Там, у темній річці - Діана Сеттерфілд
Якщо ж вам вдасться розв'язати язика комусь із завсідників «Лебедя», то ви почуєте, що живе вона на іншому боці ріки, але ніхто достеменно не скаже, де саме. Але де б вона не жила — а я особисто дуже сумніваюся, що в неї взагалі є дім, — вона завжди напоготові, й коли якась жива душа опиняється в небезпеці, вона одразу ж поспішає на допомогу. Якщо вам ще не прийшов час перейти межу, вона обов'язково доставить вас у безпечне місце. А якщо вже час прийшов — що ж, вона проведе вас до місця призначення, навіть якщо ви й не підозрювали, що потрапите саме туди, принаймні не сьогодні.
А тепер, любий читачу, історія завершена. Час вам ще раз перейти міст і повернутися до того світу, звідки ви прийшли. Ця ріка — Темза і не зовсім Темза — тектиме вже без вас. Ви й так тут довго пробули, і до того ж, поряд із вами також є ріки, які варто відвідати.
Від автора
Ріка Темза зрошує не лише прибережні поля, а й уяву. І коли вона це робить, усе потроху змінюється. У певні моменти нюанси цієї історії змушували мене скорочувати і час, потрібний для подорожі, і відстань між населеними пунктами на берегах Темзи. Якщо читання цієї історії спонукає вас до річкової прогулянки (і я від усього серця раджу її вам), беріть цю книжку з собою, але не забудьте також мапу або путівник.
Прототипом Генрі Донта став чудовий фотограф Генрі Тонт. Як і мій Генрі, він теж мав плавучу фотолабораторію. За життя Тонт зробив близько 53 тисяч фотографій методом колодієвого процесу. Ці роботи мало не знищили тоді, коли по його смерті будинок продали, а майстерню в саду розібрали. Дізнавшись, що тисячі скляних фотопластинок Тонга вже або розбито, або розмито з метою засклити ними парник, місцевий історик Гарі Пентін дав знати оксфордському бібліотекареві Е. Е. Скузу. Той зміг призупинити руйнівні роботи і домовився про перевезення вцілілих пластин у безпечне місце. Я згадую тут їхні імена на знак вдячності за ці оперативні дії. Завдяки їм я мала змогу всебічно роздивитися вікторіанські зображення Темзи і накрутити цілу історію навколо фотографій Тонга.
Чи може людина спочатку потонути, а потім ожити? Насправді ні, але може скластися таке враження. При різкому та повному зануренні у крижану воду активізується пірнальний рефлекс ссавців. Метаболізм тіла різко уповільнюється, адже рефлекс відводить кровообіг від кінцівок і спрямовує кров лише до легень, мозку та серця. Серце починає битися повільніше, а кисень консервується винятково для життєво важливих процесів в організмі, щоб можна було якомога довше підтримувати життя. Якщо при цьому людину рвучко витягти з води, вона й справді здасться мертвою. Цей фізіологічний феномен був уперше описаний у медичних часописах у середині двадцятого століття. Вважають, що цей пірнальний рефлекс властивий усім ссавцям — і сухопутним, і водяним. Його спостерігали у дорослих, але є думка, що найяскравіше він оприявнюється у малих дітей.
Слова подяки
Бувають випадки, коли друзі повністю змінюють твоє життя. Гелен Поттс, ця книжка завдячує тобі майже всім. Джулі Саммерз, наші письменницькі прогулянки вздовж Темзи були безцінні. Дякую вам обом.
Грем Діпроуз надав мені важливі відомості з історії фотографії, а Джон Брюер дуже терпляче пояснив сутність колодієвого процесу проявлення фотознімків.
Нік Рейнард із Центру екології й гідрології, що у Волінгфорді, ще раз довів близькість науки й поезії, дуже образно розповівши мені про те, як відбуваються повені.
Капітан Кліф Колборн із Темзького товариства веслових човнів допоміг мені якомога правдоподібніше описати аварію, що сталася з Донтом.
Доктор Сьюзен Токінс із Кінґстонського університету надала важливу інформацію щодо медсестер і того, як у дев'ятнадцятому столітті користувалися термометрами.
Професор Джошуа Гецлер і професорка Ребекка Проберт дали цінні пояснення щодо юридичного визнання всиновлення знайд у дев'ятнадцятому столітті.
Саймон Стіл пролив мені світло на ремесло винокуріння.
Натан Френклін знає геть усе про свиней.
Сила-силенна людей намагалася пояснити мені все про веслування. Попри їхні значні зусилля, я й досі не до кінця розумію, як це робити. Саймон, Вілл, Джулі, Наомі — все одно дякую вам.
Також дякую Мері й Джону Ектонам, Джо Пауелу Енсону, Майку Енсону, Марго Арендсе, Джейн Бейлі, Гайї Бенкс, Елісон Бероу, Топлен Бех, Емілі Бестлер, Карі Болін, Валері Борхардг, Віллу Борну Тейлору, Меггі Бадден, Еммі Бертон, Ерін, Ферпосу, Паолі й Россу Кетлі, Марку Коккеру, Еммі Дарвін, Джейн Дарвін, Філіпу дель Нево, Маргарет Денман, Еслі Елвінс, Люсі Фосетт, Енн Френклін, Вів'єн Ґрін, Дугласу Герру, Клаудії Гаммер-Г'юстоун, Крістіні Гарленд-Ленг, Урсул і Гаррісон, Пітеру Гокінсу, Філіпу Галлу, Дженні Джейкобс, Меггі Джу, Мері й Роберту Жульє, Гокону Лангбаллє, Юніс Мартін, Гарі Маꥳббону, Мері Мюїр, Кейт Самано, Менді Сеттерфілд, Джефрі й Пауліні Сеттерфілд, Джо Сміту, Бернадет Шоареш де Андраде, Керолайн Стюве Лемарешаль, Рейчел Філіпс із Вудстокської книгарні, Крісу Стілу, Грегу Томасу, Маріанні Велманс, Сарі Віттейкер, Анні Візерс.
Джерела
Пітер Акройд. «Темза: Священна Ріка».
Трем Діпроуз і Джефф Робінс. «Інший погляд на Темзу». Роберт Ґіббінґс. «Прекрасна Темзо, неси свої води».
Малькольм Трем. «Генрі Тонт: вікторіанський фотограф». Сьюзен Рід. «Темза очима Генрі Тонга».
Генрі Тонт. «Нова мала Темзи».
Альфред Вільямс. «Навколо верхів'їв Темзи».
Поки я писала цю книжку, то постійно зверталася до одного вебсайту, тож він для мене безцінний. Він влаштує вам подорож річкою не тільки у просторі, а й у часі. Сайт Where Thames Smooth Water Glides (www.thames.me.uk) був створений Джоном Ідом, який займається дослідженнями з цієї тематики. Якщо подорож до Темзи для вас поки що недосяжна, скористайтеся цим вебсайтом.
Про авторку
Роман-бестселер Діани Сеттерфілд «The Thirteenth Tale» («Тринадцята казка») був опублікований у тридцяти восьми країнах загальним накладом три мільйони екземплярів й екранізований як телесеріал (автор сценарію — Крістофер Гемптон, у головних ролях — Олівія Колмен і Ванесса Редгрейв). Її
