Нитки долі: Жереб кинуто - Таша Клим

Від читання в темряві почали боліти очі. Скільки я не намагався моргати, їх наче застилала каламутна пелена. Прибравши ноутбук на тумбочку, я підійшов до сумки й після недовгих пошуків дістав плеєр і навушники. Учора Еріка розповіла, що перед сном часто слухає Клода Дебюссі, мовляв, його музика розслаблює. На той момент мені саме це було необхідно.

Вставивши навушники у вуха, я перевернувся на лівий бік, узяв другу подушку й міцно обійняв її так само, як учора засинаючи. Слухаючи приємну музику, я згадав, як ми виконували підтримку з фільму «Брудні танці». Коли я піднімав Еріку, вона так захоплено сміялася. Кілька разів я просто обіймав її і, відірвавши від землі, кружляв. Золоті локони розвівалися на вітру, а обличчя Еріки сяяло щастям.

Поступово мій розум почав затуманюватись, і я провалився в солодкий сон, у якому була Вона.