Вона підкориться мені - Олена Сашина
Знаю я таку гостинність. По собі знаю.
Анастасія виявляється віртуозом своєї справи, оскільки після її перекладу турок-старший щось гнівно гарчить синові.
— Афідерсініз (пробачте), — звертається потім до нас, поклавши руку на серце. Його бородатий недоумок теж щось квакає, чемно схиляючи голову. Тут і без перекладу зрозуміло, що це вибачення.
Далі ми вже у спокійній атмосфері обговорюємо з паном Фатіхом всі нюанси, робимо певні позначки та вносимо корективи.
— Ну що ж, якщо вас все влаштовує, ми надаємо запит до нотаріальної контори. Вони підготують усі необхідні документи та складуть договір. Завтра вам треба буде приїхати до нотаріуса, щоб його підписати, — повідомляє Анастасія, і ми з турками тиснемо руки.
Забираю з собою копії паперів, на яких ми записали всі нюанси та повертаємося до готелю.
— Знаєш що, Поліно, — звертаюся до дівчини в холі готелю, — мені все ж таки потрібна твоя допомога. Дочекайся менеджера і попроси зробити копії цих паперів, — передаю дівчині листи. — Одразу занесеш мені в номер.
— Добре, Станіславе Ігоровичу, — жартує Поліна, посміхаючись, а мене злить це звернення, бо коли дівчина бачить у мені начальника, вона вибудовує між нами такі межі, що не пробратися.
Заходжу до себе в номер і гніваюся уже на самого себе. Якого хера я взагалі дав Поліні доручення? Сам не міг дочекатися менеджера? Лише зайвий раз нагадав дівчині про те, хто я. А мета цієї поїздки якраз полягає в тому, щоб вона про це забула.
Самокатування перериває стукіт у двері. Швидко відчиняю. На порозі стоїть Поліна. Дівчина простягає мені листи, які я забираю і, навіть не глянувши на них, підкидаю в повітря над головою. Гучно шурхаючи, листи злітають вгору і плавно кружляючи в повітрі, розсипаються по підлозі. У Поліни здивовано піднімаються брови і розплющуються очі. Я хапаю її за руку, затягую в свій номер і притискаю до стіни, різко зачинивши двері.
— Поліно, тобі подобається працювати в моєму клубі?
— Не дуже, — щиро зізнається. Дивиться розгублено, не розуміючи, що зробила не так і за що зараз відгрібає.
— Добре, бо ти звільнена!
