за п’ятнадцять хвилин музей зачиняється, дякуємо вам за візит і запрошуємо завтра, не сподіваючись, що я знайду ту єдину картину, яка ідеально надається до моєї мети, яка становить досконале виконання завдання, яка, врешті-решт, дозволить усім затямити: не настільки вартісними є твори за якоюсь узятою зі стелі сумою, наскільки вони вартісні у своїй суті, і саме тоді я таку картину знайшов, здивований, що весь цей час вона висіла на видноті, прямо посеред зали, висіла й чекала саме на мене й на куплену з таким зусиллям і пронесену з такою винахідливістю пляшку сірчаної кислоти: вона не епатувала голизною і не асоціювалася із сексуальними розладами, не дозволяла снувати якісь припущення про повідомлення, пов’язане з політичною рутиною, не намальована одним із художників, яким я вже колись займався, ні, переді мною постало ідеальне розв’язання загадки, яка мене переслідувала і яка переслідувала все людство! І тоді, сягнувши до кишені, я зрозумів, що кишеня все ще на місці, але в ній немає пляшки з дев’яностошестивідсотковою сірчаною кислотою, що пляшка з кислотою, мабуть, десь випала, імовірно, не на середині паркету, бо тоді вона впала б із гучним стукотом на підлогу, чим стривожила б усіх, а особливо охоронців, мабуть, на одному з диванів чи лавок, можливо, коли я зняв плащ і тримав його в руці, мабуть, вона вислизнула якнайтихіше й непомітно лягла в заглиблення дивану, залишаючи мене геть беззахисним; першої ж миті мені захотілося рушити на пошуки пляшки, лаючи самого себе подумки різноманітними словами, але я одразу ж уявив собі, як ходжу від зали до зали й запитую людей, чи не бачили вони, бува, зниклу пляшку сірчаної кислоти, або, навпаки, що я тихо сную від зали до зали й коли врешті-решт доходжу туди, де в заглибленні дивану лежить пляшка, мій погляд перетинається з поглядом щойно викликаного туди начальника охорони, який, певна річ, одразу ж зіставляє мене з наклеєною на шматок картону фотографією з таблоїда, яка, можливо, ще лежить десь, вицвіла, в одній із шухляд каси, і наказує мене негайно заарештувати за заборонений візит до музею та невдалу, на щастя, спробу завдати матеріальних збитків на значну суму, я уявив, як він наближається до мене, трясучи високо піднятою пляшкою з етикеткою «Дев’яностошестивідсоткова сірчана кислота», тож я в одну мить, так, як стояв, розвернувся на п’яті і якомога пружнішим кроком цісаря Франца-Йосифа в похилому віці, що є нечуваним для досягнення мистецтвом, якщо вже кількадесят років мало не постійно вживаєш ліки, що викорінюють пружний крок і перетворюють його на дріботіння, а потім на човгання, рушив через наступні зали до головного вестибюля, сходами вниз, під великою фрескою Мункачі «Апофеоз Ренесансу», що рекламує мистецтво голими цицьками, повз «Тезея» Канови[55], після чого, не потривожений ніким, натиснув на витерту до блиску мідну клямку й вийшов в осінній віденський вечір: я зупинився біля ніг цісаревої Марії-Терезії, а точніше під її широким бронзовим задом, роззирнувся на площі, на якій робітники монтували дерев’яні будки одного з незліченних різдвяних ярмарків цього міста, де вже за кілька днів почнуть валити гарячою парою пунш і ґлювайн, розповзеться запах пряників та ефіопського ладану, і набрав повітря, зачерпнутого з дна цього високого, нескінченно високого стовпа повітря, який починався біля землі, а закінчувався сам не знаю де, десь аж ген у зоряному небі. Ще не сьогодні, звернувся я подумки до Цеєтмаєра, ще не сьогодні, але я сюди повернуся, я сюди точно повернуся, і я повторював це в думках аж до порога Медичного центру «Замок Іммендорф», де зі мною привіталася старша медсестра, зрештою, старша медсестра була в чудовому настрої і просто фонтанувала прекрасним настроєм, явно схильна до розмов, тому запитала, чи похорон братової був зворушливим, і я з фальшивою посмішкою відповів, що так, а вона з фальшивою посмішкою кивнула головою, після чого, вже відходячи, мовила, що один із пацієнтів випадково знайшов у бібліотеці цілу течку низькопробної базгранини хворого, який колись лежав у кімнаті 22-А, після чого її офіційно було знищено.
Варшава, Кремз, Відень
1.02–28.11.2015
Інформація видавця
УДК 821.162.1’06-31
Д33
Видання здійснено за підтримки перекладацької програми © POLAND
INSTYTUT KSIĄŻKI
Перекладено за виданням:
Jacek Dehnel. Krivoklat / Jacek Dehnel. — Krakow: Znak Literanova, 2016. — 240 s.
Copyright © by Jacek Dehnel
This translation is published by arrangement with Spoleczny Instytut Wydawniczy Znak Sp. z o.o., Kraków, Poland.
© Андрій Бондар, переклад з польської, 2018
© Богдана Давидюк, обкладинка, 2018
© ТОВ «Видавничий дім “КОМОРА”», 2018
ISBN 978–617-7286-37-9
Денель, Яцек
Д 33 Кривоклят: Роман / переклад із польської Андрія Бондаря. — Київ, Видавничий дім «КОМОРА», 2018. — 160 с.
ISBN 978-617-7286-37-9
Літературно-художнє видання
Яцек Денель
КРИВОКЛЯТ
Роман
Переклав із польської Андрій Бондар
Випускова редакторка Алла Костовська
Редакторка Юлія Мороз
Коректорка Юлія Білоус
Обкладинка Богдани Давидюк
Макет і верстка Андрія Репенка
ТОВ «Видавничий дім «КОМОРА»
вулиця Кудряшова, 3, офіс 133, Київ, 03035
www.komorabooks.com
+38 044 221 05 84
[email protected]
Свідоцтво ДК 4588 від 31.07.2013
Формат 84 х 108 1/32.
Папір книжковий полегшений. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 8,4. Обл.-вид. арк. 7,25.
Наклад 1 000 прим.
Зам. 8-10-0804.
У макеті використано цифрові шрифти «Ньютон»
Надруковано
ПРАТ «Харківська книжкова фабрика «Глобус»
вул. Різдвяна, 11, м. Харків, 61052
www.globus-book.com
Свідоцтво ДК 3985 від 22.02.2011
Примітки
1
Ян Вермер, Вермер Делфтський (1632–1675) — нідерландський художник, майстер побутового живопису то жанрового портрета. Один з найвідоміших живописців «Золотого століття» голландського мистецтва. (Тут і далі прим. пер.)
2
Франс Галс старший (нід. Frans Hals; між 1580–1585 роками — 26 серпня 1666) — один із найвидатніших нідерландських живописців голландського мистецтва.
3
Вітторе Карпаччо (1455(65)-1526) — художник зламу XV–XVI століть епохи раннього Відродження, представник Венеціанської школи живопису.
4
Андреа Мантенья (бл. 1431–1506) — італійський художник і гравер епохи раннього Відродження.
5
Паоло Веронезе (справжнє ім'я Паоло Кальярі) (1528–1588) — італійський художник епохи пізнього Ренесансу, представник Венеціанської школи.
6
Маршан (фр. marchand — купець) — купець, найчастіше французький, що торгує творами мистецтва, зокрема картинами.
7
Імпасто (італ. impasto — тісто) — техніка живопису, у якій застосовується густе, соковите накладення фарб на окрему ділянку або все
