Емма - Джейн Остін
— Що ж, закінчимо його іншим разом. У нас іще буде не одна нагода. А взагалі-то все основне ви вже почули. Я хотіла лише продемонструвати вам, що місіс С. приймає ваші вибачення й не ображається. Бачите, якого пречудового листа вона написала. О! вона — таке миле створіння! Ви б у ній просто душі не чули, якби туди поїхали. Але більше ані слова. Будьмо обачливими — як нам і належить. Т-с-с-с! Пам'ятаєте рядки — наразі забула, чий це вірш:
Коли у справі жінка враз з'являється,
Їй усе інше місцем поступається.
Так ось, моя люба, в нашій справі під цією жінкою ми маємо на увазі… Ага, так і скажу! Щось сьогодні я надто весела й балакуча, еге ж? Але хочу заспокоїти вас із приводу місіс С. Варто лише було звернутися мені — і ось, бачите, — вона абсолютно заспокоїлася.
І знову, як тільки Емма просто так обернула голову, щоб подивитися на в'язання місіс Бейтс, вона додала майже пошепки:
— Як бачите, я не назвала жодного імені — Боже борони! Я обачлива, як міністр. Усе влаштувала — краще нікуди.
Емма й не сумнівалася. Це було звичне хизування, що повторювалося з кожної слушної нагоди. Після того, як всі вони гарненько поговорили про погоду і місіс Вестон, місіс Елтон раптово звернулася до Емми:
— А вам не здається, міс Вудхаус, що наша противна витівниця видужала і прекрасно почувається? Добрий стан її здоров'я — найвища похвала містеру Перрі, правда ж? — Багатозначно поглянувши при цьому на Джейн. — Подумати тільки — Перрі поставив її на ноги швидко, як у казці! Ой! Бачили б ви її — як це довелося мені — тоді, коли вона почувалася найгірше! — А коли місіс Бейтс щось казала Еммі, то місіс Елтон ще додала пошепки: — Тут ідеться не про допомогу містера Перрі, а про допомогу одного молодого лікаря з Віндзора. Та що це зі мною?! Звичайно ж це все — заслуга Перрі.
— Міс Вудхаус, — почала вона незабаром, — я майже не мала приємності бачити вас із часу пікніку на Бокс-хілл. Чудовий вийшов пікнік. Але все ж, на мою думку, чогось бракувало. Здавалося, що… Здавалося, дехто був не в гуморі. Принаймні таке враження, хоча я можу помилятися. Однак як на мене, то все було настільки добре, що можна спробувати ще раз. А як ви удвох дивитеся на те, щоб зібратися тією самою компанією і знову вибратися на Бокс-хілл, поки стоїть гарна погода? Тільки це мусить бути та сама компанія, абсолютно та сама, без будь-яких змін.
Невдовзі підійшла міс Бейтс, і Емму вельми потішила її спантеличена відповідь на привітання, яка, мабуть, стала результатом сумнівів — а що ж говорити? І як би умудритися сказати все й відразу?
— Дякую вам, міс Вудхаус, за всю вашу доброту. Неможливо висловити… Так, дійсно, я чудово розумію… Перспективи нашої дорогої Джейн… Тобто я не це хотіла сказати… Але вона напрочуд швидко одужала… А як почувається містер Вудхаус? О, я так утішена… Я така рада, що мені аж бракує слів… У нас тут така маленька щаслива компанія… Так, звісно… Чарівливий молодий чоловік!..я хотіла сказати, що… і такий приязний… тобто я мала на увазі славного містера Перрі! Скільки уваги він приділив Джейн! — А з тієї підкресленої, з тієї більшої, ніж зазвичай, вдячності, яку міс Бейтс висловлювала на адресу місіс Елтон, Емма здогадалася, що недавно тут відбулася невеличка демонстрація незадоволення мешканців будинку священика з приводу переміни, яка сталась у планах Джейн і що лише недавно цей прикрий інцидент було благополучно вичерпано. Це підтвердили декілька мовлених пошепки фраз, після чого місіс Елтон заявила вголос:
— Так, моя люба, я прийшла; я у вас пробула вже так довго, що деінде вже довелося б і вибачатися, але справа полягає в тому, що я чекаю на свого володаря і повелителя. Він обіцяв приєднатися до мене тут і заодно засвідчити вам свою повагу.
— Як?! Містер Елтон зробить ласку і зайде до нас? Оце так приємність! Із його боку це буде надзвичайно люб'язна послуга, бо, наскільки мені відомо, чоловіки не люблять вранішніх візитів, а містер Елтон — людина надзвичайно зайнята.
— Це дійсно так, даю вам слово, міс Бейтс. Він дійсно зайнятий із ранку до ночі. До нього без кінця приходять люди то з однією справою, то з іншою. Мирові судді, парафіяльні піклувальники, церковні старости — і всі хочуть із ним порадитися. Схоже, що без нього вони і кроку не здатні ступити. «Слухайте, містере Е., — бувало, кажу я, — добре, що мене хоч не чіпають. Не знаю, що сталося б із моїм малюванням і музикуванням, якби я мала навіть наполовину менше відвідувачів». Тут і так ситуація не надто добра, бо я непростимо полишила і те, і друге. Десь уже два тижні не зіграла жодного такту. Однак він неодмінно з'явиться, запевняю вас, спеціально прийде, щоб зробити вам приємність. — І, прикривши рота рукою, щоб не почула Емма, додала: — Це ж буде вітальний візит. А як же інакше!
Міс Бейтс озирнулася довкола, не тямлячи себе від щастя…
— Він пообіцяв мені прийти, як тільки звільниться від Найтлі, але вони там зачинились і дуже серйозно обговорюють якесь питання. Ви ж знаєте, що містер Е. — права рука в Найтлі.
Емма ледве стримала посмішку і лише мовила:
— Містер Елтон подався до Донвелла пішки? А то він весь змокріє від жари.
— Та ні. Йдеться про чергове зібрання у «Крауні». Там будуть також Вестон і Коул, але завжди згадують лише тих, хто відіграє головну роль. Наскільки мені відомо, всім керують містер Е. і Найтлі.
— А ви, бува, не переплутали дні? — спитала Емма. — Я майже впевнена, що зібрання в «Крауні» відбудеться не раніше завтрашнього дня. Вчора в Гартфілді був містер Найтлі і згадував про це зібрання як таке, що призначене на суботу.
— Та ні ж бо! Це зібрання точно має відбутися сьогодні, — почулася різка відповідь, яка мала засвідчити неможливість будь-якої помилки з боку місіс Елтон. — Я переконана, що це найбільш заморочлива парафія з усіх. У Кленовому Гаю не траплялося нічого подібного.
— Але ж тамтешня парафія невелика, — сказала
