі вона не мала навіть ріски в роті, — й уже після першого ковтка кави думки її стали повертатися до реальності.

Чому обрали саме її?

Якою має бути її роль у фільмі?

А що коли, одержавши відеофільм, Джибсон дійде висновку, що вона зовсім не та особа, яку він шукає?

«Заспокойся».

Їй нема чого втрачати, намагається заспокоїти вона себе. Але внутрішній голос наполягає: «Перед тобою унікальна нагода, яка більш не повториться у твоєму житті».

Унікальних нагод не існує, життя завжди надає інший шанс. Проте голос наполягає знову: «Можливо. Але скільки в тебе залишається часу? Ти хіба не знаєш, скільки тобі років?» Знає, звичайно. Двадцять п’ять років для актриси хоч би яка вона була талановита і хоч би яких зусиль докладала… Але не варто їй зациклюватися на цьому. Заплативши за сандвіч і каву, вона прямує до причалу — тепер вона намагається контролювати свій оптимізм, забороняє собі називати своїх суперниць авантюристками, подумки повторює собі правила позитивної поведінки, які їй щастить пригадати, і це допомагає їй не думати про майбутню зустріч.

Якщо ти віритимеш у перемогу, перемога повірить у тебе. Не бійся ризикувати всім, коли тобі трапиться нагода, й відкидай усе, що пропонує тобі світ комфорту.

Треба тільки мати талант — і ти досягнеш усього. Але потрібна також мужність, щоб користуватися ним; не бійся бути найкращою.

Та не досить зосередитися на тому, що казали великі мислителі, треба також попросити допомоги в неба. Габріела починає молитися, як робить завжди, коли її опановує тривога. Вона відчуває, що повинна дати обітницю, й обіцяє поїхати з Канна до Ватикану, якщо одержить роль.

І якщо фільм буде справді знято.

І якщо він здобуде світову славу.

Ні, досить буде їй зіграти у фільмі Джибсона, щоб привернути до себе увагу інших режисерів та продюсерів. Якщо це станеться, вона здійснить обіцяне паломництво.

Вона підходить до вказаного місця, дивиться на море, перечитує послання від свого агента; якщо навіть вона довідалася про це, то її домовленість справді має серйозний характер. Але що вона має на увазі, коли каже «погоджуйся на все»? Погодитися переспати з режисером? Чи з актором у головній ролі? Габріела цього ніколи не робила раніше, але тепер готова на все. І, правду кажучи, яка жінка не мріє переспати з однією зі знаменитостей кіно?

Вона знову зосереджує увагу на морі. Можна було б забігти додому й перевдягтися, але вона забобонна: якщо вона вже прийшла на цей причал у джинсах та в білій сорочці, то має залишатися в цьому одязі принаймні до вечора. Вона ослаблює пояс, сідає в позу лотоса й виконує приписи йоги — дихає повільно, і її тіло, серце та думки, схоже, повертаються до нормального стану.

Вона бачить, як до причалу наближається моторний човен. Звідти вискакує чоловік і підходить до неї.

— Габріела Ширі?